Прокопенко про обмін полоненими: «Я не вірю, що влада зацікавлена у поверненні азовців»

Командир 1-го Корпусу НГУ “Азов” Денис “Редіс” Прокопенко у Facebook розкритикував останній обмін полоненими між Україною та Росією, в межах якого сторони передали по 1000 осіб. У своєму зверненні він заявив, що серед українських військових, які повернулися додому, немає жодного бійця “Азову”.

“Жодного азовця. Серед однієї тисячі українських військовополонених, яких сьогодні обміняли, немає жодного азовця. Зате повернувся покидьок, який просив ножа у вертухаїв, щоб різати наших бійців”, — написав Прокопенко.

Він назвав таке рішення знущанням з полонених, які вже четвертий рік перебувають у нелюдських умовах російських в’язниць, та над їхніми рідними. Прокопенко нагадав, що ці бійці вийшли з “Азовсталі” у травні 2022 року за наказом вищого командування, отримавши гарантії щодо подальшого обміну.

“Я ніколи не повірю в маячню про те, що єдина причина відсутності азовців у більшості обмінів — це небажання росіян віддавати їх. Якби це було так, ані я, ані інші бійці “Азову” не повернулися б з полону”, — наголосив він.

Прокопенко заявив про необхідність зміни тактики: якщо Росія відмовляється обмінювати “азовців” на рядових солдатів, Україні варто шукати цінніших для Москви фігур.

“Україна забита російською агентурою під саму зав’язку — про це прекрасно знають всі спецслужби, яким просто потрібно дати команду. Думаю, попи з московського патріархату, які відкрито працюють на російські спецслужби, мають зацікавити росіян більше, ніж солдати, котрими РФ засипає землі України”, — зазначив він.

Також, за словами Прокопенка, Україна могла б долучитися до процесів обмінів між західними союзниками та Росією, використовуючи наявні знання та інформацію як обмінний ресурс.

“Жодного азовця серед 1000 обміняних — це ганьба для всієї нашої держави. Я не вірю, що влада зацікавлена в поверненні азовців, якщо обмінами четвертий рік неефективно займаються одні і ті самі люди”, — резюмував він.

Росія посилює тиск на Білорусь, намагаючись використати її територію для розширення війни проти України та можливих операцій проти країн НАТО. Тим часом, самопроголошений президент країни Олександр Лукашенко намагається зберегти дистанцію від прямої участі у війні та покращити відносини із Заходом.

Я починаю цей текст із вітань далеким родичам у Криму. Вони купили квартиру в Севастополі ще до анексії. Після якої розпродали все, що мали в неокупованій Україні, і переїхали в окупований Крим. Сказали, що це виключно прагматичне, а не ідеологічне рішення. Тепер там Росія, яка в їхньому уявленні була символом стабільності, високих пенсій та зарплат. Ну і, звісно ж, море та свіже повітря. І взагалі, що “нам та Україна дала?”.

В ніч на 24 червня підрозділи Сил оборони України уразили Оренбурзький газопереробний завод та єдиний у Росії гелієвий завод.

Під час саміту G7, президент США Дональд Трамп був “надзвичайно вражений та сповнений ентузіазму” через результати далекобійних атак України по цілях углиб території Росії. Також глава Білого дому погодився на посилення санкцій проти російського енергетичного сектору.

Росія розглядає можливість імпорту бензину та дизельного пального, а також запровадження субсидій для стримування цін на тлі дефіциту, спричиненого українськими ударами по нафтопереробних заводах.