Дев'ять років тому вбили Аміну Окуєву: що відомо про розслід...

30 жовтня 2017 року поблизу селища Глеваха на Київщині вбили українську військовослужбовицю, лікарку-хірургиню та громадську активістку Аміну Окуєву. Автомобіль, у якому вона їхала разом з Адамом Осмаєвим, обстріляли на залізничному переїзді. Окуєва дістала смертельне поранення в голову, а її супутник зазнав поранень, проте вижив.

За кілька місяців до цього, 1 червня 2017 року, на Окуєву та Осмаєва вже скоїли замах у Києві. Нападник, який представився журналістом французького видання Le Monde, відкрив вогонь по парі в автомобілі. Осмаєв дістав серйозні поранення, а Окуєва не постраждала та чотири рази влучила в нападника з пістолета. Чоловіка затримали.

Біографія Аміни Окуєвої

Аміна Окуєва, при народженні Наталія Нікіфорова, народилася 5 червня 1983 року в Одесі в сім’ї Ірини Анатоліївни Нікіфорової та Віктора Сергійовича Нікіфорова. Її мати деякий час працювала в Південно-українському медіахолдингу, а названий батько був музейним працівником і в 2000-х роках очолював Одеський музей західного і східного мистецтва.

За словами самої Окуєвої, її біологічний батько був чеченцем, а мати – полькою з Північного Кавказу. Деякий час родина мешкала в Москві та Грозному. З 1999 року Окуєва брала участь у Другій чеченській війні на боці Чеченської Республіки Ічкерія.

У 2003 році вона повернулася до України та вступила до Одеського медичного університету, де здобула спеціальність загальної хірургії. Після навчання працювала лікаркою-інтернкою в Одесі.

Під час Революції гідності Окуєва долучилася до Самооборони Майдану, де була медикинею 8-ї Афганської сотні. У липні 2014 року вступила до батальйону “Київ-2”. Брала участь в обороні Дебальцевого, зокрема виконувала бойові завдання поблизу Чорнухиного на Луганщині. Згодом служила в батальйоні «Золоті ворота».

Також Окуєва долучилася до створення Миротворчого батальйону імені Джохара Дудаєва, де була пресофіцеркою та домагалася надання підрозділу офіційного статусу від МВС України.

У 2015 році вона отримала нагороду “Народний Герой України”. У 2014 році Окуєва балотувалася до Верховної Ради в одномандатному виборчому окрузі №136 в Одесі, однак не пройшла до парламенту, отримавши 3,72% голосів виборців.

Замах на Окуєву та Осмаєва у 2017 році

1 червня 2017 року на вулиці Кирилівській у Києві скоїли замах на Аміну Окуєву та Адама Осмаєва. Нападник представився журналістом французького видання Le Monde та під час зустрічі відкрив вогонь по парі, перебуваючи разом із ними в автомобілі.

Осмаєв зазнав серйозних поранень, а Окуєва не постраждала. Вона змогла чотири рази влучити в нападника, після чого його затримали.

За словами Окуєвої, до замаху вони з Осмаєвим тричі зустрічалися з нападником, оскільки той представлявся журналістом, який готує матеріал про пару.

За даними МВС, нападник міг бути пов’язаний із главою Чечні Рамзаном Кадировим. Спочатку він мав документи на ім’я громадянина України Дакара Олександра Вінустовича, однак згодом його ідентифікували як Артура Денісултанова (Курмакаєва).

29 грудня 2019 року Денісултанова передали Росії в межах обміну утримуваними особами.

Обставини вбивства

30 жовтня 2017 року автомобіль, у якому перебували Окуєва та Осмаєв, обстріляли на залізничному переїзді неподалік Глевахи на Київщині. Нападники відкрили вогонь з автоматичної зброї. Окуєва дістала кулю в голову та загинула. Осмаєв зазнав поранень, проте вижив.

За його словами, напад був схожий на військову засідку. Стрілянина тривала кілька секунд, а вогонь вели з правого боку автомобіля. Після того як Осмаєв виїхав із зони обстрілу, він намагався надати Окуєвій допомогу, однак вона вже була непритомною.

Серед основних версій убивства, які озвучували представники МВС, була причетність російських спецслужб або людей із чеченського оточення. Зокрема, припускали, що напад міг бути пов’язаний із протистоянням Окуєвої та Осмаєва з владою Чечні.

Зброю, з якої стріляли нападники, згодом знайшли за 600 метрів від місця злочину. Це був автомат чехословацького виробництва Sa vz. 58 калібру 7,62×39 мм.

1 листопада 2017 року Аміну Окуєву поховали в Дніпрі поруч із могилою Іси Мунаєва відповідно до її заповіту. Родина відмовилася від публічної церемонії прощання, побоюючись можливого нападу.

Затримання підозрюваних у вбивстві

17 вересня 2019 року правоохоронці затримали сімох учасників злочинного угруповання, яке підозрювали в низці замовних убивств. Серед затриманих був Ігор Редькін. Спочатку суд відпустив двох учасників групи з-під варти, однак згодом правоохоронці продовжили розслідування їхньої можливої причетності до інших злочинів.

12 січня 2020 року поліція затримала Редькіна. За даними слідства, ДНК одного з учасників угруповання збіглася зі зразками, виявленими на автоматі, який знайшли неподалік місця вбивства Окуєвої.

15 січня 2020 року правоохоронці затримали ще одного підозрюваного у співучасті у вбивстві – Андрія Кравченка. Редькіна та інших учасників угруповання також пов’язували з убивствами керівника компанії “Caparol Україна” Павла Зможного та начальника управління реклами й оренди Київського метрополітену Павла Миленького.

20 травня 2020 року слідчі заочно повідомили про підозру Салаху Хумаїдову – вихідцю з Чечні, добровольцю та військовому медику. За версією слідства, він міг організувати вбивство Окуєвої: шукав безпосередніх виконавців і забезпечив їх автомобілем. Чоловіка оголосили в розшук.

У лютому 2021 року Київська обласна прокуратура повідомила про завершення досудового розслідування та скерування до суду обвинувального акта щодо організатора й шістьох учасників злочинної організації. За версією слідства, вони були причетні до низки замовних убивств, зокрема Окуєвої, а також до замаху на Осмаєва. Водночас можливі замовники злочинів на той час перебували в розшуку.

Обвинуваченим інкримінували, зокрема, створення злочинної організації та участь у ній, замах на умисне вбивство з корисливих мотивів і незаконне поводження зі зброєю. У разі доведення вини їм загрожувало довічне ув’язнення.

Інші фігуранти справи та версії щодо замовників

У лютому 2020 року чеченський політемігрант Маміхан Умаров в інтерв’ю розповів, що з 2017 року співпрацював з українськими спецслужбами. Він також заявляв, що попереджав Ігоря Мосійчука та Адама Осмаєва про замовлення з Чечні на їхнє вбивство. Умаров був свідком у справі Окуєвої. За даними слідства, його свідчення допомогли оголосити Хумаїдову підозру.

4 липня 2020 року Умарова вбили поблизу Відня в Австрії. Він був громадянином РФ чеченського походження, просив політичного притулку в Австрії та критикував Рамзана Кадирова. У серпні 2021 року австрійський суд засудив обвинуваченого у вбивстві Умарова до довічного ув’язнення. Це окрема справа, а не вирок у провадженні щодо вбивства Окуєвої.

Після вбивства Окуєвої представники МВС озвучували дві основні версії щодо можливих замовників. Одна передбачала причетність російських спецслужб, які могли прагнути дестабілізувати ситуацію в Україні. Інша стосувалася людей із чеченського оточення та можливої помсти Осмаєву за його протистояння з Рамзаном Кадировим.

Водночас правоохоронці не назвали замовників убивства. У січні 2020 року в поліції заявляли, що слідство має відповідні версії, але не розголошує їх.

Що відомо про судовий розгляд

У березні 2021 року Києво-Святошинський районний суд мав розпочати підготовче засідання у справі, однак його перенесли. У липні того ж року Адам Осмаєв повідомляв, що засідання призначили на 15 липня. Він також заявляв, що обвинувачених відпустили під домашній арешт.

У вересні 2021 року Осмаєв публічно критикував затягування судового розгляду резонансних убивств. Зокрема, він заявляв, що підозрюваних у справі Окуєвої вдалося встановити, однак судовий процес просувається повільно.

У лютому 2021 року Ігорю Редькіну змінили запобіжний захід із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Після початку повномасштабного вторгнення Росії він виїхав з України. У грудні 2023 року в Нацполіції повідомили, що Україна просила Угорщину екстрадувати Редькіна, однак отримала відмову.

Станом на 30 жовтня 2026 року у відкритих джерелах немає підтвердженої інформації про винесення остаточного вироку у справі про вбивство Аміни Окуєвої.

Режисер Юрій Двіжон повідомив про роботу над документальним true crime-фільмом про вбивство мовознавиці та народної депутатки VII скликання Ірини Фаріон. Робоча назва стрічки – “Її три дієслова”.

Дев’ять років тому вбили Аміну Окуєву: що відомо про розслідування та суд над підозрюваними