Тисячі алавітів заховалися на російській базі у Сирії — SOHR
Джерело: SOHR
На тлі хвилі протистоянь на заході Сирії тисячі жителів-алавітів втекли від нападів помсти до російської авіабази Хмеймім, повідомляє Сирійський центр спостереження за правами людини.
За даними організації, з 6 березня внаслідок контроперації нової влади Сирії у провінціях Латакія, Тартус, Хама і Хомс загинули 1383 цивільних, більшість із яких — алавіти.
Супутникові знімки, які вивчила The New York Times, підтверджують, що люди укриваються не лише на території авіабази, а й у міжнародному аеропорту Латакії.
Мер Джаблеха Амджад Султан намагався переконати людей повернутися додому, заявивши, що сирійські сили безпеки беруть місто під контроль. Водночас біля бази Хмеймім частина біженців вигукувала “Росія, Росія!” та вимагала міжнародного захисту.
ООН та Міжнародний комітет Червоного Хреста закликали забезпечити гуманітарний доступ до постраждалих районів.
Додамо, більше ніж 1000 осіб загинули внаслідок дводенних бойових дій між сирійськими урядовими силами та прихильниками поваленого президента Башара Асада, а також актів помсти, що відбулися після цього.
Очевидці з алавітських поселень розповіли Associated Press про страти на вулицях і біля будинків. Багато будинків були розграбовані та підпалені. Двоє мешканців прибережного регіону Сирії повідомили агентству, що тисячі людей втекли в гори, рятуючись від насильства.
Мешканці Баніяса, одного з найбільш постраждалих міст, розповідають, що вулиці усіяні тілами, а загиблих не можуть навіть поховати. За словами 57-річного місцевого жителя Алі Шехи, який утік разом із родиною, щонайменше 20 його сусідів і колег були вбиті у своїх домівках і магазинах.
Франція висловила “глибоку стурбованість” через масові вбивства на релігійному ґрунті та закликала до незалежного розслідування.
Конфлікт загострився після того, як сирійські військові намагалися затримати підозрюваного біля міста Джабле, але потрапили у засідку асадівських бойовиків.
Довідка. Алавіти – релігійна група, що є відгалуженням шиїтського ісламу, зосереджена переважно в Сирії. Вони складають близько 10-15% населення країни. Алавітська громада історично мешкає в західних провінціях Сирії, таких як Латакія та Тартус.
Родина Асадів, що правила Сирією з 1971 року, належить до алавітської меншини. Хафез Асад, а згодом його син Башар Асад, сформували політичну систему, в якій алавіти зайняли ключові позиції у військових, розвідувальних і владних структурах. Це створило ситуацію, коли режим Асада асоціюється саме з алавітами, хоча підтримку йому надавали і деякі представники інших етнорелігійних груп.
Під час війни в Сирії (з 2011 року) опозиційні сунітські угруповання, особливо ісламістські радикали, розглядали алавітів як опору режиму Асада. Це призвело до хвилі нападів на алавітські громади, зокрема від бойовиків угруповань, таких як “Хайят Тахрір аш-Шам” (колишня “Джабхат ан-Нусра”) та ІДІЛ.
- Ще у грудні лідер збройного угруповання “Хаят Тахрір аш-Шам” (HTS) Ахмед аль-Шараа, відомий як Абу Мохаммед аль-Джулані, заявив, що Сирія не готова до нового військового протистояння, оскільки її населення втомилося від багаторічного конфлікту. В інтерв’ю Sky News він наголосив, що країна перебуває у стані виснаження і потребує стабільності.
- Ізраїль лобіює США, аби залишити в Сирії російські військові бази.
В середу, 9 липня, стало відомо про смерть українського композитора, автора низки відомих пісень, Героя України та лауреата Шевченківської премії Ігоря Поклада. Йому було 83 роки.
За українськими оцінками, починаючи з 2014 року Росія вивезла щонайменше 20 000 дітей з України. Повернути вдалось лише 1400 з них.
Служба безпеки України затримала у Києві двох громадян Китайської Народної Республіки, які намагалися нелегально вивезти до Китаю секретну документацію про український ракетний комплекс “Нептун”.
Олександр Цивінський, який виграв конкурс на посаду очільника Бюро економічної безпеки (БЕБ) зреагував на рішення Кабміну відхилити його кандидатуру.
Як не було у Володимира Зеленського після лютого 22 року жодного шляху для збереження української державності, окрім як піти шляхом Петра Порошенка – сильна армія замість великого будівництва, українська мова замість “яка різниця” та українська церква замість російських агентів ФСБ у рясах, – так і не було у президента Дональда Трампа жодного вибору, як піти шляхом свого попередника Джозефа Байдена в питанні підтримки України.