«Оленівка»: в Києві презентували книгу-розслідування та меморіал про воєнний злочин РФ

У Києві 17 вересня у книгарні Сенс презентували книгу “Оленівка. Злочин. Пам’ять. Поламана система”. Видання відтворює хронологію воєнного злочину Росії, який забрав життя десятків українських військовополонених — оборонців Маріуполя, і водночас постає меморіалом загиблим за тих обставин воїнам.

Книга створена Медійною ініціативою за права людини (МІПЛ), Платформою пам’яті Меморіал та видавництвом The Ukrainians Publishing. Передмову до неї написав командир 1-го корпусу НГУ “Азов” Денис “Редіс” Прокопенко.

Видання складається із чотирьох частин. Як пояснює редакторка The Ukrainians Media Віра Курико, структура побудована таким чином, щоб дати читачеві можливість побачити як саму подію, долі людей, так і системний контекст, у якому цей злочин став можливим.

— Моїм завданням було зробити книгу стриманою, але зрозумілою. Я знаю ці тексти на пам’ять. Маю сказати, що це дуже складне читання, але роками працюючи з книгами, я розумію, що читання і не може бути простим, особливо в часи війни. Але в цій книзі ми говоримо буквально про все, що стосується злочину, про що зараз говорити можна.

Нагадаємо, в ніч проти 29 липня 2022 року в одному з приміщень колонії в окупованій Оленівці прогримів вибух. Він забрав життя щонайменше 47 українських українських військовополонених, яких утримували у закладі після героїчної 86-денної оборони Маріуполя.

Перша частина книги реконструює події до, під час та після вибуху. Розділ спирається на свідчення бранців, які вижили в сумнозвісному “бараку 200”, зібраних правозахисною організацією МІПЛ.

Другий розділ містить портрети та історії всіх, хто загинув у колонії. Цей розділ був спробою повернути їхні імена та голоси, говорить співзасновниця Платформи пам’яті Меморіал Гаяне Авакян.

— Кожен, чиє ім’я тут записане, заслуговує не лише на згадку, а й на справедливість. Саме тому важливо фіксувати кожну історію, називати винних і робити правду видимою. Російські катівні намагаються знищити не лише людину, а й гідність і пам’ять про людину, і наша спільна справа зараз — не дозволити цьому статися.

Третя частина видання аналізує, чому міжнародна система правосуддя виявилася безсилою перед обличчям російських воєнних злочинів. На сьогодні РФ так і не понесла відповідальності за жоден з них. Масове вбивство українських полонених в Оленівці не було навіть розслідуване країною-агресором. Українські юристи подавали зібрані матеріали до Міжнародного кримінального суду із закликом порушити розслідування.

Система міжнародного правосуддя лишається бездіяльною в той час, як українські полонені продовжують перебувати у нелюдських умовах, створених РФ. Саме про тих, хто досі лишається в російському полоні оповідає останній, четвертий розділ видання.

— Полон має лише одну мету — відсторонити людину від участі у бойових діях, — нагадала Тетяна Катриченко. — Але нелюдські умови, катування, показові суди та страти не мають з цим нічого спільного. Міжнародне гуманітарне право встановлює межі, щоб захистити тих, хто не воює. Росія системно та цинічно ці правила руйнує.

Презентація зібрала більше 100 відвідувачів, зокрема колишніх полонених та родини загиблих в Оленівці.