15 січня річниця народження Агатангела Кримського: хто це і його роль в історії України

“Щастя тим, хто має жити”

15 січня 1871 року народився Агатангел Юхимович Кримський — за життя він опанував майже 60 мов і знав усі діалектні особливості української мови, зробивши значний внесок в українське й російське сходознавство та україністику. Його, як і багатьох діячів в СРСР, спіткала доля репресій та смерті на чужині.

За життя він встиг зробити значний внесок у вивчення орієнталістики з роботою над арабськими рукописами, а також він сприяв створенню російсько-українського словника, який пізніше визнали “націоналістичним”. Вже після його смерті у 1970 році його ім’я було занесене у перелік видатних діячів світу ЮНЕСКО.

Проте почнімо з того:

Хто такий Агатангел Кримський

Діяч народився у місті Володимир-Волинський (нині Володимир) на Волині. По матері він мав польсько-литовське коріння, а по батькові — татарсько-білоруське. Він здобув освіту у Другій київській гімназії, а потім навчався в Колегії Павла Галагана, де на нього мав великий вплив український філолог П.Г. Житецький.

Батьки Агатангела Кримського

Ще він вивчав східні мови у Москві, працював при кафедрі арабської філології для підготовки до професорського звання, пройшов курс історико-філологічного факультету тощо. Вже у віці 25 років він склав магістерські іспити з арабістики та зі слов’янської філології у двох різних вишах.

Агатангел Кримський в дитинстві

Того ж року, тобто у 1896, Агатангела відрядили до Сирії та Лівану, де він вивчав орієнталістику та арабські рукописи. За два роки він написав вірш “Горді пальми”, де можна простежити, як він сумує за Батьківщиною:

Горді пальми. Думні лаври…
Маніячливий кипарис.
Океан тропічних квітів…
Ще й цвіте цитринний ліс…

Я хитнувсь, бо наче впився
З аромату тих квіток.
Аж погляну: коло пальми
Простий житній колосок.

“Гей, земляче! — шепче колос,
Похилившись на стебло. —
Ми чужі для цього раю, —
Що ж сюди нас принесло?”

Після повернення став працювати в Лазаревському інституті східних мов у Москві, де згодом став в.о. секретаря Східної комісії Московського археологічного товариства протягом 1900-1918 рр.

“Незвичайна поява серед українців, незвична своєю енергією, пристрасною любов’ю до України і різносторонністю знання й таланту, се Агатангел Кримський. Філолог із фаху, орієнталіст із замилування, він виявив себе високоталановитим поетом, дуже оригінальним повістярем”, — згадував Іван Франко у журналі “Молода Україна” (1910).

Надалі вчений переїхав до Києва, ставши одним із засновників і перших академіків Української академії наук (УАН). За його ініціативи було засновано Всеукраїнську наукову асоціацію сходознавства у Харкові.

Як почалася робота над російсько-українським словником (РУС)

У монографії “Російсько-український словник”, виданої Ю. В. Поздранем у Вінницькому національному технічному університеті, дослідили питання роботи Агатангела над словником.

Вчений отримав матеріали словника від філолога Житецького, який мав на нього вплив. Він хотів почати роботу над ним раніше, проте зайнятість сходознавчими дослідженнями не дала змогу “здійснити велику лексикографічну роботу в дожовтневий час”.

“…Я часто марю про те, яке велике було б щастя, коли б той словар був уже готовий! Тоді не було б ніякісіньких змагань про нашу мову, бо кожне сучасне українське слово мало б у словарі коло себе всю свою історію…” — писав Агатангел у листі до українського письменника Бориса Грінченка.

Підготовка словника до друку відбувалася у дуже складних і несприятливих умовах, як писав Кримський у газеті “Більшовик” від 23 березня 1924 р.

“Працюючи 11 годин на добу, ніколи не лягаючи спати раніш 4 г. ранку, я, проте, встигаю здавати до друкарні тільки один аркуш на тиждень, рідко 1 ¼. І я не перестаю здобувати низку листів з Харкова від офіційних представників влади, які турбуються, чи не можна було б прискорити цю справу, і зазначають мені в своїх листах, що якнайшвидше надрукування Російсько-українського словника – це є діло височенної державної ваги”, — зазначав він.

Перший том вийшов у 1924 році, але далі “у Державному видавництві України не вистачило нібито грошей на це, друкування дальших томів зволікалося, йшло безконечно мляво”. Утім пізніше з записів у щоденнику С. О. Єфремова стало відомо, що Комісія живої мови скаржилася на Кримського, а сам вчений на неї. Зокрема комісії не подобалася “самодержавна” поведінка вченого і непристойні слова, які він вставляв до словника, наприклад, “сракоспад” (ожеледиця).

Претензії з боку уряду не змусили себе чекати довго

У 1927 році було укладено договір, де передбачалося, що Кримський зобов’язується взяти на себе головну редакцію другого тому російсько-українського словника (літери З – Н). Вже за два роки почалися переслідування А. Ю. Кримського у зв’язку зі справою Спілки визволення України, після чого його змінили на редакторів М. Я. Калиновича та В. Г. Ярошенка.

Спілка визволення України — сфабрикований радянською владою процес над неіснуючою підпільною організацією. Метою цього було ліквідувати покоління активних учасників Української революції 1917-21 років, а СВУ стала першим з цих процесів. Спершу на лаві підсудних опинилися 45 осіб, серед них і Єфремов. Невдовзі ще 700 осіб заарештували за цією справою, а під час та після процесу СВУ було заарештовано, знищено або заслано понад 30 тисяч осіб, писав Інститут історії України.

На тлі політичних репресій до укладання словника було висунуто нові вимоги, що впливали на 1/5 частині надрукованого словника (ІІ та ІІІ випуски ІІ тому). Йшлося, що редактори мають не допустити:

“в цій його частині шкідливих буржуазних і націоналістичних тенденцій попередніх випусків”;
критично підходити “до спадщини української дореволюційної мови”;
запозичувати з інших мов “у тих випадках, коли українській мові бракує певного слова або фразеологічного звороту”;
“подавати поширені міжнародні слова і терміни в їх інтернаціональній формі, не перекладаючи їх штучно, без потреби на українську мову”.

У монографії додали, що академічний словник мали “оздоровити” і “зробити з його корисне знаряддя для будування української пролетарської культури”. Зокрема відкинути усе застаріле та запровадити до реєстру російських слів лексичні новотвори. На той час вже було винесено вироки багатьом укладачам і редакторам, які раніше працювали над словником.

Якщо Єфремова та низку інших вчених арештували ще у 1930-х роках, то Кримського у 1941-му, якому, поряд з іншими звинуваченнями, інкримінували те, що він “проводив націоналістичну діяльність при складанні російсько-українського словника (на відрив української мови від російської), видав явно націоналістичний російсько-український словник”. Зазначимо, що Агатангела Кримського ще у 30-х майже усунули від науково-педагогічної роботи, і він працював переважно вдома. Улітку 1941 року його заарештували і вивезли до Кустаная (Казахстан), де він помер у таборі до 25 січня 1942 p, проте точна дата смерті невідома. Місце його поховання теж невідоме, бо тоді ховали у братських могилах.

Останній том РУСа так і не було опубліковано. Інші три томи було заборонено до вживання й вилучено з обігу і з бібліотек, “бо в ньому яскраво позначилися такі риси, як архаїзація української мови, наявність багатьох діалектизмів, і поряд з цим – уникання слів, спільних з російською мовою, а в цитатному матеріалі – речення шовіністичного і політичного ворожого змісту”.

У журналі “Мовознавсто” у 1934 згадували, що почали розробляти новий російсько-український словник без “націоналістичного мотлоху”.

Приклади репресованих слів

Вимочка — папір промокальний;
Відпихання – відштовхування;
Залюблений визнали “застарілим”;
Наближання — наближення;
Озлидіння — зубожіння;
Притлумлювати — приглушувати;
Святочний — святковий;
Укісний — косий;
Бічниця — бічна поверхня;
Географічне становище — положення географічне;
Добір — комплект;
Простокутий — прямокутний;
Серединний — внутрішній;
Многократь — кратне;
Виник — виникнення;
Однострун — монохорд (музичний інструмент);

Частину з цих слів визнавали “націоналістичними”, які підкреслювали розбіжності між українською та російською мовами. Інші ж вважали застарілими або вигаданими. Перелік набагато більший, зокрема під час роботи над словником звертали увагу і на особливості перекладу російських прикметників тощо.

На сайті “Локальна історія” мовознавиця Лариса Масенко додала, що у статтях журналів, як “Мовознавство”, “Комуніст України” та інших, вміщали чимало прикладів “шкідливих” слів та словотвірних категорій. Наприклад, аркуш вимагали замінити на лист, а також інші зміни:

Байдужий — непевний.
Безоглядний — абсолютний.
Безнастанний — неперервний.
Взуттярня — взуттєва фабрика.
Вигляд — вид.
Визиск — експлуатація.
Жмуток — пучок.
Здобуток — виручка.
Либонь — напевно, мабуть.
Небавом — раптом.
Обрус — скатерть.
Робітня — майстерня.
Сталий — постійний.
Суходіл — континент.
Філіжанка — чашка.
Кулястий — кулеподібний.
Двотомовик — Двотомний.

Більше про смерть Агатангела Кримського

Події пов’язані зі смертю Агатангела Кримського — варто більше розкрити. Зазначимо, що спершу радянська влада закривала очі на його діяльність, а також не заарештувала під час справи “Спільки визволення України”. Це не вдалося зробити, оскільки його помічник й секретар Микола Левченко не надав лжесвідчень проти Кримського.

Сам Левченко потрапив до ГУЛАГу, хоча Агатангел і прагнув його врятувати. Той після повернення був переслідуваний чекістами і згодом покінчив з життям самогубством.

Самого Кримського позбавили усіх академічних посад і права продовжувати викладацьку роботу. Він почав жити у надзвичайній матеріальній скруті.

“Тепер бувають дні, коли я зовсім не маю чого їсти”, – зізнавався він в одному з листів до вченого Володимира Вернадського. “Ні за що полагодити черевики. Не життя, а суцільний сором, який поглиблюється свідомістю, що буде все гірше й гірше”.

У 1937 році йому дозволили працювати в Інституті мовознавства імені О.О. Потебні, коли той був вже хворий і напівсліпий. Проте ярлик “українського буржуазного націоналіста” з нього так і не зняли, а вже у липні 1941 його було заарештовано. Виданий вчений і поет помер у тюрмі НКВС у Кустанаї (Казахстан) 1942 року, як вважається 25 січня.

Вчений зі світовим ім’ям залишив після себе понад 1000 публікацій: монографій, підручників, статей тощо. Він встиг створити свою велику художню спадщину, як поезії, оповідання, повісті. Величезне місце в його кар’єрі посідають праці з арабістики, семітології, тюркології та іраністики, як і багато уваги він приділяв проблемам розвитку української літературної мови, фольклористичним та етнографічним дослідженням, зокрема з антропології.

Всупереч значним творчим досягненням Кримського — його особисте життя було нещасливим. Майже завжди він таємно і безнадійно кохав Лесю Українку. Відомо, що на його шістдесятирічному ювілеї Павло Тичина прочитав вірш, присвячений Кримському, де було згадано “вічно мрійну Лесю Українку”, розкриваючи цю таємницю.

Дужіша від кедрин — ся квіточка бліденька;
Поборює зиму і крижаную луть.
Така — моя любов: горить собі тихенько
І, не палаючи, пропалює всю грудь.

Автор: Маргарита Юзяк