Ночують під тином: NGL.media викрили десятки тисяч посадовців, що не декларують нерухомість
Джерело: NGL.media
Щороку десятки тисяч посадовців в Україні не декларують об’єкти нерухомості у своїх деклараціях, попри вимогу законодавства, офіційно залишаючись “безхатьками”.
Як зазначають у матеріалі NGL.media, хоч закон вимагає декларувати будь-який тип користування житлом – не лише власність, але й оренда чи безкоштовне приживання у “приймах”, посадовці насправді роками залишають поле “обʼєкти нерухомості” у декларації порожнім. За даними журналістів, майже 46 тис. українських держслужбовців «декларують бездомність» упродовж щонайменше двох років, за останній рік – понад 64 тис. посадовців.
Такі декларації не відображають майновий стан того чи іншого посадовця – а отже порушують саму суть публічного декларування.
Декларанти не можуть залишати розділ декларації “Об’єкти нерухомості” порожнім. Будь-який суб’єкт декларування не може фактично ніде не проживати, – пояснює Сергій Миткалик, голова громадської організації “Антикорупційний штаб”.
Судді без дому
Суддя Солом’янського суду Києва Оксана Криворот упродовж восьми років є фактично безпритульною – принаймні таке враження може скластися з її майнових декларацій. Починаючи з 2017 року, вона не декларує жодної нерухомості у власності, оренді чи користуванні.
Водночас Криворот вказує місце реєстрації – село Хотів біля Києва, де нерухомістю володіють її родичі. Зокрема, її матері належала земельна ділянка з будинком на центральній вулиці, а неподалік землею володіють брат з дружиною.
Криворот наполягає, що не володіє жодним житлом, оскільки “вона сама і їй нічого не треба”. Каже, що переважно живе у будинку віднедавна покійної матері в Хотові або залишається в Києві на ночівлю у подруги.
Я або до мами сюди в Хотів приїжджала, ну або ночувала десь, – розповіла суддя.
Разом з тим, суддя не вважає, що порушує правила заповнення майнових декларацій. За її словами, вона справді не має єдиного місця проживання.
Вона така не одна – NGL.media виявили ще принаймні сімох суддів без житла. З огляду на те, що українські судді заробляють не менше 100 тис. грн на місяць, це є надто малоймовірним.
Хто найчастіше не декларує нерухомість
Серед майже 46 тис. держслужбовців, які принаймні впродовж останніх двох років не декларували жодного житла, найбільше представників місцевої влади, а також комунальних підприємств (9,5 тис.) Далі йдуть правоохоронці та військовослужбовці (по 7,3 тис.), ще майже півтори тисячі – це працівники міністерств та підпорядкованих їм територіальних органів і служб. Не вказали жодної нерухомості і дев’ятеро працівників Офісу Президента.
Серед правоохоронців найбільше декларантів без нерухомості серед поліцейських і патрульних. Хоча зустрічаються і працівники інших відомств – зокрема, 14 працівників Бюро економічної безпеки (БЕБ) і шість службовців Державного бюро розслідувань (ДБР).
Перевірка декларацій
Одним із завдань НАЗК є перевірка декларацій – чи справді посадовці вказали все майно і всі кошти правильно, чи не намагалися щось приховати. Для цього існує спеціальний алгоритм.
За словами Миткалика, відсутність будь-якого нерухомого майна в декларації може бути індикатором ризику. Водночас рішення про проведення перевірки зазвичай ухвалюють, коли система виявляє відразу кілька “червоних прапорців”.
За недостовірне декларування, залежно від вартості майна, передбачена дисциплінарна (до 450 тис. грн), адміністративна (до 2,2 млн грн) або кримінальна відповідальність. Водночас суд враховує також, чи зумисно особу не вказала повну інформацію у своїх деклараціях.
Мова про завідоме подання недостовірних відомостей у декларації або умисне неподання декларації. Саме тому під час перевірки з’ясовуються обставини, зокрема шляхом отримання пояснень від декларанта: чи мало місце незнання законодавства, чи, навпаки, особа свідомо намагалася приховати відповідне майно, – пояснює Миткалик.
Втім, НАЗК не може опрацювати всі декларації. Щороку подається близько 630 тис. декларацій, тоді як у межах перевірок НАЗК аналізує лише близько 1200 декларацій.
У відповідь за запит у НАЗК повідомили, що не проводили перевірок декларацій жодного зі згаданих у публікації держслужбовців.
- До суду скерували справу щодо заступника начальника Львівського обласного ТЦК та СП (на момент викриття виконував обов’язки керівника). За даними слідства, він приховав у деклараціях майно на майже 8 мільйонів гривень.
- Колишній високопосадовиці Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області вручили повідомлення про підозру. Їй інкримінують умисне внесення неправдивих даних до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави.
- Одеська обласна прокуратура скерувала до суду обвинувальний акт проти колишнього керівника підрозділу Державної міграційної служби (ДМС). Посадовцю інкримінують умисне внесення неправдивих відомостей до декларації.
9 травня угорський парламент розпочав роботу в новому складі, а лідер партії “Тиса” Петер Мадяр офіційно зайняв крісло прем’єр-міністра. Для українського політикуму, схильного до швидких емоційних висновків, це виглядає як “світанок нової ери” без Віктора Орбана. Проте аналіз останніх подій та історичного контексту свідчить про те, що нова глава відносин починається не на чистому папері, а на фундаменті з глибоких системних криз, професійної деградації дипломатії та стратегічних пасток, залишених попереднім режимом.
11 травня глава МЗС Андрій Сибіга привітав рішення князівств Андорра та Монако щодо готовності приєднатися до розширеної часткової угоди про створення Спецтрибуналу щодо злочину російської агресії проти України.
Міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус прибув з візитом до України 11 травня.
Уряд Ірландії розробляє нову схему підтримки українських переселенців, котрі повертатимуться додому. Передбачається, що основну фінансову допомогу вони отримуватимуть уже після остаточного виїзду в Україну. Про це свідчить службовий документ, у якому викладені основні положення програми повернення українців та скасування основних видів підтримки.
Чи може людина, яку суспільство звикло таврувати, стати його найнадійнішим щитом? Олексій з позивним ”Лютий” – боєць Третьої окремої штурмової бригади Третього армійського корпусу, чий шлях до війська пролягав через місця позбавлення волі. Сьогодні він не просто воїн, а інструктор, який готує нове поповнення до найзапекліших боїв. Це історія про те, як змінити камеру на окоп, втратити частково зір у бою, але знайти сенс у порятунку інших. Відверта розмова про другий шанс, ціну свободи та братерство, де минуле не має значення, якщо ти готовий битися за майбутнє.