Заборона прокладок у М’янмі: обмежили продаж і перевезення

Джерело: The Guardian

У М’янмі військова влада розширює заборону на поширення менструальних засобів, пояснюючи це тим, що їх нібито використовують для лікування поранених бійців опору. Про це повідомляють місцеві активісти.

Країна перебуває у стані громадянської війни з 2021 року, коли військові усунули демократичний уряд і почали силове придушення протестів. Відтоді регулярними стали артилерійські обстріли, підпали населених пунктів і довільні арешти.

Директорка жіночої правозахисної ініціативи Sisters2Sisters Тінзар Шунлей Ї пояснила, що обмеження виправдовують нібито використанням цих засобів у бойових умовах: “[Військові] стверджують, що менструальні засоби використовують бійці руху опору для лікування ран, а також як підкладки в черевики, щоб вбирати піт і кров”.

Офіційно влада ці рішення не коментувала. Обмеження почали діяти ще в серпні в районах, які контролює опозиція. Зокрема, повністю заборонено перевозити прокладки через міст між регіоном Сагаїнг і другим за величиною містом країни Мандалаєм.

За словами Тінзар Шунлей Ї, цього року обмеження посилили, і вони можуть охоплювати більше територій, ніж здається, зокрема через табуйованість теми менструації.

Засновниця благодійної організації Skills for Humanity Мередіт Банн наголошує, що гігієнічні прокладки не підходять для лікування поранень: “Прокладка не тримається на місці, не вбирає достатньо крові й не забезпечує чистоту рани”. Вона пов’язує запровадження заборони з рішеннями, які ухвалюють “повністю неосвічені, мізогінні люди у війську”.

Ганрієтта Сейрак, яка раніше заснувала в М’янмі освітню ініціативу у сфері менструального здоров’я Pan Ka Lay, зазначає, що через обмеження жінки змушені користуватися небезпечними альтернативами – ганчірками, листям або газетами. За її словами, це підвищує ризик захворювань: “Це може призводити до інфекцій сечовивідних шляхів, інфекцій репродуктивної системи, а також до значного дискомфорту й болю”.

Частина жінок змушена звертатися до тіньового ринку. Там ціни на такі засоби зросли втричі – з 3 000 до 9 000 к’ятів (приблизно $1-3) за упаковку. При цьому мінімальна денна зарплата в країні становить 7 800 к’ятів (приблизно $2,6).

Умови ускладнює і стан системи охорони здоров’я, яка фактично зруйнована. Як зазначає Тінзар Шунлей Ї, Sisters2Sisters регулярно отримує запити на антибіотики для лікування інфекцій сечовивідних шляхів. Вона додає, що жінки часто відчувають дискомфорт і стрес та іноді залишаються вдома під час менструації замість участі в “політичній діяльності”.

На думку Сейрак, це може бути частиною наміру влади: “Цілком логічно, що [військові] хочуть ще більше обмежити пересування жінок. Фактично це гендерно зумовлене насильство”.

Мередіт Банн вважає, що такі обмеження є частиною військової тактики, спрямованої на жінок-бійців, а також способом контролю цивільного населення і тиску на людей у таборах для переміщених осіб. З 2021 року понад 3,5 мільйона людей були змушені покинути свої домівки та жити в тимчасових таборах.

Місцеві організації намагаються поширювати багаторазові засоби гігієни, однак без доступу до води їх використання також може бути небезпечним.

Альтернативні засоби, зокрема менструальні чаші чи тампони, у країні майже не використовують. Сейрак каже, що тема менструації залишається табуйованою: “Жінкам не схвалюють прагнення дізнаватися більше про такі речі”. За її словами, менструацію часто сприймають як щось сороміцьке, і жінок заохочують приховувати її прояви.

За словами Тінзар Шунлей Ї, місцеві організації вже поінформували Організацію Об’єднаних Націй про ситуацію та назвали заборону базових засобів гігієни “порушенням прав людини”.

Верховний суд Індії відхилив петицію про надання жінкам відпустки у зв’язку з менструацією. Судді заявили, що у разі прийняття такого закону “ніхто не найматиме жінок”.

У М’янмі обмежили доступ до засобів менструальної гігієни – активісти