Боронячи Україну, на фронті загинув журналіст та офіцер ЗСУ Богдан Будай
Джерело: “Вежа”
26 вересня в районі виконання службових обов’язків загинув колишній журналіст видання “Вежа”, лейтенант Богдан Васильович Будай.
Богдан – родом з Кривого Рогу, вьім, тривалий час жив і працював у Вінниці. Зауважується, що за період роботи у “Вежі” відзначався сумлінністю, наполегливістю, професіоналізмом, людяністю та відповідальністю.
Згодом мобілізувався.
Лейтенант служив у 144 окремій механізованій бригаді Сухопутних військ ЗСУ. Був на посаді офіцера відділення комунікацій, згодом заступив на посаду офіцера групи ЦВС.
Богдан – неймовірна людина. Хто його знав, погодиться. Він мав настільки широкий кругозір, так багато здібностей, таке тонке відчуття цього світу… Був дуже розумний, свого часу займався літературними перекладами, цікавився історією, грав на гітарі та ще чимало чого. Він завжди був готовий прийти на допомогу іншим, а ще – дуже любив тварин, прихистив і доглядав на війні декількох котиків, і навіть в дуже тяжких ситуаціях переймався, здавалося, за них більше, ніж за себе… Я та друзі не можемо повірити, що це сталося… Дуже шкода батьків, рідних, це неймовірне горе. Здавалося, що настільки світла і чиста людина, яка була такою попри чимало випробувань, має врешті здобути в житті бажане і здійснити свої плани. Ми не встигли одружитися, не встигли реалізувати чимало планів, мрій, дуже багато чого не встигли…, – розповіла його кохана дівчина Юлія.
Побратими та посестри також відгукуються про оборонця, як людину, котра в будь-якій ситуації залишалась людяною.
Він ніколи не залишав нікого наодинці з проблемами — чи то фізичними, чи то душевними. Якщо комусь було важко, Богдан завжди знаходив спосіб підтримати: підбадьорював жартом, підставляв плече або ж просто мовчки сідав поруч, аби ти не відчував себе самотнім. Його доброта проявлялася у дрібницях: поділитися останнім сухпайком, підкинути теплі рукавиці тому, хто забув свої, подбати про здоров’я своїх побратимів. Це були прості речі, але саме вони робили його незамінним серед нас. Для нас він був не просто побратимом — він став братом, другом, якого обираєш серцем. І ми завжди пам’ятатимемо його таким: щирим, надійним, добрим і незламним, – зазначили військові.
Прощання та поховання воїна відбулося у Кривому Розі 4 жовтня.
- На фронті загинув військовослужбовець, колишній телеоператор “5 каналу” і ТРК “АСС”, підприємець із Чернівців Ярослав Левицький. Майже рік він вважався зниклим безвісти.
- На війні загинув журналіст та військовослужбовець Олександр Голяченко.
- На фронті загинула 19-річна військовослужбовиця 12-ї бригади спеціального призначення 1-го корпусу НГУ “Азов” Дар’я Лопатіна з позивним “Дельта”.
- Боронячи Україну від повномасштабного російського вторгнення, на фронті загинув український художник Кирило Гриньов. Він належав до мистецького об’єднання “P. Е. П.” (“Революційний Експериментальний Простір”).
- На фронті загинув майстер спорту України міжнародного класу, багаторазовий рекордсмен, засновник стрілецького клубу Олексій Хабаров.
1 жовтня на Краснозаводському хімічному заводі у Московській області сталася детонація, після якої почалася пожежа. Попередньо, загинули семеро осіб. На підприємстві виробляють вибухові речовини й компоненти для ракетного озброєння.
Росія планує зберегти військові витрати на рекордному рівні щонайменше протягом наступних трьох років, одночасно розширюючи пошук додаткових джерел доходів: від надприбутків від гірничодобувної промисловості до доходів від продажу конфіскованих активів. Про це свідчить поданий 1 жовтня урядом РФ законопроєкт про бюджет.
У містах Вишгород, Васильків та Обухів зафіксовано погіршення стану атмосферного повітря, свідчать результати спостережень моніторинговими постами.
Парламентська асамблея Ради Європи у резолюції не визнала результатів парламентських “виборів” до Державної думи РФ, які відбулися 18-20 вересня. В іншій резолюції мовиться про можливість створити під егідою РЄ спеціальний фінансовий механізм, який дозволить перенаправити Україні заморожені росактиви на виплату компенсації, яку Києву присудив Європейський суд з прав людини у міждержавних справах проти Росії.
Від початку повномасштабного вторгнення російські атаки пошкодили в Києві понад 300 закладів освіти. Серед них – школи, дитячі садки, заклади професійної освіти, позашкільні установи та виші.