«Дитячі коліки» більше не вважають діагнозом: переглянуто підхід до розладів кишківника

Джерело: Gastroenterology

Міжнародна група експертів оновила Римські критерії V — систему, котра використовується для діагностики функціональних розладів шлунково-кишкового тракту у дітей та підлітків. Новий підхід суттєво змінює класифікацію таких станів і робить акцент не на віці пацієнта, а на типі симптомів та механізмах їхнього виникнення.

Замість вікового поділу тепер запропоновано структуру, що базується на трьох основних групах: розлади з абдомінальним болем, порушення дефекації та аноректальні стани, а також розлади, пов’язані з відчуттям дискомфорту.

Оновлена класифікація вводить низку нових клінічних одиниць. Серед них — синдром біліарного болю, функціональне здуття живота, прокталгія фугакс та центрально зумовлений абдомінальний больовий синдром.

Також переглянуто критерії для вже відомих діагнозів, зокрема синдрому подразненого кишківника, функціонального закрепу та нетримання калу. У центрі діагностики тепер перебуває не формальна відповідність набору симптомів, а переважний клінічний прояв — насамперед біль та його зв’язок із дефекацією або іншими фізіологічними процесами.

Оновлений підхід до кишково-мозкових розладів

Експерти акцентують, що більшість цих станів слід розглядати як порушення взаємодії між нервовою системою та кишківником. Саме ця концепція лежить в основі нової класифікації.

Серед ключових механізмів називають підвищену чутливість кишківника, зміни моторики, вплив мікробіому, а також роль стресу та психоемоційних факторів. У багатьох випадках психологічні прояви можуть не лише супроводжувати симптоми, а й формувати їхній перебіг або виникати як наслідок хронічного болю.

Окремо про “коліки” у немовлят

Однією з найпомітніших змін стало оновлення підходу до так званих “колік” у немовлят.

У новій системі термін “інфантильна коліка” офіційно замінено на “синдром дистресу немовляти”. Це зроблено для того, щоб відійти від уявлення про суто кишкове походження проблеми.

Експерти пояснюють, що попереднє поняття “коліки” було занадто вузьким і створювало хибне враження, ніби джерелом проблеми є виключно кишківник. Натомість новий термін акцентує комплексний характер стану, який включає взаємодію нервової системи, кишківника та психоемоційних факторів.

Також змінено критерії оцінки: тепер враховується не лише тривалість плачу, а й загальний вплив стану на дитину та догляд за нею, включно з емоційним навантаженням на батьків

Роль кишково-мозкової взаємодії

У новій класифікації посилено концепцію взаємодії між кишківником і мозком. Вважається, що більшість функціональних розладів у дітей пов’язані з підвищеною чутливістю кишківника, порушенням моторики, змінами мікробіому та впливом стресових факторів.

Також наголошується, що психологічні стани можуть як передувати появі симптомів, так і формуватися як наслідок хронічного болю та дискомфорту.

Підходи до лікування

Рекомендовані нині підходи до лікування базуються на поєднанні психологічної, поведінкової та медичної допомоги. Найбільшу доказову базу мають когнітивно-поведінкова терапія та гіпнотерапія, які демонструють позитивний ефект у дітей із хронічним абдомінальним болем.

У низці випадків застосовуються дієтичні корекції, пробіотики, харчові волокна, а також симптоматичні засоби. При складних формах розладів рекомендуються мультидисциплінарні програми лікування.