Невидимість жертв насильства: чому важливо не бути байдужим

Від початку повномасштабного вторгнення, українці зіштовхнулися із безпрецедентним рівнем насильства, пов’язаним з війною. Це про дії агресора, що травмують наших громадян, і стосуються усіх форм насильства: фізичного, психологічного, економічного та сексуального. Однак, не лише воєнні реалії змушують говорити про насильства в контексті нашої держави: лише у Києві останнім часом збільшилась кількість звернень щодо фактів домашнього насильства. В усіх випадках, вплив пережитої травми є руйнівним, тож зазвичай людина може бути не готова ділитися власним досвідом. Звідси – важливість інформування громадськості, аби точкою опори для людини, яка пережила насильство, міг стати будь-хто.

З цією метою, 24 листопада, у столичному “Українському Домі”, відбувся захід, організований Київським міським Центром гендерної рівності, запобігання та протидії насильств. Основний меседж події одразу видніється на головному екрані: “Чуйність – твій щит від насильства”. Це про порушення питання “видимості” постраждалих від насильства в суспільстві. Дата обрана не випадково: вже відзавтра, 25 листопада, у всьому світі розпочнеться проведення акції “16 днів проти насильства”, що триватиме до 10 грудня. Акція проводиться з метою привернення уваги до проблем подолання будь-яких форм насильства: у сім’ях, жорстоке поводження з дітьми, торгівля людьми, порушення прав жінок тощо. Як знак підтримки, люди у всьому світі пов’язують помаранчеву стрічку на свій одяг: це офіційний колір протидії насильству, що символізує світле та вільне майбутнє. 

Сьогодні спікери та гості заходу об’єднались задля створення цього безпечного простору, де “всі одне для одного та одна для одної”. Серед присутніх в залі – психологині, яких можна розпізнати за квітами на одязі. Вони тут для того, аби кожен, хто потребує допомоги, під час або після заходу, міг звернутися за кваліфікованою підтримкою. Про соціальний меседж події на прикладі унікального перформансу – в репортажі Букв.

Фото: Букви

Фото: Букви

Розпочинає захід, на перший погляд, не характерний в контексті події – майстер-клас з макіяжу. У центрі уваги Марина Танас – візажистка, викладачка університету культури і мистецтв, гримерка Нового каналу та багатьох національних й міжнародних проєктів, амбасадорка відомих міжнародних брендів косметики, таких як: Estee Lauder, L’Oreal Luxe. 

“Сьогодні ми з Вами навчимось детально наносити тональну основу, корегувати обличчя, трохи поговоримо про колір, про текстури…”, – окреслює головну мету Марина.

Глядачі помічають перед собою пакунки, в кожному з яких – набір косметики та засобів, необхідних для макіяжу. Експертка запрошує разом з нею опановувати техніку нанесення тональної бази у професійному макіяжі. Так, під час імпровізованого майстер-класу, глядачі спостерігають як змінюється обличчя моделі з використанням бази, консилера, тонального крему, пудри – усіх складових, які роблять макіяж максимально щільним. На певних етапах, модель усміхається, аби належно скоригувати необхідні ділянки. Так, не лише візуально, але й емоційно, модель відображає як змінюються і адаптуються її внутрішні відчуття під час процесу. Гості спостерігають – уся увага на сцену.

Фото: Букви

Фото: Букви

Однак, в певний момент, стає зрозуміло, що головною метою цього дійства є зовсім не майстер-клас: завершивши макіяж, Марина Танас звертається до аудиторії:

“Сьогодні ми зробили денний макіяж, але погодьтеся, що на обличчі ми використали багато всього. Тон вийшов достатньо щільний. Адже зазвичай вдень ми навряд чи будемо наносити стільки шарів та використовувати таку корекцію, як сьогодні… Але насправді є жінки, які кожен ранок так прокидаються, витрачають години, користуються усією інформацією гримерів, візажистів, щоб розуміти роботу усіх кольорів. Для нас це просто майстер-клас, а для декого – це буденність”. 

У цей момент починає грати драматична музика і в центрі уваги опиняються студенти. Піднявшись на сцену, декілька з них стають спинами до глядачів. Усі знімають взуття, під яким – червоні шкарпетки. Світло поступово спрямовується на різних студентів, які стають уособленням так званого “голосу жертви насильства”.

“Я можу їхати поруч із тобою в метро. Я можу сидіти в одному кабінеті офісу поруч з тобою. Я можу навчати твоїх дітей. Я можу бути твоєю кращою подругою. Я можу бути керівником найвищої ланки. А я можу бути твоєю баристою і заварювати тобі каву. Я – можу бути тобою”. 

Фото: Букви

Саме таким сьогодні звучить голос людини, що може стати жертвою насильства.  Її голос – у кожному з нас, незалежно від віку, статі, соціального стану тощо. Глядачі спостерігають візуальні маркери, які використані у перфомансі й відображають так званий “тихий голос” насильства. Це не лише макіяж, що приховує синці, а й червоні шкарпетки, що є частиною одягу, яку ми також щоденно ховаємо.

Фото: Букви

Київський міський Центр гендерної рівності, запобігання та протидії насильству, який став організатором заходу – опікується реалізацією рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, шляхом забезпечення гендерної рівності в усіх сферах суспільного життя. Також, це про реалізацію соціально-освітніх програм та курсів, надання соціальних послуг. Перформанс, який сьогодні спостерігали глядачі, несе чіткий соціальний меседж – там, де є насильство, немає місця повазі та любові.

“Люди, які стоять на сцені – це студенти кафедри соціальної політики, які проходять постійні навчання в центрі. Вони хочуть сьогодні дізнатися як саме наші клієнти замасковують свої синці на обличчях. Всі ми знаємо, що майже 80% постраждалих від домашнього насильства – це жінки. І саме вони навчаються як приховувати синці. Це може бути не лише фізичне, а й психологічне насильство: коли жінка не спить ночами, вона прокидається зранку в такому вигляді, коли потрібно наносити саме такий щільний макіяж. Акція “16 днів проти насильства” триває 16 днів, але ми працюємо кожного дня. Сьогодні тут присутні наші колеги, Національна поліція, яка теж працює 24\7, щоб врятувати людські життя. Статистика домашнього насильства за останній рік зростає. Статистика сумна… Якщо ми з вами врятуємо хоча б одне життя, щасливих дітей стане набагато більше. Адже найважче для нас – те, що ми бачимо очі дітей, які бачать, що відбувається в їх родинах. Чуйність перемагає насильство. Але байдужість дає можливість насильству розмножуватися. Сьогодні ми повинні формувати нульову толерантність до насильства. Насильство не нормою. Б’є – значить не любить”, –  наголошує Тетяна Золотова – керівниця Київського міського Центру гендерної рівності, запобігання та протидії насильств.

Фото: Букви

Фото: Букви

Як зазначає наступна спікерка, Марина Хонда, протягом  цього року на телефон довіри Київського міського Центру гендерної рівності, запобігання та протидії насильству вже надійшло 4 324 звернення з питань домашнього насильства. Це майже на 67% більше, аніж за 2022 рік. Також мобільні бригади вже надали майже 2 тисячі консультацій, пов’язаних із домашнім насильством, а 263 людини перебували в місцях тимчасового безпечного перебування. Серед подальших планів – запроваджувати в Києві третій крок допомоги людям, які за час перебування у притулку не змогли до кінця розв’язати питання, пов’язані з насильством. Адже головне завдання кожного українця сьогодні – забезпечити вільне майбутнє на всіх рівнях.

“В перші місяці повномасштабного вторгнення, коли звільнили Київську область, в мене було відчуття: “невже всі зараз будуть говорити про насильство під час війни від рук російських військових і забудуть про насильство в родинах?” Але ні, я дуже вдячна, що ми це питання не забули. Сьогодні кількість фактів домашнього насильства серед внутрішньо переміщених осіб, серед родин, де повертаються на ротацію військові – збільшується. І наша перемога над ворогом стане початком нашої боротьби за спокій в родинах. Тобто, боротьба за нас самих не завершиться перемогою над Росією. Наша боротьба звершиться тоді, коли ми будемо толерантні одне до одного”, – ділиться Марина Хонда.

Фото: Букви

Домашнє насильство – це проблема всього світу. З такими словами розпочала свій виступ голова Постійної комісії Київської міської ради з питань охорони здоров’я, сім’ї та соціальної політики – Марина Порошенко. Не замовчувати, проводити навчання, розповідати людям, як вони можуть вчасно розпізнати та допомогти спрямувати людину, яка зазнала ознаки насильства – місія кожного свідомого громадянина. 

“Я впевнена, що ці молоді люди, яких ми сьогодні бачили на сцені, вже не пройдуть повз людини, якщо вони побачать, що вона потребує допомоги. Вони спрямують її до кімнати кризової допомоги, до притулку довготривалого перебування, до денного центру соціально-психологічної допомоги, або хоча б запропонують подзвонити на телефон довіри 15-00. В цьому році у нас вже зареєстровано 192 тисячі випадків домашнього насильства. За 8 місяців. Торік це було 244 тисячі. Війна, на жаль, погіршує і емоційний, і фізичний, і моральний стан людей. Вони потерпають від невпевненості у майбутньому, відсутності спілкування з близькими, від матеріальних проблем. Однак, це не привід мовчати про домашнє насильство”.  

Фото: Букви

Наступним до слова запросили Павла Замостьяна – заступника представника Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні. Порушуючи питання війни, що здійснює безпосередній вплив на замовчування фактів насильства, Павло наголосив, що останні дослідження, які мали загальнонаціональний характер, навпаки вказують, що майже 70% респондентів вважають домашнє насильство неприйнятним. Серед інших наслідків війни – ментальний стан захисників і людей, які безпосередньо є дотичними до воєнних реалій.

“Ми називаємо людей, які чинять насильство “кривдниками”.  Але в такому випадку хто ж кривдник, коли перед нами людина, яка насправді також є жертвою впливу війни на здоров’я? Враховуючи це, нам потрібно знайти засоби, яким чином не допустити, щоб агресія, яка є наслідком втрати ментального здоров’я, не перетворилась в насильство. Не втратити чуйність і скористатися чуйністю інших”. 

Фото: Букви

Насамкінець, до виступу запрошується Наталія Берікашвілі – перша заступниця голови Постійної комісії Київської міської ради з питань охорони здоров’я, сім’ї та соціальної політики. Її промова одразу набуває особливо емоційного характеру під час оголошення листа, який надійшов від Національної поліції міста Києва до керівника військово-цивільної адміністрації. Зазначено, що в 2022 році самогубств, скоєних дітьми налічувалось 3 випадки. Цьогоріч, лише в жовтні, цифра сягнула 12 випадків. Саме дитина стає об’єктом домашнього або гендерно-зумовленого насильства. І саме дитина є жертвою цього насильства.

Не замовчувати цю проблему, приходити до психологів, звертатися до Національної поліції, до сімейних лікарів – перший, але важливий крок на шляху до подолання наслідків пережитого. Те, що формує нульову толерантність та нетерпимість до будь-яких проявів насильства.Адже: “Чуйність – твій власний щит від насильства”.

На базі Центру  гендерної рівності, запобігання та протидії насильств, працює служба “Телефон довіри”, яка працює 24\7. Психологи надають кризове консультування, приділяючи постраждалим стільки часу, скільки вони потребують, незалежно від форм пережитого насильства.

Міська цілодобова Служба “Телефон довіри”:

0442721500 – з мобільного та 1500 зі стаціонарного телефону.