Священника УПЦ МП зобов’язали повернути державі церкву-фортецю на Хмельниччині

Джерело: Постанова апеляційного суду у справі №689/2030/23

26 лютого апеляційний суд залишив без змін рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області, постановивши усунути перешкоди державі у користуванні церквою-фортецею у с. Сутківці Хмельницької області та повернути її державі з незаконного фактичного володіння та користування протоієрея Хмельницької єпархії УПЦ Московського патріархату шляхом звільнення.

У серпні 2023 року Хмельницька РДА звернулася до суду з позовом про усунення перешкод у праві користування Церквою-фортецею. На той час протоієрей Хмельницької єпархії УПЦ Московського патріархату користувався спорудою без будь-яких правовстановлюючих документів чи договорів та не реагував на вимоги звільнити приміщення добровільно.

Церква-фортеця XV-XVI ст. входить до списку пам’ятників архітектури національного значення, що перебувають під охороною держави. Водночас споруда потерпала від проведення незаконних робіт, самовільної заміни конструкцій та елементів (встановлені металопластикові вікна), не дотримувався режим використання пам’ятки архітектури, будівельні роботи здійснюються без погодження з органом охорони культурної спадщини, без проєктної документації, що призводить до втрати її автентичності.

Ярмолинецький районний суд задовольнив позовні вимоги РДА. Своєю чергою, священник вирішив оскаржити рішення.

Зокрема, вказав на те, що рішенням виконавчого комітету Ярмолинецької ради народних депутатів № 836 від 20.04.1989 р. задовольнили заяви “вірян сіл Сутківці та Шарівка про реєстрацію руських православних церков і передано їм культові приміщення”, зокрема церкви-фортеці.

Одначе, колегія суддів ХАС відхилила доводи апелянта, зазначивши, що у рішенні виконкому ради народних депутатів, на яке він посилається, не вказано, що вірянам передано саме церкву-фортецю у с. Сутківці.

До того ж культові споруди передавалися без зазначення конкретних фізичних, юридичних осіб чи релігійних організацій, що зареєстровані у встановленому порядку.

Також апеляційний суд зауважив, що рішення від 1989 року було прийняте до проголошення незалежності Держави Україна, яка зараз в особі Хмельницької РДА є власником спірного нерухомого майна.

У зв’язку з цим відповідно до вимог ЦК України саме власник майна на даний час володіє майном, має право ним користуватись та на відповідних правових підставах, угодах може передавати спірне нерухоме майно в користування інших осіб. Однак відповідач не надав суду доказів, що він уклав з Хмельницькою РДА будь-які правочини на користування майном чи отримав згоду власника на таке користування, а тому в нього відсутні правові підстави користуватись церквою, – наголосили у суді.

Також суд відхилив доводи апелянта, що під час розгляду справи було грубо порушено його право на захист.

І додав, що не спростовують рішення суду і інші доводи в апеляційній скарзі.

Зауважується, що постанова може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Настоятеля храму Дніпропетровської єпархії УПЦ МП, який підтримав повномасштабну війну Росії проти України, засудили до 5 років ув’язнення.
Ворогом настоятеля храму ПЦУ на ТОТ Херсонщини, якого закатували росіяни, був настоятель місцевого храму РПЦ в Україні (“УПЦ Московського патріархату”) Михайло Кулина. Кулина завжди ставився з заздрістю до єпархії ПЦУ за те, що люди тягнуться до них, а не його російської церкви.
Служба безпеки повідомила про підозру митрофорному протоієрею Черкаської єпархії УПЦ МП, який виправдовував російську збройну агресію, героїзував окупантів та поширював антиукраїнські матеріали.
Правоохоронці оголосили підозру митрополиту Сумської єпархії УПЦ МП, який закликав вірян до релігійної ненависті.
Правоохоронці Закарпаття повідомили про підозру двом священнослужителям УПЦ МП.

Станом на 25 жовтня українські безпілотники атакували шість із приблизно десяти великих підприємств російської каучукової промисловості. Загалом по них, згідно з підрахунками, завдали 11 результативних ударів. Синтетичні каучуки застосовують під час виробництва військової техніки, тоді як окремі види полімерів, пов’язаних із каучуковою промисловістю, використовують як компоненти твердого ракетного палива, на якому працюють, зокрема, балістичні ракети “Іскандер-М”.