Нагадуємо, що у нашої свободи є конкретні імена, які її виборюють – авторка проєкту «Лють»
Наближається друга річниця повномасштабної війни, і протягом цього часу ми зрозуміли, що потрібно не лише вірити у майбутню перемогу, але й знати обличчя та імена тих, хто за неї бореться. Так, цивільні українці знаходять різноманітні способи, які стають щоденним нагадуванням про тяжкі реалії сьогодення. Вони сприяють підтримці армії та можуть впливати на просування на фронті. У такий спосіб активна залученість громадян стає невіддільною частиною всіх державних процесів, особливо в умовах війни. Водночас важливо, щоб про подвиги говорили ті, хто безпосередньо їх здійснює. Адже таке поширення інформації є першочерговим для формування правильного розуміння та підтримки у всьому світі.
Відтак в Україні стартував фотопроєкт “Лють”, у якому взяли участь 12 військових, які виборювали й продовжують виборювати нашу незалежність на фронті. Всі фото розмістили у календарі, де кожен захисник символізуватиме наступні 12 місяців стійкості та хоробрості 2024 року. Для військових, які взяли участь у проєкті, говорити про війну і про потреби побратимів на фронті залишається однією з головних задач. Це і стало ключовою мотивацією для їхньої участі в проєкті, оскільки всі зібрані кошти від продажу календарів будуть спрямовані на придбання 500 FPV дронів для 12-ї бригади Спеціального Призначення “Азов” та 13-ї бригади оперативного призначення “Хартія”. Ветеран і один з учасників фотопроєкту, Олександр Терен, відзначає, що об’єднане суспільство є єдиною можливістю перемогти у цій війні. “Нехай цей календар, створений зусиллями цивільних і військових, стане нагадуванням про те, що тільки разом ми маємо шанс виграти”, – зазначає захисник.
Букви поспілкувались з Анастасією Сохацькою – авторкою фотопроєкту “Лють”, а також засновницею фонду “1991”, який забезпечує потреби Сил Оборони від початку повномасштабного вторгнення. Більше про думки щодо створення артефактів війни, сенси, які відстоює проєкт, звернення до образу “героя”, а також про соціальні заклики, відображені у мистецтві фотографії – в інтерв’ю з Анастасією.
– Анастасіє, чи правильно я розумію, що фотопроєкт “Лють” є ініціативою фонду “1991”, засновницею якого Ви є? Будь ласка, детальніше розкажіть про потреби, які фонд покриває, і на кого вони орієнтовані?
– Так, цей проєкт є ініціативою “1991”. Мені, як засновниці, вкрай важливо, аби наш фонд робив проєкти, присвячені захисникам і захисницям. Особливо якщо ці проєкти здатні трансформуватися в FPV-дрони для війська. На війні кожен з команди втратив друга чи рідну людину. Тому наш фонд став присвятою кожному з них і можливістю продовжувати їхню боротьбу. Фонд “1991” покриває багато різних потреб, якщо взяти до уваги все, що за час нашого існування доводилося купувати. Проте, ми спеціалізуємося та зосереджуємо свою діяльність на купівлі транспортних засобів, квадрокоптерів та FPV-дронів. Зараз ми комплексно опікуємося 15-ма підрозділами. Серед таких формувань, які ми підтримуємо від початку повномасштабного вторгнення – 73 Центр ССО, 14 Полк та Український Добровольчий Корпус, який тепер – 67-ма бригада ЗСУ.
– Можу припустити, що для реалізації проєкту Ви дуже символічно обрали саме календар. Адже це – щомісячне нагадування про війну, яка триває. Скажіть, в цьому і полягає ідея такого формату?
– Ми б навіть сказали – щоденне. Нам важливо, аби кожен, хто отримає календар і повісить його на стіну, розумів, що у нашої свободи є конкретні обличчя, які цю свободу виборюють нам кожного дня у важкій боротьбі. Окрім того, ми з командою дуже хотіли створити документ епохи. Ми впевнені, що він стане важливим матеріальним артефактом цієї війни. На ньому розміщені не тільки портрети військових від воєнного фотографа-документаліста Віталія Юрасова, а також й найважливіші факти з біографії кожного героя. Ми прагнемо, аби календар з легендарними військовими на стіні надихав і ставав стимулом зробити бодай один крок на день, який здатний наблизити нашу перемогу.
– Знаю, що не всі військові сприймають, коли про них говорять як про “героїв”. Враховуючи це, чи акцентовано у фотопроєкті на “героїчному образі” захисників? Чи це все-таки про інші характеристики?
– Наш проєкт не має на меті “конструювання” образу героя, а радше навпаки. Відверто кажучи, на момент випуску ми є доволі молодим фондом, особливо в плані створення креативних проєктів. Для нас великим свідченням людяності військових було те, що всі герої календаря погодилися на знімання, хоча більшість із них не були знайомі з нами особисто до того. Вони приходили в студію зі своїми собаками, жартували, радили, де можна смачно пообідати… Вони дякували нам за нашу ініціативу. Наші герої – такі ж люди, як і ми з вами. І ми показуємо, що такі прості люди стають легендами, оскільки не бояться брати на себе відповідальність й захищають нашу країну від ворога.
– Повернімось до того, що завдяки проєкту Ви прагнете зібрати кошти на 500 FPV-дронів. Це є першочерговою метою, чи все-таки ми можемо говорити про соціальні меседжі, які Ви хочете донести до громадськості завдяки проєкту?
– Так, важливо зазначити, що ми – благодійний фонд, і придбання дронів є невіддільною складовою нашої місії, без якої проєкт не міг би існувати. Проте ми маємо на меті, аби наші ініціативи, окрім збору коштів на потреби Сил Оборони, також могли “підсвітити” важливі для суспільства теми. Ми хотіли в нашому фотопроєкті – через призму мистецтва фотографії – показати військових, їхні обличчя, не намагаючись створити якусь штучну атмосферу, не використовуючи грим або ретуш. Наш календар не конструює образ героя, він навпаки показує, що такого образу немає. Наші військові – звичайні люди, які мають у собі дуже багато відваги та відповідальності – перед іншими й перед собою.
– Чи можемо ми говорити, що кожен місяць, який уособлюють військові, які взяли участь у проєкті, стане фактичною присвятою їх досвіду? Чи це радше узагальнений образ усіх захисників сьогодення?
– Насправді, такого узагальненого образу не існує. Кожен із наших героїв важливий унікальністю свого досвіду, шляху і світогляду. Ми розповідаємо в календарі історію кожного і даємо зрозуміти, що немає потреби у створенні постановки чи у надмірному пафосі. Ми б хотіли чесно розповісти історії різних героїв і дати щоденне нагадування, що війна триває, і нам є на кого спертися в цій боротьбі.
– Усі фото, виконані для проєкту, зображені у достатньо стриманому настрої, вони чорно-білі, але для кожного захисника є свої власні акценти. Наприклад, у Тавра – це яскравий акцент на його погляд, а у Вадима Ворошилова (Karaya) – на славнозвісний шолом. Який саме задум Ви внесли у зображення захисників?
– У часи найбільшої крихкості та непевності кожен із наших героїв опиняється в об’єктиві камери. А, отже, стає зафіксованим у часі й просторі. Чорно-білі портрети стають певним способом фотографа позбавити глядача зайвих подразників. Натомість зосередити свою увагу на емоції, погляді, дати шанс на персональну незаангажовану рефлексію. Не було ніяких чітких вказівок, сценаріїв…
– Як Ви вважаєте, наскільки такі зображення військових у сучасності є важливим спадком для наступних поколінь? Чи може цей календар вважатися фактичним документом, що передає наш досвід та свідчить про події нашого часу?
– Безумовно, навіть для людей, які не люблять календарів або не вішають їх ніколи на стіни тощо – цей проєкт про більше і глибше. Це і текстові свідчення легендарних подій в українській історії, це і дуже якісні портрети від фотографа, які цілком можуть існувати поодинці як постери. Нам важливо, що ми змогли зафіксувати в одному місці 12 важливих особистостей нашої сучасності та водночас розповіли 12 історій.
– Фонд 1991, засновницею якого Ви є, визначає свою місію як “обіцянка Силам Оборони бути надійним тилом для перемоги України”. Зважаючи на це, яким буде Ваше звернення до громадськості щодо важливості долучитися до фотопроєкту? Адже спільні справи і роблять нас надійним тилом.
– Цей проєкт – про єдність і про щоденну присвяту бодай однієї справи на день, націленої на нашу перемогу. Ви можете зайти на сайт і отримати календар за донат – ці хлопці точно заслуговують на те, аби якомога більше людей їх побачило і дізналося про їх досвід. Тим більше, що 100% донатів підуть на fpv-дрони для “Азова” та “Хартії”. Підтримуйте Сили Оборони. Адже це конкретні обличчя із дуже конкретними історіями, які об’єднанні одним прагненням – здобути перемогу.
Посилання на офіційний сайт фонду “1991”:
Президентка Молдови Мая Санду повідомила, що 25 грудня російська ракета порушила повітряний сусідньої країни під час масованого удару по Україні.
Шість зрадників отримали 15 років тюремного ув’язнення за участь у війні на боці Росії.
Російські окупанти намагаються прорвати оборону міста Покровськ, що на Донеччині. Ворог хоче зайти з флангів, щоб уникнути фронтального штурму міста.
Під час виконання бойового завдання на Харківщині загинув український поет-модерніст Олексій Безпальцев. Йому було 34 роки.
Самопроголошена “ДНР”, контрольована Росією, заочно засудила командира української бригади “Азов” Дениса Прокопенка до 24 років ув’язнення в колонії суворого режиму.