Таємна операція та дружба з підозрюваним: у Британії розкрили вбивство 42-річної давнини

Джерело: ВВС

У Великій Британії двох братів засудили до довічного ув’язнення за вбивство державного службовця Ентоні Літтлера, скоєне у Лондоні понад 40 років тому. Розкрити справу вдалося завдяки таємній поліцейській операції, під час якої правоохоронці прослуховували підозрюваних і впровадили до оточення одного з них двох агентів під прикриттям.

57-річного Майкла Стюарта засудили до довічного ув’язнення з мінімальним строком у 10 років, тоді як 60-річного Ентоні Стюарта – з мінімальним строком у 15 років. На момент убивства їм було 15 і 18 років відповідно.

Злочин стався невдовзі після опівночі 1 травня 1984 року. 45-річний Ентоні Літтлер вийшов із потяга на станції Іст-Фінчлі на півночі Лондона та попрямував додому вузькою стежкою вздовж залізничної колії.

За кілька хвилин на нього напали. Чоловіка двічі сильно вдарили по голові. Він знепритомнів і помер, не приходячи до тями. Нічого з його речей не зникло.

Слідство не мало ані очевидців, ані надійних речових доказів, ані зрозумілого мотиву. Упродовж десятиліть нікого не притягували до відповідальності.

Під час оголошення вироку суддя Джастіс Каттс зазначила, що доказів того, що Літтлер був геєм, немає. Водночас слідство встановило, що брати нападали на чоловіків, яких вважали геями, та грабували їх.

“1984 рік був іншим часом і багато в чому іншим місцем”, – сказала суддя.

Звертаючись до засуджених, вона додала:

“Я абсолютно переконана, що ваша група чекала на жертву. Ви обрали цю порядну, чесну людину і позбавили її життя”.

Ентоні Літтлер працював на державній службі, жив сам і регулярно відвідував матір у Сент-Геленсі, де народився та виріс. Родичі описували його як спокійну і доброзичливу людину.

Увечері перед убивством він поїхав на зустріч товариства любителів традиційного британського елю в Каршолтоні. Після закриття пабу попрощався з друзями та вирушив додому через усе місто.

Після вбивства поліція неодноразово поверталася до справи. Звернення до громадськості в телепрограмах Police 5 та Crimewatch не дали результату. Перше розслідування закрили в січні 1985 року.

Повторні перевірки у 1993 році та в період із 2012-го до 2015 року також не завершилися висуненням обвинувачень.

Водночас брати Стюарти потрапили в поле зору поліції ще під час першого розслідування. Їхня родина жила за кількасот метрів від провулка, де знайшли Літтлера.

Правоохоронці опитали 15-річного Майкла невдовзі після злочину, а приблизно через тиждень – його 18-річного брата Ентоні. У записах обходу будинків було вказано, що обидва нібито перебували вдома в ніч убивства.

У документах щодо Ентоні Стюарта також зазначили, що він не ходить через той провулок. Згодом слідство встановило, що це не відповідало дійсності.

Ключовий поворот у справі стався після сімейного конфлікту у 2013 році. Молодший брат Майкла та Ентоні, Деніел Стюарт, звернувся до поліції після того, як Майкл нібито погрожував спалити його будинок і вбити його.

Деніел, якому на момент злочину було лише 10 років і який не брав участі в нападі, розповів слідчим про давню сімейну таємницю.

За його словами, невдовзі після вбивства Майкл хвалився причетністю до нього. Через роки про цей злочин говорив і Ентоні.

Деніел також повідомив, що його брати нападали на чоловіків, яких вважали геями, і що Літтлера атакували під час невдалої спроби пограбування.

“Вони просто хотіли його пограбувати, але він помер”, – сказав він поліції.

Окремо до слідчих звернувся знайомий родини, ім’я якого не розголошують. Він розповів, що одного разу Майкл Стюарт показав у бік станції та сказав приблизно таке: “Саме там ми його вбили”.

Попри ці свідчення, прямих доказів для висунення обвинувачень тоді все ще не вистачало.

У 2019 році справу отримав старший детектив Ніл Джон із підрозділу особливо тяжких злочинів столичної поліції. За його словами, слідчим довелося відновлювати матеріали майже з нуля.

“Бракувало документів і речових доказів. Не було камер відеоспостереження, не було криміналістичних доказів. Усі свідки, яких ми хотіли опитати, на жаль, уже померли”, – розповів він.

Команда повторно проаналізувала старі документи та свідчення. Працівник музею допоміг відтворити розклад потягів станом на 1984 рік.

Оригінальні карти району Іст-Фінчлі знайшли у Британській бібліотеці, оскільки за десятиліття планування вулиць змінилося.

Поліцейська пошукова група також протягом тижня перевіряла понад 200 великих контейнерів на складі речових доказів, сподіваючись знайти загублені матеріали справи. Однак пошуки не дали результату.

Водночас старі свідчення та розповіді про ймовірні зізнання братів дали слідчим підстави просити дозвіл на таємну операцію.

Її погодили у вересні 2023 року. Операція отримала назву Snowpitch.

Поліція встановила пристрої для прослуховування у квартирі та автомобілі Майкла Стюарта, а також у машині його брата Ентоні.

Однак головною частиною операції стала робота двох співробітників під прикриттям, відомих під іменами Джей-Джей та Анна. Їхнім завданням було увійти в довіру до Майкла і дочекатися, поки він сам почне говорити про вбивство.

Першим із ним познайомився Джей-Джей. Він розпочав розмову про несправний ліфт у будинку, де жив Майкл. Згодом вони почали регулярно зустрічатися, дивилися гангстерські фільми, грали у відеоігри та розмовляли.

Протягом трьох місяців Майкл почав настільки довіряти новому знайомому, що після одного з арештів попросив саме його забрати себе з поліцейської дільниці.

У машині дорогою додому Майкл заговорив про вбивство. “Я знаю, хто це зроби”, – сказав він чоловікові, не знаючи, що розмову записують.

За його словами, Літтлера вбили його брат і ще троє знайомих. Він розповів, що група нападала на чоловіків, яких вважала геями, а того вечора загнала одного з них у провулок і била по голові.

При цьому Майкл наполягав, що сам не брав участі в нападі, і постійно перекладав відповідальність на старшого брата.

Подібні розмови повторювалися кілька разів. Проте записи поступово викривали суперечності в його словах.

Інша співробітниця під прикриттям, Анна, познайомилася з Майклом окремо. Під час розмови в кафе у грудні 2023 року вона сказала, що чула, нібито його племінник когось убив.

“Мій племінник нікого не вбивав. Це був мій брат”, – відповів Майкл.

На той момент поліція вже офіційно затримувала та допитувала його у справі Літтлера, але після допиту відпустила. Він не знав, що таємна операція триває.

У березні 2024 року Майкл припустився помилки, яка стала одним із ключових доказів його присутності на місці злочину.

Під час допиту він заперечував, що в ніч убивства міг бути забруднений кров’ю, і сказав: “Якби я стояв нагорі провулка і стежив, то звідки на мені взялася б кров?”

Прокурор Джон Прайс наголосив у суді, що до цього моменту ніхто не стверджував, що Майкл стояв на вході до провулка і стежив за обстановкою.

Цієї деталі не було ані в поліцейських документах, ані у свідченнях родичів чи очевидців. За версією обвинувачення, знати її міг лише учасник подій.

Фактично, намагаючись заперечити причетність, Майкл сам помістив себе на місце злочину.

Його слова також допомогли пояснити ще одну деталь, яка залишалася незрозумілою з 1984 року.

Через дві хвилини після нападу невідомий юнак зателефонував до служби 999 із телефонної будки неподалік. Він повідомив, що чоловік “сильно стікає кров’ю”, після чого поклав слухавку, не назвавши свого імені.

Тоді екстрені служби не знайшли заявника, а виклик згодом визнали хибним.

Прокуратура заявила, що телефонував саме 15-річний Майкл Стюарт. За версією слідства, він стояв на вході до провулка, стежив за обстановкою, після нападу втік першим, а потім викликав швидку для чоловіка, якого його група залишила помирати.

Суд погодився з доводами обвинувачення та визнав братів винними у вбивстві.

• Рекса Гоєрманна, якого вважають одним із найвідоміших серійних убивць у сучасній історії Нью-Йорка, засудили до довічного ув’язнення без права на дострокове звільнення за вбивство восьми жінок. Одним із ключових доказів у справі стала ДНК, вилучена з коробки від піци.

• Британія,
• вбивця,
• злочин,
• розкриття вбивства,
• розслідування