Росія евакуює свій військовий флот із Сирії

Джерело: Naval News

Росія розпочала виведення кораблів зі стратегічно важливої військово-морської бази в сирійському Тартусі після швидкого просування повстанців-ісламістів, яких не може стримати армія Башара Асада.

Так, вранці 2 грудня танкер “Єльня”, важливий для підтримки російських сил у Середземному морі, залишив Тартус. Спільно з ним базу могли залишити інші судна. Усього військово-морське угруповання Росії у Сирії налічує п’ять кораблів і один підводний човен. До них входять два фрегати класу “Адмірал Горшков”, один фрегат класу “Адмірал Григорович”, покращений підводний човен класу “Кіло” і два допоміжні судна.

Існує реальна ймовірність того, що відхід пов’язаний з погіршенням ситуації в Сирії, – зауважив аналітик Droxford Maritime.

Водночас якщо Росія вирішить зберегти за собою базу в Тартусі, їй доведеться відправити туди велике підкріплення, але на його перекидання підуть тижні.

Військово-морська база у Тартусі на середземноморському узбережжі Сирії є стратегічним об’єктом для Росії. Військово-морський флот СРСР базувався на цьому місці з 1971 року, але після розпаду кораблі вивели. Російські військові повернулися до Тартуса у 2012 році, коли Москва вирішила втрутитися у війну в Сирії та виступила на боці Башара Асада.

Перед повномасштабним вторгненням в Україну Росія посилила свою військову присутність у Тартусі, щоб протистояти авіаносцям НАТО у Середземному морі.

Раніше Головне управління розвідки Міністерства оборони України повідомило про погіршення ситуації для російських військ у Сирії.

Читайте також: Що потрібно знати про раптову перемогу повстанців у 13-річній війні в Сирії: короткий екскурс

Повстанці почали наступ 27 листопада і до вечора 29 листопада їхній оперативний штаб повідомив, що вони почали зачистку різних районів Алеппо. Влада Сирії, своєю чергою, заперечує, що повстанці увійшли в Алеппо і повідомила, що Росія надає армії Асада підтримку з повітря.

Цей наступ повстанців – перший з 2016 року, відколи Башар Асад – за підтримки Росії, Ірану та регіонального шиїтського ополчення – відвоювали Алеппо, вдаючись до потужних бомбардувань міста.

За словами командира повстанської бригади “Джейш аль-Ізза” Мустафи Абдул Джабера, їм вдалось просунутись до Алеппо за кілька днів завдяки відсутності там живої сили, яку підтримував Іран.

Союзники Ірану у Сирії постраждали від серії ударів з боку Ізраїля, коли війна у Газі розширилась на Близький Схід.

Зазначається, що повстанці пішли у наступ у відповідь на збільшення ударів по цивільному населенню в Ідлібі, яке контролюють повстанці. Ударів протягом останніх тижнів завдавали російські та сирійські ВПС.

Джерела повстанців, пов’язані з турецькою розвідкою, повідомили, що Туреччина дала “зелене світло” на початок наступу. Попри це, в офіційному повідомленні МЗС Туреччини наголошується, що вони прагнуть уникнути нестабільності в регіоні, і що наступ підриває домовленості про деескалацію, укладені між Туреччиною та Росією у 2020 році.

Найбільші профспілкові об’єднання Південної Африки закликали працівників не брати участі в антимігрантських протестах, запланованих на 30 червня. Вони попередили, що відсутність на роботі через участь в акціях може мати наслідки для зайнятості.

Ліван не дозволить іншим державам визначати умови врегулювання його конфлікту з Ізраїлем, заявив президент Жозеф Аун. Він наголосив, що переговори у Вашингтоні залишаються окремими від домовленостей між США та Іраном.

У гірській природоохоронній зоні поблизу Сіетла чорна ведмедиця напала на групу підлітків, які вперше вирушили в похід. Один зі школярів дістав подряпини, а його товариш травмував ногу під час втечі.

Німеччина та Польща запропонували адаптувати європейську військово-морську місію Aspides для захисту судноплавства в Ормузькій протоці. Однак реалізація плану залежатиме від завершення бойових дій, згоди країн регіону та змісту угоди США з Іраном.

Парламент Фінляндії скасував обмеження, які забороняли ввезення та перебування ядерної зброї на території країни. Влада пояснює зміну політики необхідністю повноцінно використовувати механізми стримування НАТО в умовах зростання безпекових загроз.