«Довелось чистити їх від крові та тканин тіла власноруч» – майстриня бренду прикрас про створення обручок із уламків міни

На десятий рік загарбницьких дій окупанта на території нашої держави війна поглинула кожну сферу життя українців – вона стала буденністю, невіддільною частиною нашої свідомості, історією, яку обережно змальовуватимуть у шкільних підручниках, мистецтвом, в якому прагнуть зберегти її досвід та передати як спадок для наступних поколінь. Війна – у всьому, тож навіть, на перший погляд, не дотичний до неї громадянин, так чи інакше, стане свідком її наслідків.

Так, досвід війни перейняв і сімейний бренд прикрас “Waruna”. Сьогодні один із його творців боронить Україну на фронті, в той час як донька захисника закарбовує пам’ять про реалії війни у творчості – створює прикраси, що приховують її наслідки. В інтерв’ю для Букв засновниця та майстриня бренду Вікторія ділиться історією створення обручок з уламків міни, оберегів для захисників “Азовсталі”, а також розповідає, якою є потреба військових відчувати себе “захищеними”. 

Як розповідає майстриня бренду, обручки з уламками замовив військовий на власне весілля. Він пережив пекельний штурм, дивом вижив, і вирішив, що після одужання хоче одружитися з коханою. “Йшли на штурм під Курдюмівкою, нас почали розбирати танками і мінами. Я той щасливець, кого вху*ячило міною. Мене ледь витягли звідти. Перебило руку, легені, серце. Дивом вижив. Як вилікувався, вирішив піджонитися”, – такою є дослівна історія уламків, використаних в обручках.

Фото: особистий архів Вікторії

Уламки захисник передав просто з лікарні в баночці від цефтріаксону. Вони мали темно-червоний відтінок, тож спершу майстриня подумала, що це іржа. Проте виявилось, що уламки не були очищені після того, як їх витягнули з тіла, і тому довелось чистити їх від крові та тканин тіла власноруч. Спершу Вікторія обробила уламки вогнем, завдяки чому верхній шар крові та тканин випалився, а вже потім довелось продовжувати очищення механічним чином  – за допомогою щітки та води. Далі, завдяки спеціальному розчину, очистила уламки від іржі та покрила захисною оксидною плівкою, після чого вони набули чорного кольору.

“Процес створення обручок, що “ніби вийшли з пекла” – складний, емоційний та непередбачуваний. Це було складно як фізично, так і морально, адже мені вперше довелось робити щось подібне, і тому я зіштовхувалась з труднощами в процесі творення. Крім цього, весь процес, з моменту очищення уламків від крові та тканин тіла – до надання фактури металу та кінцевого шліфування, був для мене часом роздумів та переживань. Я розуміла, що роблю з жахливих речей, які могли вбити людину, щось прекрасне, те, що символізує любов. І коли я завершила роботу над обручками, зрозуміла, що мені вдалось втілити бажання замовника і створити обручки “що ніби вийшли з пекла”. Обручки, які символізують зв’язок між двома людьми, що пройшов пекельні випробування війною.

Так, спершу я хотіла відмовитись від цього замовлення через високу відповідальність і відсутність впевненості, що в мене вийде. Але тепер, після того як вдалось створити прикраси з уламками міни,  розумію, що можу і далі створювати щось подібне. Про цілу окрему лінійку прикрас я поки що не думала, але є відкритою до нових замовлень на обручки та інші прикраси в такому стилі – з уламками від мін чи інших боєприпасів. Техніка пайки, в якій я працюю, надає дуже багато можливостей, тож можна продумати цікавий дизайн та створити особливу прикрасу з використанням дуже різноманітних матеріалів.”

Фото уламків: 1 – зовсім не очищені; 2 – після першого етапу очищення; 3 – повністю очищені та покриті оксидною плівкою.

В продовження історії, військовий, котрий замовляв обручки з уламками, додатково також придбав підвіску із символом його батальйону та уламком, який витягнули просто з-під серця.

Фото: особистий архів Вікторії

Також бренд проводить благодійні лотереї на підтримку мінометного підрозділу Гвардії наступу, в якій розігруються вироби, зроблені вручну військовими. Ця лотерея є дуже символічною, адже в ній використані образ та атрибут Бога Перуна, який вважається покровителем воїнів.

“Ковану підвіску “Сокира Перуна” зробив мій тато – людина, з якої фактично почала існування Waruna. Лікар, офіцер на пенсії, який добровольцем пішов на фронт з перших днів повномасштабного вторгнення. Підвіска була зроблена ще до 2022 року. Зараз, зважаючи на службу, тато рідко має можливість створювати нові вироби, тож ця “Сокира Перуна” по-справжньому ексклюзивна.

Дерев’яного ідола Перуна зробив військовий на ім’я Олексій: “Займаюсь різьбою по дереву, самоучка. Мої вироби – це здебільшого ідоли та обереги на тематику скандинавської та слов’янської міфології. З початком повномасштабного вторгнення, довелось взяти до рук зброю замість різців по дереву. Хоча навіть зараз, коли є можливість, сідаю творити.”

Власне, сам бренд Waruna розпочав своє існування з батька Вікторії – Олега. Чоловік за професією лікар, але має творчу натуру, тож у вільний від роботи час він завжди любив створювати щось руками – майструвати меблі, малювати картини, робити прикраси, які він дарував маленькій Вікторії, її мамі та братові. 

Фото: особистий архів Вікторії

Фото: особистий архів Вікторії

“Коли я вже досягла більш свідомого віку, зрозуміла, що творчість тата варта того, щоб про неї дізналась більша кількість людей. От і вирішила створити в Інстаграмі сторінку для продажу його виробів. Я тоді не дуже розумілась на принципах ведення Інстаграму, розвитку бренду, тож ми рухались дуже повільно, але тепер, більшою мірою завдяки “сарафанному радіо”, наш бренд є відомий у певному колі людей.”

Назву “Waruna”, як і логотип, придумав Олег. Логотип, до речі, є стилізованим зображенням Матері-Слави, яка в язичницькій міфології є посланницею Богів, що вселяє воїнам прагнення до перемоги над ворогами. Вікторія з батьком – язичники, вони цікавляться українським фольклором, шукають натхнення в природі, досліджують сакральну символіку, що також вплинуло на тематику та концепцію  бренду. 

“Перші роки існування Waruna ми з татом спільно продумували дизайни прикрас, і він втілював їх в життя. Тато працював у декількох техніках: ковка, плетіння з дроту, різьблення. Далі ми почали співпрацювати ще з одним майстром ковки.

Тож перші декілька років я була менеджером, дизайнером та фотографом Waruna, але минулого року я долучилась до сімейної справи і фізично, як майстриня. Я почала створювати прикраси технікою пайки. Я, як і тато, творча особистість і від самого дитинства люблю щось створювати руками. У виготовленні прикрас я, нарешті, знайшла можливість творчо реалізуватись. Тепер в нашому асортименті можна знайти вироби, виконані в різних техніках, дещо різних стилях. Наші прикраси не завжди несуть у собі язичницький символізм, втім, у кожну прикрасу вкладено особливий сенс. Наші вироби – це більше, ніж прикраси.”

Проте війна внесла свої корективи. Олег, який до повномасштабного вторгнення працював лікарем екстреної медичної допомоги міста Києва, відтоді, як ворог був на підступах до столиці, одразу взяв до рук зброю і пішов добровольцем на фронт. Брав участь в обороні Ірпеня, нагороджений “Срібним хрестом” від Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, а також відзнакою президента “За оборону України”. На даний час Олег є начальником медичної служби батальйону. Свої 55 років чоловік зустрів на війні.

Фото: особистий архів Вікторії

Фото: особистий архів Вікторії

Майстриня наголошує, що з початку повномасштабного вторгнення більшість замовлень складають саме обереги для військових. До того ж, значну частину з них замовляють самі військові, а також дівчата, дружини для своїх чоловіків-військових. Захисники замовляють обереги з язичницькими символами, переважно це руни, наприклад, руна воїна Тейваз. Також їх цікавлять солярні символи, або ж символи-атрибути язичницьких Богів, таких як Молоти Тора, Сокири Перуна. 

Вікторія ділиться, що перші обереги були створені для друзів-військових та, власне, для батька на початку повномасштабної війни. Однак, один із них дотепер не дістався до свого власника, адже він є бійцем колишнього полку “Азов”, був на “Азовсталі” і вже після створення оберега, як і інші захисники міста, вийшов у полон, в якому перебуває і донині.

Фото: особистий архів Вікторії

“Для нас з татом це – честь, що наші вироби оберігають військових та їх близьких. Коли у нас замовляють оберіг на подарунок, то я також пропоную додати записку-послання близькій людині. Таким чином, я написала вже десятки записок. Для мене це дуже цінно, адже люди довіряють мені особисті думки, які я пишу на папері. Часто, коли коханих розлучила війна, такі маленькі подарунки з записками  допомагають відчути, що близька людина думками завжди поруч. Гадаю, це надає людям сил та допомагає триматись.”

Фото: особистий архів Вікторії

Фото: особистий архів Вікторії

“На цьому фото – парні обереги, які замовив військовий для себе та своєї дружини з натуральними каменями “Волове око” в основі та різьбленими рунами Одал”

Сама Вікторія від початку великої війни активно займається волонтерською діяльністю, вже допомогла і продовжує допомагати різним підрозділам ЗСУ, ТрО та НГУ. У зв’язку з цим, розвиток бренду значно сповільнився, але, як наголошує майстриня, зараз головне – робити все для перемоги. Тому значну частину прибутку з продажу прикрас вони перераховують на різні збори на потреби ЗСУ, а також організовують благодійні лотереї. “А на омріяне для всіх “після перемоги” маємо багато планів”, – підсумовує Вікторія.