Історик Володимир Бірчак зреагував на дозвіл Польщі на ексгумацію жертв Волинської трагедії
Джерело: Володимир Бірчак
Володимир Бірчак – історик, журналіст, сценарист, заступник редактора видання “Історична правда”, керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху та військовий ЗСУ – зреагував на те, що Україна дозволила полякам проводити ексгумацію жертв Волинської трагедії.
Бірчак пригадав кілька історичних подій, пов’язаних з Польщею та Україною. Зокрема історик нагадав про листопад 1918 року, коли поляки увійшли до Львова та влаштували єврейський погром.
“Саме тому у Першій польсько-українській війні багато єврейських військових входило до Галицької Армії. Був навіть окремий батальйон “Пробоєвий жидівський курінь””, – зауважив він.
Історик додав, що тоді ж поляки окупували Східну Галичину наголосивши, що слово “окупація” вказане у більшості наказів тогочасних польських командирів.
“Яке вони мали на неї право? – та ніякого! Утворена ЗУНР у 1918 році охоплювала близько 70 тис. кв. км. території з населенням 6 млн (у тому числі 71% українців, 14% поляків, 13% євреї, 2% угорців, румунів та інші.) Тобто євреї могли претендувати на створення тут своєї країни, так само як поляки. Але ж, сорі 71% українці (!!!). То може то таки їхня земля, і їхня держава там мала бути?”, – зауважив Володимир Бірчак.
Він наголосив, що тоді, під час окупації, поляки заселили у Східній Галичині своїх військових та почали забороняти українську культуру і традиції.
Нагадав Бірчак і про те, як Польща у міжвоєнний період намагались знищити українців, зокрема тогочасний міністр МВС Броніслав Пєрацький був дотичний до плану остаточної асиміляції українців у Польщі.
Він додав, що навіть у мирний час Польща вводила свої війська у Східні Галчину для “проведення пацифікації”.
“Придумали нібито ОУН проводила “саботажну акцію”, котрої ніколи не було. Ну може спалили 10-15 копиць сіна на всю Галичину і Волинь і на тому все. Але це роздули і ввели в Галичину війська, понищили все, що хоч трошки було українським і організували арешти близько 2 000 осіб, та понад 5 000 обшуків”, – наголоси він.
Наголосив Володимир Бірчак і на тому, як поляки у той час викорінювали українську мову. Зокрема, зауважив історик, у 1923 році на Волині було 442 українські школи, однак вже станом на 1927 рік, коли Східна Галичина та Волинь опинились під керуванням Польщі, залишилось лише дві українські школи.
“А чи знали Ви, що Польща 30-их років була ближча до нацистів і фашистів, ніж до західноєвропейської демократії? Як думаєте, хто розділяв Чехословаччину після Мюнхенської угоди та Віденського арбітражу. Так, Третій Райх, Угорщина і бдмссс – Польща!!!”, – мовиться у дописі історика.
Бірчак додав, що Польща допомагала Угорщині нападати на Карпатську Україну, коли вона була у складі Чехословацької Республіки.
“Найцікавіше, що у 1939-му році вони вирішили зробити із себе “зайчиків” і “котиків”. Так Польщу розділили два тирани – Гітлер і Сталін, і нічого хорошого від цього не було. Але, камон, хлопці і дівчата, та ви у міжвоєнній Європі не були найсвятішими, скоріше туди – ближче до чорного і дуже гарячого”, – наголосив Бірчак.
Далі, у 1943 році, була “Волинь”, зауважив історик.
“Хоча, ні. Стоп. Чому Волинь, і чому 1943-го? Адже почалася Друга польсько-українська війна не там і не тоді. І не в липні 1943-го, і не в Парослі на початку 1943-го. А на українських етнічних територіях, котрі зараз в складі Польщі у 1942-му. І почалась вона із нападів збройного польського підпілля на українських селян”, – наголосив він.
Згодом почалась кровопролитна війна, в якій, наголосив Бірчак, обидві сторони вчиняли злочини. Однак зараз всі говорять лише про українські злочини, хоча у книзі польського підпільника Стефана Деського описано зґвалтування української дівчини поляками. Її зґвалтували виключно за те, що вона була українкою.
Та на сьогодні, зауважив історик, саме поляки позиціюють себе найбільшими жертвами Другої світової війни насамперед коли мовиться про українців, вони одразу згадують Волинь.
“Зараз там загострення, бо вибори на носі. Ну і де ж дістати таких бажаних політичних балів на рівному місці? Правильно, треба говорити про Волинь. От вони й свого добилися. Вчора міністр МЗС України заявив, що буде дозволена ексгумація жертв “Волинської трагедії””, – додав Бірчак.
Він наголосив, що ніхто вже не згадує, чому на неї “наклали мораторій”, тому історик нагадав, як поляки знищили понад 15 000 могил і пам’ятників українцям на своїй території. Після цього Україна вимагала відновити знищене.
“А що думаєте, відновили? НІТ! Довбали Україну і таки додовбали. Одні (українські політики) прийняли безхребетне рішення. Інші, українські ідіоти й ідіоти дуже цим тішаться”, – наголосив він.
- Україна не чинитиме перешкод полякам у пошуку та ексгумації жертв Волинської трагедії. Про це мовилося під час зустрічі міністра МЗС Польщі Радослава Сікорського з українським колегою Андрієм Сибігою.
- Інститут національної пам’яті Польщі (ІНП) заявив про готовність розпочати ексгумаційні роботи на Волині протягом 24 годин після отримання офіційного дозволу від української сторони. Інформацію підтвердив очільник установи Кароль Навроцький.
- Нардеп Володимир В’ятрович прокоментував дозвіл України для Польщі на ексгумацію жертв Волинської трагедії.
Міністр з питань стратегічних галузей промисловості України Герман Сметанін повідомив, що з 54 000 мінометних мін, які мали підозру на нештатне спрацювання, близько 24 000 підлягають поверненню. Це становить менш як 1% боєприпасів, виготовлених цього року.
У Люблінському воєводстві співробітники Агентства внутрішньої безпеки Польщі (ABW) затримали громадянина Німеччини за незаконну торгівлю обладнанням, яке використовувалося на військових заводах у Росії.
Служба безпеки затримала вісьмох осіб у чотирьох регіонах України, які намагались зірвати мобілізацію.
Керівник зовнішньої розвідки Німеччини Бруно Каль заявив, що диверсії Росії проти західних об’єктів можуть змусити НАТО розглянути питання про застосування статті 5 про взаємну оборону Альянсу.
75-річний актор Семюел Л. Джексон заявив, що не вважає номінацію на премію “Оскар” почесною. За його словами, справжня честь у кінобізнесі – це перемога, бо номінації мають незначне значення для Голлівуду.