«Маю жити за двох»: дівчина загиблої білоруської доброволиці розповіла їх історію

Джерело: ГО “Землячки”, Cosmopolitan Україна

24-річна білоруська доброволиця Марія Зайцева загинула в бою за Україну в січні 2025 року. Її кохана Аня розповіла про Марію, її вибір долучитися до ЗСУ та їхні стосунки.

Ім’я Марії Зайцевої стало відомим завдяки фото 9 серпня 2020 року в Мінську. Тоді жінка зазнала поранення від світлошумової гранати під час протестів.

Джерело: Радіо Свобода

Після цього Марія перенесла кілька операцій у Білорусі, а потім продовжила лікування в Чехії. Вона могла б залишитись в еміграції, але вирішила продовжувати власну боротьбу.

“Я хочу розповісти про наші стосунки, бо знаю, що більшість — приховує свої історії. Вони бояться нерозуміння, засудження. А мені нічого боятися, я вже втратила найцінніше. Я втратила її. Я не знаю, як мені далі жити…”, — зізналася кохана Марії Аня.

Джерело: Cosmopolitan Україна

Жінка пояснила, що хоче, аби люди знали, якою Марія була насправді, а також хоче, щоб ніхто не почувався самотнім у своєму горі. Цією історією вона хоче “показати, що жінки можуть чинити справжню революцію, що вони здатні змагатися за ідею, за свій дім”.

Це також яскравий приклад того, чому Україні потрібні офіційно зареєстровані партнерства. Я не могла потрапити до своєї дівчини у лікарню, бо бюрократично для них я — чужа людина. Ми мріяли одружитися, Марія обіцяла зробити мені пропозицію, як тільки закінчиться війна в Україні. Якби партнерства були дозволені в Україні, ми зробили б це значно раніше, — вказує Аня.

За словами Ані, Марія була дуже сильною і харизматичною людиною, але трохи закритою — у неї майже не було друзів.

“Тому мені дивно бачити інтерв’ю від людей, про яких я ніколи не чула. Вони говорять речі, які не вкладаються в наш таймлайн, адже тоді ми з Марією вже були разом. Мені боляче дивитися, як абсолютно чужі люди перетворюють це на політичний кейс“.

Марія завжди із жалем згадувала протести у 2020-му, порівнюючи їх з Майданом. Мовляв, якби білоруси були сміливішими — все було б інакше.

Вона хотіла побачити вільну Білорусь. Захоплювалася Майданом, Жаданом, Жизневським. І була впевнена: кожен білорус, який хоче свободи, має воювати на боці України.

Партнерки ніколи не писали одна одній російською: Марія — білоруською, Аня — українською. Зайцевій довелось тікати за кордон через політичні переслідування, а в Чехії вона почала волонтерити — там жінки й познайомилися, в одному з волонтерських хабів.

Марія і Україна

Ще в Чехії вона не приховувала, що мріє продовжити боротьбу, що хоче до України. Марія Зайцева загалом дуже любила Україну.

Вона казала, що Україна — її другий дім. Саме тут вона стала щасливою. Любила Київ, Харків, а особливо — Слов’янськ. Захоплювалася українською культурою, фольклором, мовою. Вивчила її, говорила й писала. І хотіла бути похованою саме тут.

Жінка вірила, що після перемоги України почнеться партизанський рух у Білорусі — і вона хотіла бути його частиною.

Вона боролася з несправедливістю. Після Бучі, Ірпеня в ній палало бажання захищати слабших. Вона не могла пробачити російські злочини.

Як розповіла Аня, Марії було важко жити в еміграції, там вона почувалася чужою. Ще до контракту вона розповідала партнерці про медевак, адже вже мала певні медичні навички. Тож, підписавши контракт, спочатку працювала медиком на евакуації.

Але їй цього було замало — вона хотіла бути в самому епіцентрі. Купувала спорядження, постійно тренувалася, була відчайдушною і дуже сильною духом. Згодом стала стрільцем-санітаром, а пізніше — снайперкою.

Говорячи про стосунки, Аня зізналась, що листування двома мовами спочатку давалось складно, але вже за пів року пара спілкувалася двома мовами в побуті.

Потім ми навчили одна одну писати нашими мовами. Постійно дарували подарунки — вона ховала мені в кишені кіндери. Любили готувати, гуляти, вчилися одна в одної, багато говорили про історію, медицину, дивилися старе білоруське й українське кіно. Вона піклувалася про мене. Казала, що я впораюся, якщо її не стане. А вона без мене — ні. Ми мріяли про майбутнє. Хотіли одружитися.

Джерело: Cosmopolitan Україна

Одразу після того, як Марія підписала контракт, Аня почала вивчати військову психологію, щоб краще розуміти партнерку.

Марія кілька разів зазнавала поранення, одне з них 19 серпня 2023 року. Тоді в її руці розірвалася сигнальна ракета. Вона написала своїй дівчині: “Толькі не хвалюйся, я лёгкая 300”, хоч насправді все було значно гірше.

Аня одразу поїхала до шпиталю, де видала себе за сестру доброволиці, щоб її пустили до палати, “бо юридично я — ніхто”. Тоді Марія Зайцева серйозно пошкодила пальці та спалила нерв. Після одужання вона захотіла повернутися до війська — тепер ще й для помсти.

Білоруська доброволиця загинула 17 січня цього року, наступного дня після свого 24-річчя, у Донецькій області, виконуючи бойове завдання.

Це мала бути остання зміна перед виведенням на відновлення. Маша загинула під час ворожого штурму їхньої позиції — сталося влучання з СПГ (цю інформацію мені передав її побратим). Вибух, уламки. Усе сталося раптово і дуже швидко.

Її побратим подзвонив Ані й сказав, що та загинула миттєво.

Що було після загибелі

Марію поховали не в рідному Гомелі в Білорусі, а в Києві.

Дівчина військової каже, що вона ніколи не хотіла бути похованою в Гомелі. До загибелі Марія втратила побратима з позивним “Мінськ”.

Уже тоді сказала: “Хочу бути похованою біля “Мінська”. Це була її остання воля, про яку знали я та її командир. Так і сталося — вона похована у столиці, поруч із побратимом “Мінськом”.

Її родичів на похованні не було. З батьками Марія давно не спілкувалася — вони були пов’язані з білоруською владою і ніколи її не підтримували. На похорон вони також не приїхали. В останню путь її провели побратими, кияни та всі, хто знав.

“У мене була можливість побачити її в морзі. Ми мали б знову обійнятися, сміятися, кохати. Але я побачила лише тіло. Вона вже не дивилася на мене”, — ділиться Аня.

Джерело: Cosmopolitan Україна

За словами коханої, Марія боялася не смерті, а полону і травм мозку. Вона жартувала: “Якщо загину у свій день народження — гарна дата”.

Нині Аня хоче стати лікарем — Марія завжди її в цьому підтримувала й писала конспекти, коли було важко.

Зараз соціалізація дається вкрай складно, але я маю продовжувати жити, вчитися і боротися за двох.

Станом на сьогодні у лавах Збройних силах України служать добровольці із 72 країн, з яких близько 40% це представники Південної Америки, розповів в.о. начальника відділу координації з питань проходження військової служби іноземцями у ЗСУ Костянтин Мілевський.
Українські ЛГБТК+ військові прокоментували гомофобні заяви народної обраниці Мар’яни Безуглої.