«Громадяни частіше звертаються до судів щодо стягнення компенсації з агресора»: Василь Крат

6 грудня в Києві відбувся XIII Судовий форум, організований Асоціацією правників України. Захід став одним із наймасштабніших у юридичній сфері, присвячений обговоренню ключових проблем судової системи України. Основна увага була зосереджена на викликах, які спричинила триваюча повномасштабна війна, що вже триває майже три роки, та її впливі на всі верстви населення України.

Серед спікерів і гостей Форуму були: представники Міністерства юстиції України, Верховного Суду та інших судів, прокурори, провідні адвокати та юристи-практики, міжнародні експерти, дипломати, науковці, представники громадянського суспільства та правозахисних організацій, керівники юридичних департаментів бізнесу, фінансових установ, медіаексперти й журналісти. Власне, Букви стали інформаційними партнерами Форуму.

Захід відбувся за підтримки американського народу, наданої через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в межах Програми “Справедливість для всіх”.

У межах XIII Судового форуму, Букви поспілкувалися з одним із запрошених експертів, суддею Верховного Суду України в Касаційному цивільному суді – Василем Кратом. Більше про вплив війни на роботу судової системи України, зокрема в галузі цивільного права – в коментарі.

– Як війна змінила роботу судів, зокрема в контексті цивільного права? Які проблеми виникають у розгляді цивільних справ під час війни?

– Судова система продовжує функціонувати в тих умовах, у яких ми наразі перебуваємо. Зрозуміло, що війна створює виклики, серед яких кадровий голод, збільшення кількості справ, необхідність роботи в прифронтових районах та постійні ракетні обстріли. Ці фактори суттєво ускладнюють роботу судів. Бо, наприклад, важко ухвалювати рішення під час або після ракетного обстрілу. Такі події – це стреси і все це впливає на емоційний стан працівників судової системи. Звісно, строки розгляду справ можуть збільшуватися. І все це в будь-якому випадку впливає на ефективність роботи, про що теж потрібно говорити. Але, попри всі складнощі, судова система продовжує функціонувати і виконувати свої завдання.

– Наскільки реально отримати компенсацію за збитки, завдані війною?

– Громадяни дедалі частіше звертаються до судів із позовами про стягнення грошової компенсації моральної та майнової шкоди з агресора. Кількість таких справ значно зросла. Проте не всі вони доходять до суду касаційної інстанції – лише одиничні випадки. Справи, які вже розглянуто в касації, дозволяють сформувати певні орієнтири щодо визначення розміру компенсації.

Але рівень моральних страждань суттєво залежить від місця перебування особи під час війни. Якщо людина перебуває у безпосередній близькості до фронту, її рівень страждань, як правило, значно вищий, ніж у тієї, хто знаходиться в умовно безпечному регіоні. Тобто, розмір грошової компенсації моральної шкоди завданій особі агресором може відрізнятися, залежно від того, на які обставини завдання моральної шкоди посилається позивач та які обставини враховані судом при визначенні розміру грошової компенсації моральної шкоди.

Такими обставинами може бути, зокрема: смерть близьких осіб, каліцтво особи чи близьких осіб; місце проживання особи (різняться відчуття осіб, що проживають на території проведення бойових дій чи осіб далеко від цієї території); пошкодження або знищення рухомого майна; права які порушені агресором.

Зараз фактично вся юридична спільнота “опікується” тим, як має відбуватися виконання таких рішень. Верховний Суд, розглядаючи касаційні скарги, може лише погоджуватися або не погоджуватися з рішеннями нижчих інстанцій. Щодо виконання цих рішень – це вже поза межами нашої компетенції, ми можемо давати певні коментарі та рекомендації, проте це не є нашою функцією. Ми спілкуємося із суспільством виключно через свої судові рішення, які стають орієнтирами для інших справ.

– Як суди справляються з високим навантаженням у воєнний час? Чи можна порівнювати роботу судів зараз, з тим, якою була ця статистика у перший рік повномасштабної війни?

– Навантаження на суди зараз значно зросло. Якщо порівнювати з ковідним періодом, коли через карантин відчувався певний спад, то нині ситуація інша. У перший рік повномасштабної війни система переживала етап адаптації, що впливало на динаміку розгляду справ. Тепер кількість справ збільшується, а кількість суддів при цьому зменшилася.

– Як розглядаються справи, коли обидві сторони договору постраждали через війну?

– В Цивільному кодексі України міститься незначна кількість випадків, за яких законодавець урегулював ті чи інші цивільні відносини дотичні до воєнних дій або воєнного стану. Тобто цивільно-правовий механізм залишається стандартним і не передбачає врахування специфічних обставин війни.

Проте є винятки, наприклад, у справах щодо визначення місця проживання дитини. Якщо батьки сперечаються, де дитині краще перебувати під час війни, суд враховує обставини безпеки, навіть якщо йдеться про різні регіони України. Були випадки, коли батько хотів повернути дитину до України, але суд вирішував, що з точки зору безпеки дитині краще залишатися за кордоном. У таких категоріях війна є вагомим чинником для ухвалення рішень.

Також, в договірних відносинах почастішали випадки застосування форс-мажору. В Цивільному кодексі України законодавець не внормував застосування конструкції форс-мажору в цивільних відносинах. Традиційно в цивільних відносинах форс-мажор є договірною підставою звільнення від цивільно-правової відповідальності. Проте це не перешкоджає учасникам цивільного обороту врегулювати свої відносини з урахуванням принципу свободи договору.

Очевидно, що за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір, його сторони можуть регулювати, зокрема: застосування конструкції форс-мажору в своїх відносинах (на які випадки поширюється форс-мажор, які правові наслідки існування форс-мажору); чим підтверджується форс-мажор; чи впливає існування форс-мажору на виконання цивільно-правового зобов’язання, яке виникло на підставі такого договору; як позначається існування форс-мажору на строках виконання цивільно-правового зобов’язання, яке виникло на підставі договору.

Також, під час Форуму Василь Крат порушив питання реквізиції майна (примусове оплатне відчуження майна державою за надзвичайних обставин, передбачене законом) під час воєнного стану. Згідно з даними Єдиного реєстру судових рішень, більшість українців наразі не оскаржують реквізицію, а ті випадки, які доходять до касації, є одиничними.