68-річний Віктор Боркута самостійно піклується про важкопораненого сина-захисника Олексія

Джерело: hromadske.

Історія Олексія Боркути, колишнього актора і будівельника з Кіровоградщини, який у березні 2024 року зазнав важкого поранення під Кринками на Херсонщині, стала символом неймовірної сили волі та батьківської любові. Попри втрату третини мозку та параліч лівої частини тіла, медичні прогнози про те, що він ніколи не зможе говорити чи рухатися, були зруйновані його батьком, Віктором Боркутою.

Журналісти hromadske зустрічалися з Олексієм ще навесні у львівському реабілітаційному центрі UNBROKEN, він міг вимовляти лише окремі слова. Зараз, повернувшись додому, Олексій старанно вимовляє віршовані строфи, чим нескінченно тішить свого батька.

“Удома й стіни допомагають”, – жартує Віктор.

68-річний Віктор Боркута самостійно піклується про важкопораненого сина-захисника Олексія (Фото: hromadske).

Сам Олексій, який пішов на фронт добровольцем у березні 2022 року, був важко поранений у березні 2024 року. Після довгого лікування батько перевіз його в їхню стару сільську хату, де тепер самотужки облаштовує побут і проводить цілодобову реабілітацію сина.

68-річний Віктор Боркута, який сам є будівельником, рішуче взявся за ремонт старої хати, яку Олексій не встиг закінчити до війни. Він планує самотужки обладнати каналізацію та душ, необхідні для догляду за сином, попри те, що воду для всього доводиться носити відрами зі старої криниці.

68-річний Віктор Боркута самостійно піклується про важкопораненого сина-захисника Олексія (Фото: hromadske).

Головним інструментом боротьби Віктора за сина є залізний розпорядок дня та щоденники, які він веде з першого дня поранення.

“Реабілітація – це ж не лише спеціальні фізичні вправи. Це повернення до повноцінного людського життя – а людині ж треба щодня митися й одягати чисте, щодня досягати певної мети”, – розповів чоловік журналістці hromadske.

Батько жорстко контролює час, щоб Олексій не деградував: підйом о 6-й ранку, прогулянки з крокоміром, адже Олексій має проходити мінімум три тисячі кроків, вправи для очей, рук і ніг.

Завдяки допомозі односельців, Олексій тренується вдома на біговій доріжці, а для миттєвої реакції на потреби сина Віктор придбав спеціальний електричний дзвінок.

У той же час Віктор Боркута стикається з тотальною відсутністю медичного нагляду в селі. Він зазначає, що сімейна лікарка не приїжджає і не телефонує, а реабілітаційний центр у центрі громади не може почати роботу з Олексієм, поки він не отримає посвідчення, що його інвалідність пов’язана з участю в бойових діях.

“По правді, зараз ніхто з лікарів за Льошею не наглядає… Вона до нас не телефонує й не приїздить. Каже мені, щоб я сина до неї в Олександрівку привозив, немов це так просто”, – обурюється батько.

Крім того, сім’я зіткнулася з фінансовими труднощами та заборгованістю держави. Олексій, якому оформлено I групу інвалідності, має проблеми з отриманням нових виплат, які очікуються лише в січні.

68-річний Віктор Боркута самостійно піклується про важкопораненого сина-захисника Олексія (Фото: hromadske).

Найбільша фінансова турбота Віктора – добитися виплати щомісячної премії за поранення у 100 тисяч гривень, яку Олексій не отримував ще з березня 2024 року.

Наприкінці зустрічі Віктор з гордістю повідомив, що Олексію більше не потрібні памперси та мазь від пролежнів. Коли ж фотограф запитав Олексія, що він зробить найперше, коли рука остаточно відновиться, той відповів:

“Я начищу картоплі”.

За свою невтомну відданість синові та безмежну турботу Віктор Боркута став одним із “Героїв hromadske 2025”.

Внаслідок російської атаки 10 жовтня в Запоріжжі загинув 7-річний Макар Дорош. Його батько навесні повернувся з полону після трьох років у неволі.
Офіцер цивільно-військового співробітництва штабу 5-ї окремої волинської мотопіхотної бригади Віктор під час роботи на одній із локацій випадково знайшов пакет, у якому лежало ледь живе цуценя. Він забрав та виходив тварину.