Террі Мартін очолить Український науковий інститут Гарвардського університету

Джерело: “Суспільне”

Американський історик Террі Мартін очолить Український науковий інститут Гарвардського університету, замінивши Сергія Плохія.

Як зазначається, Мартін здобув популярність завдяки своїм дослідженням національної політики Радянського Союзу, пропонуючи новий погляд на те, як радянська влада управляла багатонаціональним суспільством.

“Радянський Союз став прикладом багатонаціональної держави, яка не лише намагалася приборкати національні рухи, а й свідомо розвивала національну свідомість етнічних меншин через створення спеціальних національних територій, мов і культурних інституцій. Цю складну й суперечливу політику досліджує американський історик Террі Мартін, чия праця відкриває новий погляд на багатонаціональний експеримент СРСР і розкриває динаміку радянського управління національностями у міжвоєнний період”, – йдеться в матеріалі.

Террі Мартін є професором історії в Гарварді, де викладає курси, присвячені історії Росії, СРСР, сталінізму, націоналізму та імперій. Його праця “Імперія позитивних дій: нації та націоналізм у СРСР, 1923–1939” стала знаковою, оскільки вона аналізує феномен радянської національної політики, який він назвав “імперією позитивної дискримінації”.

Головна ідея Мартіна полягає в тому, що Радянський Союз не лише придушував націоналізм, але й активно його підтримував серед національних меншин через створення національних територій, впровадження національних мов, розвиток місцевих еліт та фінансування культурних проєктів. Влада заохочувала формування національних культур, але лише в межах радянської ідеології.

Коренізація, як один із ключових інструментів цієї політики, Це призвело до формування нових національних еліт, які отримували освіту рідною мовою та займали важливі посади в партійних і державних структурах.

Одним із центральних інструментів цієї політики стала коренізація, яка залучала корінні національності до управлінських, культурних та освітніх процесів. Вона створила покоління нових національних еліт, які здобували освіту рідною мовою, займали посади в партійних і державних структурах. Однак, влада остерігалася, що посилення національної свідомості може спричинити сепаратизм, тому будь-які прояви незалежності оцінювалися як загроза.

Цей конфлікт досяг піку у 1930-х роках під час Великого терору, коли радянська влада здійснювала масові чистки серед національних еліт. Прихильники коренізації були звинувачені в націоналізмі та шпигунстві. В Україні цей період відомий як “Розстріляне відродження”, а подібні процеси відбувалися й в інших регіонах СРСР.

На думку Мартіна, причини такого повороту пов’язані зі зміною стратегічних інтересів держави. Зокрема, йдеться про зростання зовнішніх загроз і параної Сталіна, що спровокувало жорсткий контроль та репресії. В той період в СРСР почали реабілітувати “російську національність” як “старшого брата”, що суперечило ідеї рівності народів.

Праця Мартіна стала частиною ширшої інтелектуальної течії, яка переглядає уявлення про СРСР як складну систему з власною логікою управління національною різноманітністю.

Окрім тематики національностей, Мартін також досліджує історію радянських репресій, діяльність політичної поліції, релігійну політику, адміністративну історію сталінської доби, а також порівняльну історію нацистської та радянської держав. Зараз Мартін працює над новою книжкою, присвяченою політиці та соціології збору інформації радянською державою від революції до смерті Сталіна. Він досліджує, як влада намагалася знати й контролювати своє багатонаціональне суспільство через мережу статистичних обліків, переписів, звітів, агентурної інформації та інших засобів моніторингу.

Згідно з повідомленням, Мартін належить до покоління істориків, яке після відкриття радянських архівів у 1990-х роках дало новий поштовх дослідженню радянської політики щодо національностей і поставило під сумнів усталені стереотипи про “русифікацію” чи монолітність радянського режиму. Його праці цитують і вивчають як у західній, так і в пострадянській історіографії.

Оксфордський університет на церемонії Encaenia вручив почесні докторські ступені за визначні досягнення у своїх професійних сферах вісьмом науковцям. Серед них зокрема історики Сергій Плохій і Тімоті Снайдер.