Вчені виявили кровоносні судини в кістці тиранозавра рекса

Дослідники виявили збережені кровоносні судини в ребрі тиранозавра рекса, що відкриває нові горизонти для вивчення біології та процесів загоєння цього культового хижака.

Джерело: Nature

Скам’янілість належить Скотті – найбільшому та найповніше збереженому тиранозавру рексу, відомому науці. Для дослідження використано синхротронне рентгенівське сканування, яке дозволяє проникати крізь щільну скам’янілу кістку. Судини виявили в частково загоєному переломі ребра, що свідчить про активну судинну реакцію під час відновлення кістки. Ці структури збереглися у вигляді мінералізованих залізовмісних відбитків, які відображають складну історію середовища, в якому формувалася скам’янілість.

Традиційно палеонтологи спиралися на кістки та зуби для вивчення динозаврів, але ці тверді тканини дають обмежену інформацію про біологію. М’які тканини, такі як м’язи, шкіра, а тепер і кровоносні судини, відкривають деталі про життя, загоєння травм і еволюцію динозаврів.

“Ця знахідка дозволяє краще зрозуміти фізіологію тиранозавра та його здатність виживати після травм”, – зазначають автори дослідження.

Фотографії патологічного ребра зразка RSKM P2523.8 (тиранозавр рекс). (A) Вигляд головки ребра з різних сторін. Позначено ділянки на мозолистій зоні стовбура ребра, які були обрані для початкового КТ-сканування на BMIT (зелена рамка) та для вирізання кісткового зразка (пурпурова рамка). (B) Поперечний розріз кісткового зразка, вирізаного з ребра, як показано в (A). (C) Позначена версія зразка з (B), де вказано зону кісткового наросту, спричиненого переломом (зовнішня жовта лінія), ділянку для додаткового КТ-сканування (синя рамка) та загальні зони виявлених мінералізованих судиноподібних структур (червоні рамки). (D) Тонкий зріз, вирізаний зі зразка, показаного в (B). (E) Позначена версія з (D), на якій виділено окремі петрографічні зони кісткового росту.

Відкриття має ширші наслідки для палеонтології. Воно демонструє, як передові методи, що поєднують фізику, хімію та палеонтологію, можуть кардинально змінити уявлення про вимерлі форми життя. У майбутньому вчені планують цілеспрямовано досліджувати травмовані або уражені хворобами кістки, щоб знайти інші збережені м’які тканини.

Ці крихітні кровоносні судини переписують історію динозаврів, відкриваючи нові сторінки їхньої біології – крок за кроком, від однієї кров’яної частинки до іншої.

Прямі предки тиранозавра рекса могли потрапити до Північної Америки близько 70 мільйонів років тому, перетнувши сухопутний міст між сучасним Сибіром та Аляскою. Про це йдеться у новому дослідженні команди палеонтологів з Університетського коледжу Лондона, очолюваної докторантом Кассіусом Моррісоном. Дослідження було опубліковано в журналі Royal Society Open Science.