Бородянський ліцей, що був штабом для росіян: про відбудову й нібито спроби реорганізації 

Майже два роки минуло відтоді, як українські захисники деокупували Київщину. Тоді у визволених містах і селах офіційно були зафіксовані масові випадки злочинів проти цивільного населення. Однією із перших на шляху окупантів стала Бородянка – селище, розташоване за 60 кілометрів від Києва. Це дорогою через Ірпінь, Бучу, Гостомель – населені пункти, що опиняться під ворожим ударом згодом. За 38 днів, проведених під російською окупацією, селище міського типу Бородянка, що не має жодних військових об’єктів, опинилося на шпальтах світових видань, ставши засвідченням руйнувань, що залишає за собою “русскій мір”.  Окупанти атакували житлові квартали одразу, як в’їхали до селища: і з танків, і зі стрілецької зброї. Розбомблені багатоповерхівки, паркани з дірками від уламків снарядів, спалена військова техніка, а також докази численних катівень – такою Бородянка зустрічала всіх після деокупації…

Ліцей №1 знаходиться далі за відомим погруддям Тараса Шевченка, яке окупанти розстріляли, поціливши у лоб та скроню Кобзаря. Власне, два роки тому саме в Бородянському ліцеї переховувалися російські військові: великі приміщення і масштаби території давали змогу ворогові окопатися і розгорнути свій штаб. Коли, 1 квітня, українські захисники звільнили селище, сюди приходили наводити лад всі разом: вчителі, батьки та діти. В цей час прибувало багато закордонних делегацій – з Великобританії, Іспанії, Туреччини, Італії тощо. Врешті, допомогти з відновленням зголосився уряд Литви, який виділив вісім мільйонів євро на відбудову школи. Так, будівлю повністю модернізували й, станом на сьогодні, відновлення ліцею – на завершальному етапі. Зважаючи на це, 15 березня відбулось урочисте відкриття Литовського-українського ліцею – таку назву дали закладу на знак вдячності Литві.

До того ж, у січні 2023 року, ліцей №1 отримав фінансову автономію, ставши першим таким закладом у громаді. Однак, вже згодом після урочистого відкриття, директорка ліцею Інна Романюк повідомила, що на сайті Бородянської селищної ради оприлюднено порядок денний наступного засідання, що включав позбавлення ліцею фінансової автономії. За словами Інни, їй про це рішення не повідомляли та до обговорення не запрошували. Згодом, зʼявився новий проєкт рішення, у якому вже йшлося про реорганізацію ліцею. Більше щодо того, яким після себе залишили ліцей окупанти, проведення експертиз та реалізацію проєкту з відновлення, а також, що передбачає фінансова автономія навчального закладу, й чому її позбавлення суперечить чинному законодавству України – Інна поділилась в матеріалі для Букв.

Далі – пряма мова.

Ліцей під час окупації Київщини

– Під час окупації наш ліцей зазнав руйнувань ще в перші дні. Внаслідок ракетних ударів та бомбардувань ліцей було пошкоджено і зруйновано на 70%. Однак сама будівля вистояла, тож в ній оселилися окупанти. Там вони облаштували свій штаб, також була катівня й медичний пункт. На підтвердження останнього факту маємо те, що в холах, на колонах, були залишки медичних крапельниць, інструментів тощо. У їдальні, де до повномасштабного вторгнення за обласні кошти було придбано сучасне обладнання, були залишки крові. Також було місце, облаштоване для снайпера. 

В кожному кабінеті все було повністю знищено, всі меблі розбиті на маленькі частинки, якими росіяни потім опалювали свої буржуйки. У нас були закуплені смартдошки, вони їх познімали зі стін та, як захист, поставили на вікна. У комп’ютерних класах теж все було простріляно, знищено. Школою також було багато написів на стінах на кшталт: “Росия – великая страна”. Навколо школи були викопані укриття, бліндажі, де вони також, захищаючись, використовували наші меблі, які потім і знищили. Все зрівняне з землею, розграбоване, без сліз неможливо було дивитися на це.

Фото: архів Інни

Фото: архів Інни

Фото: архів Інни

Фото: архів Інни

Реалізація проєкту з відновлення ліцею

– Одразу після деокупації ми повернулися до школи, і я почала писати клопотання до місцевої влади про те, щоб провести експертизу приміщення, щоб надалі його відновлювати. З перших днів ліцей було обстежено працівниками ДСНС, також  одразу працювала прокуратура, яка досліджувала злочини, вчинені російськими окупантами. Додатково проведено обстеження експертами місцевої влади, яке встановило, що приміщення аварійне й потребує обов’язкового відновлення. Однак пропозиції щодо відновлення ліцею державним коштом – не висувалися. Дуже багато до нас приходило делегацій з різних країн, які були стурбовані цим питанням. Наші місцеві бізнесмени також хотіли допомогти, але всі говорили про те, що триває війна, тож варто не поспішати, бо це тривалий та відповідальний етап. Адже школа хоч і вистояла героїчно, але потребувала саме капітального ремонту з реконструкцією. 

У жовтні 2022 року до Бородянки й нашої школи завітала делегація Литви з головою сейму Вікторією Чміліте-Нільсен, яка приїхала разом з нашою заступницею голови Верховної Ради Оленою Кондратюк. Вони прийшли до нашого ліцею і я звернулась до них з проханням, яке звучало мов “крик душі”:

“Ви знаєте, зруйноване все наше минуле, те, чим ми жили, чому раділи кожного дня й куди вкладали свою душу. Я дуже сподіваюсь, що саме завдяки небайдужим людям, у наших дітей є надія на світле майбутнє. Дуже прошу Вас допомогти відбудувати нашу школу, адже нам вдалось зберегти контингент учнів й увесь педагогічний колектив. Однак наша школа сьогодні спустошена, вона зачекалась, коли до неї прийдуть на допомогу й відбудують”.

Ми всі заплакали, обійнялися й тоді до нас підійшов посол Литовської Республіки Вальдемарас Сарапінас й каже: “Пані директорко, ми Вашу школу відбудуємо”. Одразу після цього візиту, десь через тиждень, приїхав посол та їхні представники, розпочавши процес відновлення ліцею. В Литовській Республіці провели тендер, де було обрано генпідрядника, тобто забудовника, яким стало товариство “Антарес”. Вже з лютого розпочалась повноцінна робота з відбудови. Зараз ми на завершальному етапі, зокрема опікуємось питаннями доброустрію.

Загалом, зараз ми бачимо втілення проєкту відбудованого сучасного європейського інноваційного навчального закладу, найбільшого в нашому регіоні. Кожен кабінет обладнано новою технікою, меблями, забезпечено новими системами вентиляції, проведено енергоефективні заходи, утеплення, надано пожежну безпеку. Додатково на території школи збудовано автономну модульну котельню. Це було і побажання, і важлива умова від литовців, аби котельня обігрівала нашу школу й була енергоефективною. 

Фото: архів Інни

Про те, в яких умовах навчалися учні 

під час відновлення ліцею

– З початком повномасштабної війни я особисто обдзвонила всіх класних керівників, кожного вчителя, аби повідомили учням та батькам, що діти не йдуть до школи, залишаються вдома у безпечному місці. Ми планували намагатися налаштувати онлайн-навчання, якщо це буде можливо. Потім були вимушені канікули, рекомендовані Міністерством освіти. Коли ситуація вже загострювалась, й люди почали виїжджати, весь цей час наші вчителі трималися разом й було прохання, аби підтримували зв’язок з кожною дитиною, щоб нікого не загубити. Важливо, що близько 120 дітей залишались тут в окупації, вони не змогли виїхати. 

Відновити навчальний процес нам вдалось 2 травня. До цього ми рекомендували нашим дітям, поки ситуація в Бородянці є неоднозначною, приєднуватися до інших шкіл, тож вони продовжували навчатися за місцем свого перебування. Однак, коли ми відновили освітній процес, наші діти повернулися. Пізніше батьки неодноразово розповідали, що коли діти виходили на онлайн-уроки в інших школах, бачили чужу вчительку, інший клас – вони відчували певний стрес, особливо якщо йдеться про дітей початкових класів.

Зважаючи, що всю техніку було знищено, ми, завдячуючи небайдужим людям, які подарували нам звичайного чорно-білого принтера, надрукували документи нашим випускникам. У нас було два срібні медалісти. Всі учні прийшли до будівлі зруйнованого ліцею, і ми вручили документи випускникам. Цей момент назавжди залишиться в пам’яті. Після відновлення ліцею ми обов’язково хочемо запросити наших випускників, які закінчили школу, але не змогли до неї потрапити.

Попри війну, у нас продовжився освітній процес. 1 вересня 2022 року ми почали офлайн-навчання для учнів перших класів на базі сусіднього Бородянського академічного ліцею, який вцілів. 2-4 класи навчались за змішаною формою, тому що ліцей був переповнений. Адже це фактично єдине приміщення, яке вціліло, тож тут також знаходились органи місцевого самоврядування і діти з обох навчальних закладів. Додатково на той момент не було належно облаштованого укриття. Учні 5-11 класів навчалися лише дистанційно. Відчувався складний психологічний клімат і стан дітей, адже вони настільки зачинялися в собі, що навіть попри те, що була можливість навчатися дистанційно, вони не виходили на навчання. Вчителі були стурбовані, думали, що учні їх ігнорують, а потім, коли з ними почали працювати психологи – виявилось, що проблема глибша.

Також, за сприяння благодійного фонду “savED ”, було створено освітній центр – і для учнів нашого ліцею, і для учнів академічного ліцею. Центр став осередком, куди наші діти могли приходити щодня, в кого немає, наприклад, гаджета, щоб виходити на заняття. Також ми проводили для них різні заходи, де вони могли між собою поспілкуватися, адже живе спілкування не замінить ніщо. Вже цей навчальний рік проходить на базі сусіднього Бородянського академічного ліцею. Зараз тут вже облаштовані укриття, ми навчаємось в другу зміну.

Переваги отриманої фінансової автономії

Відповідно до статті 23 Закону України «Про освіту», держава гарантує закладам освіти автономію, що полягає в самостійності, незалежності та відповідальності у прийнятті рішень щодо академічних (освітніх), організаційних, фінансових, кадрових та інших питань діяльності, що провадиться в порядку та межах, визначених законом.

– Звісно, що фінансова автономія – це велика відповідальність, готовність ухвалювати рішення, звітувати, проводити прозору фінансово-господарську діяльність. Ми готувалися до цього, обговорювали з батьками, вчителями. Весь наш колектив виявив готовність до фінансової автономії, й особисто я, як керівник, одразу засвідчила, що готова взяти на себе відповідальність саме впроваджувати фінансову автономію в нашому закладі. З вересня 2022 року я зверталась й до відділу освіти з клопотанням, й до селищної ради, відвідувала засідання постійних комісій, де роз’яснювала, що передбачає фінансова автономія. 6 грудня 2022 року, на сесії Бердянської селищної ради, депутати одностайно проголосували за надання фінансової автономії нашому ліцею. Ми – перші в нашому ОТГ, скажімо, пілотний проєкт, який отримав фінансову автономію. 

Фінансова автономія має свої переваги в тому, що надає можливість самостійно вести власну фінансово-господарську діяльність відповідно до тих викликів та потреб, які необхідні. Ми розуміємо, що часто є бюрократичні перепони й для того, щоб щось отримати, потрібно писати багато клопотань, поки вирішаться більш нагальні питання – чи то ремонтні, чи щодо закупівлі. Маючи фінансову автономію, ми купуємо те, що першочергово необхідно нам. Ми ведемо свою діяльність абсолютно прозоро, на сайті закладу висвітлили наш кошторис, наші можливості. Також на сайті Прозорро ведемо всі закупівлі, кожен має доступ до цієї інформації. 

За 2023 рік кошти, які нам були виділені на фінансову автономію, і затверджені кошториси – це кошти з освітньої субвенції на заробітну плату педагогічним працівникам, а також кошти з місцевого бюджету на заробітну плату та на придбання необхідних канцелярських, господарських товарів. Попри те, що коштів з освітньої субвенції виділено менше, ніж потребували заклади освіти, ми розуміємо, що триває війна, і ми були готові працювати у таких умовах. Скажімо, в цій освітній субвенції, яка була нам виділена, не  закладено матеріальної допомоги на оздоровлення, яка виплачується разом з відпускними.

Також не врахована щорічна грошова винагорода. Однак, фінансова автономія надала нам можливість розрахувати щомісячну заробітну плату. Скажімо, продумати кроки, які могли б надати економію. Це, наприклад, коли ми навчаємось очно, у нас класи діляться на групи, але коли ми навчалися дистанційно, то вирішили, що немає такої потреби. Це дало суттєву економію. У такий спосіб, шляхом економії, нам вдалось виплатити всім працівникам щорічну грошову винагороду, яка гарантована Законом України про освіту. Також виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення влітку. 

Щобільше, нам вдалося виплатити премію до Дня працівників освіти. Щодо місцевого бюджету, останнім часом ми чуємо від нашого засновника про те, що це навантаження на бюджет, але за весь 2023 рік ми жодної копійки не попросили від місцевого бюджету. Ми в межах тих асигнувань, що нам надали, ще й повернули до бюджету десь 2 мільйони гривень. На додаток, в нас не було закладено з місцевого бюджету на оплату за медичний огляд педагогічних працівників, але саме шляхом фінансової економії нам вдалось з власних коштів оплатити за медичний огляд. Окремо вийшло й для кожного учня закупити новорічні подарунки. Це також завдяки економії. 

Що відомо про розгляд рішення щодо позбавлення ліцею фінансової автономії

Напередодні «технічного відкриття» ліцею на сайті Бородянської селищної ради було оприлюднено порядок денний наступного засідання, що включав позбавлення ліцею фінансової автономії. Однак, вже 25 березня селищна рада нібито прибрала це питання з проєкту порядку денного.

– 15 березня до нас з урочистим візитом приїжджали поважні гості з Литовської Республіки, яким ми висловлювали вдячність за відбудову нашого ліцею. В цей час, коли ми готувалися до візиту наших литовських гостей, на сайті Бородянської селищної ради, 14 березня, з’явився проєкт рішення про позбавлення ліцею фінансової автономії. Відомо, що це рішення висунули на підставі листа начальника відділу освіти Наталії Новікової. Лист має назву “Про недоцільність фінансової автономії в Бородянському ліцеї №1”. Однак, відповідно до чинного законодавства, всі заклади мають перейти на фінансову автономію до 2025 року. 

Важливо, що мене, як директорку, не було запрошено на засідання цієї комісії. Положення, які містить лист від відділу освіти – мені невідомі. Щобільше, в цьому рішенні є проєкт нового статуту закладу. Це є неприпустимим, адже колектив мав спершу ознайомитися зі статутом, провести обговорення й висловити власну думку. 25 березня мене було запрошено на засідання вже постійної комісії з питань освіти, й там було зачитано лист відділу освіти, де йшлося про те, аби зняти питання з порядку денного про позбавлення автономії, а замінити його на питання про перший етап реорганізації закладів освіту Бородянської селищної ради.

Однак, по-перше, наш заклад сьогодні ще не здано в експлуатацію, завершуються останні підготовчі моменти з відбудови. Жодні дії, допоки заклад не здано в експлуатацію, не можуть бути проведені. По-друге, в цьому проєкті рішення про перший етап реорганізації все ще є питання щодо позбавлення фінансової автономії й переведення на обслуговування централізованої бухгалтерії. Тобто, насправді все залишилось, лише має інше звучання. 

Згідно з чинним законодавством України, план про реорганізацію відбувається в інший спосіб. Спершу затверджується план розвитку мережі закладів освіти, проходить обговорення, що триває до року, й лише потім можна робити якісь висновки. Також важливо досліджувати демографічну ситуацію в кожному селищі, враховувати дотримання прав учнів та педагогів, розрахувати, які заклади можуть надавати профільну освіту тощо. До того ж, з січня ми маємо назву Литовсько-український ліцей, затверджений статут й власну печатку.

Про реакцію представників освіти 

на державному рівні

– У відповідь на мій допис відреагував освітній омбудсмен Сергій Горбачов. Ми вдячні йому за юридичне роз’яснення й допомогу, він дуже схвильований цією ситуацією. Служба освітнього омбудсмена також повідомила про те, що вони вже направили відповідні запити і до засновника, й до селищної ради. Також з’явився допис від народного депутата Романа Грищука, який є членом комісії Верховної ради з питань освіти, він був дуже обурений такими діями нашої місцевої влади. Зокрема щодо того, що мені почали говорити про звільнення через те, що я написала допис із критикою місцевих освітніх чиновників.

Литовську сторону щодо цієї ситуації особисто я не повідомила. Вважаю, що це внутрішні місцеві питання, і навіть соромно говорити про це людям, які вклали в ліцей передусім свою душу, надали потужну фінансову підтримку. Особливо враховуючи, що під час війни хтось дозволяє собі дії, які руйнують міць нашої української освіти, нашу громаду й точно не працюють на нашу перемогу. Однак, знаю, що литовська сторона стежить за ситуацією, тож думаю, вони все розуміють.

Ми бачимо, що через реорганізацію також відкладається процес повернення дітей до відбудованого ліцею. Раніше графіки завершення робіт також змінювалися: спершу діти мали піти на навчання 1 вересня 2023 року, ще пізніше – 20 жовтня. Відтоді дата змінювалась щомісяця. Ми припускаємо, що реорганізацію планують провести влітку. Однак, я наголошую, що зараз, завдяки сприянню Литви, ми маємо відбудований найбільший в нашому регіоні ліцей. Водночас такими діями ми лише підриваємо довіру наших міжнародних інвесторів.