Прифронтове життя Запоріжжя в документальному кіно
Авторка Алла Мегель
Жителям північно-західних регіонів, що час від часу потерпають від ворожих ракет та шахедів, життя у таких місцях, як Запорізька область, часом видається чередою безкінечних повітряних тривог та постійним сидінням в укриттях. Так часто буває, кажуть фронтовики, що по новинах страшніше дивитись, ніж переживати на місці. Чи це правда?
- Як живуть цивільні на прифронтових територіях?
- З чого складаються неповторні миті їх щоденного життя?
- Що вони пережили й переживають? Про що мріють?
Враховуючи те, що лінія фронту сягає майже 4 тис. кілометрів, вздовж неї знаходиться величезна кількість малих громад, кожна з яких має свої відповіді на ці питання, свою велику історію спротиву.
Кожна з цих історій заслуговує на те, щоб її задокументували для нащадків. Це потрібно розказати назагал, ще й для того, аби поглибити зв’язки всередині громад та їх зв’язок з рештою України і світу. Саме для цього команда, що складається з членів ГО “ВГО “Рушійна Сила” та фронтового продакшену “Сектор Правди” вирушила у прифронтове Запоріжжя.
“Мешканці Комишуваської та Кушугумської громад до цього часу ще не ставали героями документальних проєктів, – розповідає режисерка продакшену Марія Яремчук, – журналістські сюжети, відзняті на їх території, майже стовідсотково стосуються фіксації руйнувань від обстрілів і обходять питання, як війна руйнує людські життя і стосунки. Найглибшим враженням від роботи над проєктом було саме це: як жахіття війни змінюють людей, їх характери, мрії, ставлення до життя”.
Двосерійне “Прифронтове життя” – далеко не перша документальна робота “Сектора Правди” про війну. Продакшн був заснований у 2015 році й має в своєму доробку вже понад 400 робіт – фронтових короткометражок, історичних фільмів, телевізійних проєктів, воєнної документалістики. Нещодавно Марія Яремчук презентувала стрічку “Барс. Незакінчена справа”, присвячену пам’яті фронтового побратима. А трохи раніше – документальну серію “Зранені війною” – свідчення людей, що постраждали від російських загарбників на Київщині та Чернігівщині.
Нині ж Марія та її команда знімали хроніки прифронтових громад – історії людей, у яких війна забрала все, та не змогла зламати їх дух.
“Прифронтове життя” – двосерійний фільм-інтерв’ю, де спікерами виступають звичайні мешканці районних центрів Запоріжжя. Кожен/кожна з них розповідає свою власну історію, що складається з втрат, пережитого страху і щоденної невпинної роботи на перемогу. Кожна розповідь – унікальне свідчення, задокументоване не тільки для історії, але й для наступних судів над країною-загарбником.
У цих простих історіях стільки пекучого болю, що людям з іншим досвідом війни складно зрозуміти: чому ці жінки й чоловіки залишаються у такому небезпечному місці? Чому не поїхали? Чому не сховались?
Відповіді різні:
- А куди йти? У нас вже нічого немає?
- А як же робота? Її ж теж потрібно комусь робити?
- Люди довіряють, як я можу їх підвести?
- Нема коли про це думати.
Люди працюють у полях, 3 гуманітарних центрах. Вони – зранені війною – збирають допомогу фронтовикам. Не можуть грошима – готують їсти, печуть хліб і смаколики. Спечені вночі булочки ще теплими доїжджають на передову. Звідси до неї – кілька кілометрів.
Що дає їм сили? Наснагу? Хоробрість?
Колись Головнокомандувач Збройних Сил Валерій Залужний сказав:
- Наша головна зброя – це єдність.
Силу цих простих слів відчуваєш, коли дивишся і слухаєш історії мешканців Кушугумської та Комишуваської територіальних громад Запорізької області. Єдність для них – не просто красиве слово. Це – і спільний досвід пережитого, і умова подальшого виживання, і стержень, на якому тримається їх незламний дух і віра в нашу перемогу.
Проєкт “Прифронтове життя” – це також внесок в перемогу. Адже команда “Сектора правди” всіма можливими засобами кінематографа намагається передати глядачам головний меседж фільму, який доносять його герої – місцеві жителі, волонтери, представники влади, тимчасово переміщені особи, люди з інвалідністю:
- Війна – це велике горе, що прийшло на нашу землю, торкнулось кожного і опалило всіх. І протистояти цьому горю ми можемо тільки разом.
(кадр із фільму “Прифронтове життя”)
Телевізійна прем’єра дилогії “Прифронтове життя” пройде на Тернопільському обласному каналі ТВ-4 у листопаді цього року. Офлайн покази також відбудуться на Тернопільщині у листопаді.
А для широкого кола глядачів документальну двосерійну стрічку буде представлено на стримінговій платформі Київстар ТБ безкоштовно.
Поблизу Радомишля на Підкарпатті відкрили навчальний полігон “Ліпа” для української армії, побудований Королівством Норвегія. Польща є країною-господарем полігону, котрий також буде також місцем обміну українським досвідом у протидії російським безпілотникам.
Ввечері 1 жовтня російські війська вдарили по центральній частині міста Балаклія. Ракета влучила в землю біля житлової п’ятиповерхівки.
Експорт російської пшениці у липні–вересні 2025 року знизився на 29 % у річному вимірі – до 10,9 млн тонн. На цьому тлі прогноз постачань пшениці на зовнішні ринки у 2025 році зменшено до 43,4 млн тонн, зазначили у Службі зовнішньої розвідки України.
1 жовтня через російський обстріл енергетичної інфраструктури у Київській області в місті Славутич на об’єктах ДСП “Чорнобильська АЕС” виникла надзвичайна ситуація.
На Харківщині повернули до використання угіддя площею понад 1,7 тисячі гектарів. Станом на сьогодні це найбільша ділянка, розмінована оператором протимінної діяльності у межах державної програми компенсації вартості розмінування агроземель.