Сьогодні виповнюється 40 років від загибелі Василя Стуса в радянському таборі
Джерело: Олександра Матвійчук
4 вересня 1985 року у карцері табору особливого режиму помер видатний український поет і дисидент Василь Стус. Обставини його смерті залишаються невідомими, а його останній табірний зошит зник. Збірка поезії “Птах душі” так і не вилетіла із системи радянського Гулагу.
Українська правозахисниця Олександра Матвійчук, лауреатка премій імені Василя Стуса та “Захисник демократії”, очільниця громадської організації “Центр громадянських свобод”, разом із дисидентом, філософом Євгеном Сверстюком провела низку літературних вечорів пам’яті поета і дисидента Василя Стуса.
На них історик Василь Овсієнко розказував про останні дні життя поета. Стус направду боровся до кінця, і перед черговим поміщенням в карцер за надуманим приводом оголосив голодування. А Матвійчук любила декламувати його “За літописом Самовидця” та уривок із таборових листів до сина.
“Бач, сину, я дуже хочу, аби Ти виріс чесним, мужнім, мудрим чоловіком. Бо людина буває тільки така. Інша проживе, проскніє, прожере не з одного єгипетського глечика — поки й ґеґне. А чи була вона людина? Чи було в неї життя? Чи залишила вона по собі добрий слід? Пригадую одного старого дідуся. Сам голодний, він, піймавши хорого голуб’ятка, ще жовтодзьобого (була хора ніжка) — годував його зі своїх уст хлібом, напував водою. Те голуб’я стрибало за ним, як за батьком. І що? Видужало голуб’я, підросло, набралося сили. Не знаю, дякувало вже чи ні (не в тому річ!), а коли дякувало — то як. Але в моїй пам’яті — поки й житиму — буде той дідусь нужденний, якому голуби сідали на плечі, рамена, долоні, голову (дідусь уже помер). І від того, що це було, що це бачив я і бачили інші люди — світ став кращий. Бо й мені й іншим захотілося й собі — жити так, аби голуби сідали на плечі”.
Особливо символічним моментом вечорів були ключі від тюрми, де сиділи Стус, Валерій Марченко, Юрій Литвин, Левко Лук’яненко, Михайло Горинь та інші українські дисиденти. Василь Овсієнко знайшов ці ключі у напіврозваленому приміщенні тюрми, коли приїхав туди вже вільною людиною. Хоча дисиденти навіть у таборах були набагато вільніші, ніж їхні співвітчизники на волі, додала Матвійчук.
“Зараз чимало громадян України живуть, люблять, працюють, борються і вмирають так, що лишають по собі отой згаданий Стусом “добрий слід”. І тому я знаю, що такі ключі у нас будуть і від розваленої неототалітарної російської імперії”, – написала Олександра Матвійчук.
- Василь Стус народився 4 січня 1938 року в селі Рахнівка, що на Вінниччині. Український поет, правозахисник, дисидент, Герой України. Його життя стало символом боротьби за національну ідентичність та права людини. У радянські часи Стус працював учителем української мови й літератури, протидіючи системі, що витісняла українську культуру. Його неодноразово звинувачували в “антирадянській діяльності”, забороняли і конфісковували твори. Попри переслідування, він продовжував писати, перекладати і відстоювати українське слово.
Контррозвідка СБУ у Львові викрила неповнолітніх агентів РФ, які планували підірвати автомобіль військового ЗСУ.
Укрзалізниця оновила правила перевезення тварин, аби зробити подорожі з улюбленцями зручними та безпечними.
Начальник Генерального штабу Збройних сил Польщі Веслав Кукула повідомив, що в ніч на 4 вересня польський повітряний простір було порушено двічі.
Конор Макгрегор оголосив, що планує балотуватися на посаду Президента Ірландії, та закликав співгромадян підтримати його кандидатуру.
У неділю, 7 вересня, канонізують італійського підлітка, який стане першим католицьким святим покоління міленіалів.