87 років тому відбувся найбільший масовий розстріл української інтелігенції в Сандармоху
Джерело: Букви
3 листопада 1937 року відбувся найбільш масовий розстріл української інтелігенції в урочищі Сандармох (Медвеж’єгорський район, Республіка Карелія, Росія).
5 серпня 1937 року вступила в дію постанова Політбюро ЦК ВКП(б) “Про антирадянські елементи”. Розпочалося масове винищення людей, яких радянська влада визначила “ворогами народу”: учених, митців, інженерів, військових.
9, 10 і 14 жовтня 1937 року Особлива Трійка управління НКВС по Ленінградській області засудила до смертної кари 1116 в’язнів з усього Радянського Союзу. Їхні кримінальні справи були сфабриковані — людей засуджували за участь у вигаданих організаціях та підготовку уявних диверсій.
Фото з відкритих джерел
Засуджених етапували морем до порту “Кемь”, далі залізницею доправили на станцію Медвежа Гора, а розміщували в СІЗО Біломорсько-Балтійського табору, звідки вже на вантажівках партіями вивозили до лісового урочища Сандармох.
Розстріли відбувалися 27 жовтня та з 1 до 4 листопада 1937 року. Виконавцями вироків були капітан держбезпеки Михайло Матвєєв і його помічник, молодший лейтенант держбезпеки Георгій Алафер.
За 5 днів вони розстріляли 1111 засуджених. Один в’язень помер у Соловецькій тюремній лікарні до виконання вироку, ще чотирьох відправили для додаткового розслідування до Києва, Одеси й Ленінграда. Їх стратили дещо пізніше.
287 жертв розстрілу були українцями або близько пов’язаними з Україною особами. Найбільше їх – сто п’ятдесят одного – стратили 3 листопада 1937 року.
Фото з відкритих джерел
Серед “жертв Сандармоху” – літератори Микола Куліш, Валер’ян Підмогильний, Микола Зеров, Марко Вороний (син Миколи Вороного), Валер’ян Поліщук, Григорій Епік, Михайло Яловий (псевдонім Юліян Шпол), Олекса Слісаренко, Клим Поліщук, Андрій Баб’юк (псевдонім Мирослав Ірчан), Василь Атаманюк, театральний режисер Лесь Курбас, освітяни Антін, Богдан і Остап Крушельницькі, історики Матвій Яворський і Сергій Грушевський (небіж Михайла Грушевського), географ і картограф Степан Рудницький, дипломати й правознавці Михайло Лозинський і Юрій Мазуренко, колишній прем’єр-міністр УНР Володимир Чехівський, військові діячі Омелян Волох, Михайло Полоз та багато.
Фото з відкритих джерел
У 1936 році Міхаіла Матвєєва нагородили “за особые заслуги в борьбе за упрочение социалистического строя” орденом Червоної Зірки (а в березні 1941-го – позбавили цієї нагороди). А в грудні 1937 “за самоотверженную работу по борьбе с контрреволюцией” нагородили радіолою з платівками.
Фото з відкритих джерел
Сили оборони у ніч на 4 червня здійснили удари по низці військових цілях РФ, серед яких зокрема сторожовий корабель, пороховий завод та склади боєприпасів противника. Також уточнено результати ураження нафтового терміналу “Санкт-Петербург”.
Президент України Володимир Зеленський у День вшанування пам’яті дітей, загиблих внаслідок збройної агресії РФ, заявив, що від початку повномасштабної війни Росія вбила щонайменше 707 українських дітей.
3 червня, перебуваючи з візитом у Києві, генеральний секретар НАТО Марк Рютте принагідно звернувся громадян Росії, застерігаючи не підтримувати та не йти на війну проти України. Він попередив їх про наслідки участь у бойових діях.
4 червня міністр закордонних справ Андрій Сибіга заявив про “новий етап” у відносинах між Україною та Угорщиною на шляху до євроінтеграції.
Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський повідомив, що у травні українські дрони-перехоплювачі знищили понад 3,5 тисячі російських безпілотників різних типів.