Дві подруги через ДНК-тест дізналися, що вони рідні сестри

Джерело: ВВС

Дві жінки, яких немовлятами удочерили різні родини в Нідерландах, через десятиліття після першого знайомства дізналися, що є рідними сестрами. Міна Гелтінк і Мінал Тейссен уперше зустрілися ще підлітками, однак підтвердити їхню спорідненість вдалося лише завдяки ДНК-тесту.

Міна, якій зараз 43 роки, і 44-річна Мінал народилися в Індії на початку 1980-х років. Протягом кількох місяців після народження їх удочерили дві різні нідерландські родини. Дівчат забрали з різних дитячих будинків у Мумбаї, тому ні вони самі, ні їхні прийомні батьки не знали про можливу спорідненість.

Водночас сім’ї жили неподалік одна від одної в Нідерландах і користувалися послугами того самого агентства з усиновлення. Саме завдяки цьому Міна й Мінал уперше зустрілися в підлітковому віці під час заходу для усиновлених дітей.

За словами Міни, агентство зібрало дітей, щоб вони могли познайомитися, поспілкуватися та разом повечеряти.

Ще під час тієї зустрічі друзі обох дівчат звернули увагу на їхню зовнішню схожість.

“Вони сказали: “Подивіться на себе в дзеркало”. А я така: “Боже мій, у неї мій ніс! І ми однаково сміємося”. За вечерею я весь час дивилася на неї”, – розповіла Міна.

Наступного дня дівчата обмінялися номерами телефонів та адресами й домовилися підтримувати зв’язок. На той момент жодних доказів їхньої спорідненості не було, однак Міна й Мінал швидко зблизилися.

Протягом кількох років вони листувалися й часто зверталися одна до одної “сестро”.

“Ми так себе відчували”, – пояснює Міна.

У листах вони розповідали одна одній про школу, друзів, хлопців, вечірки, танці та спорт. Також з’ясувалося, що обидві люблять Backstreet Boys.

Згодом їхнє спілкування припинилося. Приблизно 15 років тому Мінал переїхала до Франції, а Міна народила першу дитину. Через зміни в житті вони поступово втратили контакт.

Тим часом Міна продовжувала намагатися більше дізнатися про своє походження. Ще у 2003 році, коли їй було 19 років, вона разом із прийомними батьками та братом, якого усиновили з Гоа, приїхала до дитячого будинку в Мумбаї.

Протягом двох тижнів родина переглядала документи й намагалася знайти інформацію про біологічних батьків Міни.

“Для мене було важливо знати, звідки я походжу. Але в дитячому будинку відмовилися розкривати будь-які подробиці про них”, – розповідає вона.

У 2017 році Міна побувала на ще одній зустрічі людей, яких у дитинстві усиновили з Індії. Там вона дізналася про ДНК-тести MyHeritage і вирішила пройти такий тест.

Однак упродовж кількох років система не знаходила близьких родичів. На початку 2026 року Міна навіть видалила застосунок із телефона, бо їй бракувало пам’яті.

Ситуація змінилася 20 травня, коли Міна отримала повідомлення від Мінал у Facebook.

“Пам’ятаєш мене?” – запитала вона”, – згадує Міна.

З’ясувалося, що у квітні Мінал приїжджала до батьків у Нідерланди й вирішила також пройти ДНК-тест. У повідомленні вона надіслала Міні скриншот результату.

Після цього Міна знову встановила застосунок MyHeritage, щоб перевірити свої дані.

“Я так нервувала, що разів десять вводила неправильний пароль, перш ніж змогла увійти”, – каже вона.

Результат показав, що жінки є рідними сестрами й мають спільних біологічних матір і батька.

“У мене була “рідна сестра”, а це означає, що в нас одна біологічна мати й один біологічний батько. У мене було відчуття, ніби мені вкололи адреналін. Я плакала. Мінал була тією відсутньою частиною пазла, на яку я так довго чекала. Ми й раніше називали одна одну сестрами”, – розповіла Міна.

За її словами, результат ДНК-тесту пояснив і ту близькість, яку вони відчули ще під час першої зустрічі в підлітковому віці.

“Цей ДНК-збіг був підтвердженням того, що наша інтуїція весь цей час була правильною”, – додала вона.

Мінал, яка зараз живе у Франції з партнером і двома синами, розповіла, що спочатку не зрозуміла, ким саме є людина, з якою система показала спорідненість.

Лише переглянувши фотографії Міни в соцмережах, вона впізнала дівчину, з якою познайомилася близько 30 років тому.

“Міна: сестра”. Я не могла в це повірити. Ми були подругами ще до того, як дізналися, що ми сестри. Ми весь цей час були сестрами, просто не знали про це”, – сказала Мінал.

Після підтвердження спорідненості жінки почали регулярно спілкуватися. За словами Міни, від травня вони телефонують одна одній приблизно через день, а також уже познайомилися з партнерами, дітьми, братами й батьками одна одної.

У серпні сестри вперше особисто зустрілися після того, як отримали результати ДНК-тестів.

“Це було неймовірно. Було відчуття, ніби я повернулася додому. Упродовж багатьох років ми з Мінал відчували в серці велику порожнечу. Тепер здається, ніби нас доповнили. Усе нарешті стало таким, яким і мало бути”, – розповіла Міна, яка виховує трьох дітей.

За словами Міни, близькі також помічають, наскільки вони схожі не лише зовні.

“Усі помічають, як ми закінчуємо одна за одною речення, як однаково рухаємо головою чи ходимо”, – каже вона.

Міна додає, що вони з Мінал досі звикають до того, що є рідними сестрами.

“Іноді ми говоримо по дві години й зовсім втрачаємо відчуття часу, а потім раптом згадуємо, що треба йти за покупками або забирати дітей зі школи”, – розповідає вона.

Тепер сестри хочуть разом поїхати до Індії та відвідати Мумбаї, де обидві народилися і звідки їх удочерили.

У США пара, чиї родини познайомилися завдяки донорству органів, готується до весілля. У дитинстві Бруклін Дотсон отримала печінку старшого брата Ноа Вотерса, а через понад 20 років вони почали зустрічатися та заручилися.

Дві давні подруги з Нідерландів дізналися, що вони рідні сестри: їх удочерили різні родини