Більшість у медіа – жінки: результати дослідження «Гендерний профіль українських медіа»

19 грудня в стінах агенції “Укрінформ” відбулась презентація дослідження на тему “Гендерний профіль українських медіа”, що відкриває перед нами важливі виклики і можливості для розвитку суспільства. Часто в медійному просторі відбувається утвердження стереотипів та сумнівних установок для чоловіків та жінок. Особливо варто відзначити, що у певних галузях, таких як політика та економіка, жіночі голоси можуть бути менш помітними. Натомість, в журналістиці та редакціях українських медіа можна спостерігати різноманіття у розподілі ролей між чоловіками та жінками, яке залежить від конкретного видання. Таким чином, питання рівності, репрезентації та впливу медіа на формування гендерних уявлень стають ключовими в контексті формування більш відкритого та вільного суспільства. 

Згідно з українським законодавством, а саме Закону “Про медіа”, забезпечення гендерної рівності у ЗМІ та захист від дискримінації, зокрема за статевою ознакою, є першочерговим завданням Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення. У цьому контексті Національна рада, у співпраці з громадянським суспільством, зокрема із ГО “Жінки в медіа”, розпочала важливий проєкт щодо аналізу гендерного профілю українських ЗМІ. Опитування, проведене у межах цього проєкту, охопило 206 медійних організацій, в яких працює понад 4 800 людей. Результати аналізу також враховують оцінку гендерної рівності в українських ЗМІ, порівняно з європейськими стандартами.

На презентації дослідження, до дискусії були запрошені представники суб’єктів у сфері медіа – медіаменеджери, випускові редактори, журналісти, контентмейкери, представники громадських об’єднань та органів, що опікуються правами людини. Букви також долучились до заходу. 

Важливо, що Європейський Союз має план для рівності чоловіків і жінок, який оновлюється кожні п’ять років. Цей план є не лише інструментом для досягнення гендерної рівності, але й взірцем для побудови справедливого суспільства, зокрема для України. Зараз чинна Стратегія на 2020-2025 роки, де основні напрямки охоплюють:

• Припинення гендерного насильства; 
• Боротьба з гендерними стереотипами; 
• Зменшення гендерних розривів на ринку праці; 
• Досягнення збалансованої участі жінок і чоловіків у різних секторах економіки; 
• Вирішення гендерного розриву в оплаті праці та пенсії; 
• Зменшення розриву в обов’язках по догляду; 
• Збалансоване представництво жінок і чоловіків на керівних посадах і в політиці.

“Сьогодні Українська національна рада пишається тим, що вперше в Україні було проведено дослідження гендерного профілю медіа. Навіть до прийняття законодавства щодо гендерної рівності, ми активно вивчали це питання. Завжди наголошували на необхідності балансу гендерної справедливості у медіа, і зараз ми вирішили поглибити свій аналіз, щоб покращити розуміння реальної ситуації в медіа. Ми ретельно вивчали платформи, що впливають на суспільство, розглядаючи медіа не лише як інструмент інформації, але і як невіддільну частину суспільства. Особливо важливо, що захист від дискримінації в медіа став актуальним в умовах війни, коли ворог використовує медіа для поділу суспільства. Тож, ми не лише аналізували, як події висвітлюються, але й досліджували, хто саме це робить – хто працює в медіа, які точки зору та стилістику вони представляють”, – вступне слово Ольги Герасим’юк, голови Національної Ради України з питань телебачення та радіомовлення;

Одна зі спікерок, Катерина Левченко, урядова уповноважена з питань гендерної політики, виділила п’ять ключових положень, що визначають важливі аспекти у формуванні принципів гендерної рівності в Україні.

• Перше положення акцентує на послідовності роботи, що є не лише показником, але й визначальним чинником реалізації закріплених в національному законодавстві – принципів гендерної рівності. Ці принципи визначають рівність прав та можливостей для жінок і чоловіків.
• Друге – необхідність ефективності реалізації політики гендерної інтеграції, яка сьогодні ставить перед собою більш широкий спектр завдань, аніж лише розв’язання соціальних питань. Еволюція цієї політики, як зазначає Катерина Левченко, перейшла від охоронного підходу – до стратегічного, віддзеркалюючи підходи Європейського Союзу.
• Третє положення порушує питання справедливості, що охоплює не лише концепцію рівних прав, але й необхідність забезпечення рівних можливостей для повноцінної реалізації потенціалу кожної особи, незалежно від її гендерної приналежності.
• Четверте положення наголошує на фаховості в реалізації гендерної політики. З урахуванням складнощів доступу до статистичних даних, важливо зосереджувати зусилля на галузевій роботі. 
• Доцільність, що в контексті гендерної політики передбачає не лише правильний вибір стратегій, але й раціональне використання ресурсів для досягнення результатів у створенні рівних умов та можливостей для жінок і чоловіків.

У медійних організаціях, які взяли участь у дослідженні, виявлено, що більшість працівників (53%) є жінки, і лише 47% – чоловіки. Важливо зазначити, що за результатами, жінки становлять більшість серед молоді в усіх компаніях. Однак, чим старше вікова група, тим менше представленими у ній є жінки. 

Також, за результатами аналізу, помітно розподіл на групи так званих «жіночих» та «чоловічих» професій. Умовно їх можна поділити на творчі (жіночі) та технічні (чоловічі). Важливим спостереженням є те, що жінки не суттєво переважають відсотково на керівних посадах, тоді як мають суттєву кількісну перевагу у представництві творчих професій на телебаченні (журналістки, ведучі, маркетинг та піар). Так, творчі професії та професії, що повʼязані зі створенням та дистрибуцією контенту, диспропорційно представлені жінками у суттєвій більшості. Наприклад, жінок на посадах журналістики 77%, а чоловіків 23%, при цьому у керівництві медіа жінок лише 52%, тоді як чоловіків аж 48%. 

“В дослідженні ми висуваємо кілька гіпотез, які слід розглядати в подальшій аналітиці. По-перше, важливо враховувати вимоги воєнного стану, оскільки це також про мобілізацію та розподіл служби між чоловіками та жінками. Далі, необхідно звернути увагу на стаж роботи осіб на керівних посадах, щоб визначити, чи спостерігається збільшення лідерства в останні роки. Дослідження також акцентує не лише кількісне представництво чоловіків і жінок, але й впровадження соціальних політик у компаніях, зокрема, як вони впливають на соціальні ролі чоловіків та жінок у сім’ях. Найчастіше гнучкі політики щодо батьківства, опікунства та покращення балансу між особистим життям та роботою застосовується щодо жінок. Найбільший гендерний розрив є у застосуванні політик відпустки по догляду за дитиною. Відсоток компаній, що практикують таку політику щодо чоловіків – від 12% до 28%, а щодо жінок – від 41% до 78% організацій у різних категоріях”, – наголошує Зоя Красовська, аналітикиня дослідження, членкиня ГО “Жінки в медіа”.

Таким чином, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, виділила подальші основні завдання щодо забезпечення гендерної рівності в українському медійному просторі:

• Провести аналіз українського медійного ландшафту щодо дотримання гендерної рівності, як у змісті матеріалів, які поширюють медіа, так і у процесі їх створення, а також порядку формування редакцій медіа, підбору працівників тощо;
• Регулярно проводити зустрічі з представниками медійної індустрії та сприяти кампаніям медіаграмотності щодо запобігання поширенню дискримінаційних висловлювань;
• Підтримувати різноманітні ініціативи на рівні само- і співрегулювання, спрямовані на забезпечення гендерної рівності, розробку етичних стандартів щодо висвітлення гендерної тематики тощо.
• Розробити національну Стратегію забезпечення гендерної рівності у медіа, розробивши ряд рекомендацій щодо того, як уникати стереотипів, належним чином висвітлювати тему гендеру, а також забезпечувати право жінок на участь у процесах прийняття рішень;

Це дослідження стало можливим завдяки проєкту «Мережа ґендерних аналітичних центрів: посилення спроможності задля розробки передових політик, оцінки впливу, стратегічної адвокації та сфокусованих комунікацій щодо політик», що виконується Українським Жіночим Фондом за підтримки Європейського Союзу. Інформація, що представлена, не завжди відображає погляди УЖФ та ЄС.