Кухар із Франції «смажить» російських окупантів американським гранатометом

Легіонер з позивним Bones, шеф-кухар з Франції, уже третій рік боронить Україну від окупантів на найгарячіших напрямках. Зі своєю командою гранатометників у складі Інтернаціонального легіону оборони України він вправно нищить ворога американським 40-міліметровим автоматичним гранатометом Мк-19.

– Я вважаю Україну європейською землею, а український народ – європейським народом. І це наш обов’язок – почути європейців. І це наш обов’язок – захистити європейську землю від агресії, – наголошує легіонер.

Сім’я Бонса живе у Франції. Рішення сина для них стало справжньою несподіванкою, оскільки він оголосив своє бажання поїхати в Україну в останню мить:

– Я повідомив їх про свій вибір в останній момент, тому очевидно, що вони дуже хвилюються. Але звісно підтримали мене, тому що розуміють, як це для мене важливо – воювати тут для України, для Європи.

Про Інтернаціональний легіон оборони України Бонс дізнався ще на початку війни, у лютому 2022-го, але доєднався не одразу:

– Я чув про створення Легіону ще з самого початку війни, у лютому 2022-го, але вступив до нього трохи пізніше. Раніше в мене не було бойового досвіду. Я був кухаром, шеф-кухаром. Працював у різних ресторанах по всій Франції. Читаючи новини з України, я дивувався, який мужній там народ. На початку війни їм не було чим захищатися, але все-таки вони змогли стримати наступ і відтіснили назад росіян у багатьох місцях. Це викликає величезну повагу. Браво, Українці!

Зараз Бонс вже третій рік виконує бойові завдання у складі Інтернаціонального легіону оборони України. Він зі своєю командою і американським гранатометом Мк19 вправно маневрує на полі бою серед рою ворожих дронів, коригує координати позицій окупантів та продовжує наводити страх на росіян:

– У моїй групі на даний момент є Vivi, Tim, Roque і Zin Gher. З Vivi ми разом прийшли в Легіон. Tim і Roque були військовими у Франції. З нами також італієць ZIN Gher. Він не пускає мене на кухню (сміється, – ред.). Всі вони приєдналися без жодних вагань. Ми стали справжніми професіоналами своєї справи. Кожен із нас знає, як поводитися з Mk19, і тому ми можемо впоратися з ним на будь-якій необхідній позиції.

Що стосується зброї: Мк19 – це американський автоматичний станковий гранатомет калібру  40 мм. Його загальна вага зі станком-триногою складає близько 55 кг. В України таких зразків небагато – лише кілька сотень:

– Коли ми працюємо на Mk19, що має значення в першу чергу, – це швидкість. Нам потрібно дістатися до позиції якомога швидше, щоб ми могли встановити зброю. Привести всю зброю в готовність потрібно максимум за чотири хвилини, тому що головна небезпека – дрони, з ними немає перепочинку. Моя роль полягає в тому, щоби вносити коригування ворожих позицій для удару та забезпечення підтримки під час штурму чи відходу наших військ за азимутом і висотою, а потім розміщувати “мітки”, щоб заздалегідь скоригувати ворожі сектори та якнайшвидше збити вогонь у майбутньому.

З початку війни Бонс і його команда приймали участь у багатьох бойових завданнях на найгарячіших напрямах. Не обходилося і без поранень:

– Що стосується бойових завдань, то ми вже брали участь у завданнях не як група вогневої підтримки, а як проста легка піхота. У нас за плечима вже кілька місій, і, звичайно, травми. Ми воювали на Луганщині, Харківщині, Херсонщині. Переважно на цих напрямках.

Поранення, яке я маю зараз, з останньої місії. Нас постійно турбував і обстрілював ворог, ми не мали жодної паузи. Росіяни надсилали нам дронами усіляку вибухівку, звичайну, саморобну, неодноразово намагалися спалити нас живцем в окопах. Побачивши, що ми тримаємося, а їм нічого не вдається, почали використовувати артилерію та міномети. Після кількох різнокаліберних пострілів вдалося відкрити пролом зліва від нашого “Панциря”. Того ж вечора безпілотник зумів закинути туди пляшку із саморобною вибухівкою. Вона прокотилася на кілька метрів. На жаль, я не встиг як слід прикритися під час вибуху. Осколки влучили у верхню частину обличчя і око. Я думав, що осліпну, але, на щастя, крихітний уламок потрапив мені в око, не влучивши в сітківку. Я поступово відновлюю зір і незабаром знову буду готовий виконувати свій обов’язок.

У майбутньому, коли війна закінчиться перемогою України, французький легіонер Бонс планує залишитися в Україні. Жити десь у маленькому шале (будиночку) в Карпатах, подалі від гучних міст, там, де співають птахи…

Побратими та командування з Інтернаціонального легіону оборони України бажають Бонсу скорішого одужання.

Дізнатися більше про Інтернаціональний легіон оборони України та долучитися до команди хоробрих можна на офіційному сайті: https://ildu.mil.gov.ua/ 

• війна,
• Інтернаціональний легіон