Військові закликали нардепів ухвалити закон про заборону російської церкви в Україні

Українська православна церква Московського патріархату для певної частини українського суспільства все ще залишається осередком релігії. Однак, викриття, що зачепили служителів цієї церкви, а також частини її парафіян – доводять, що її існування в нинішньому форматі створює додаткові виклики для національної безпеки України. Політика УПЦ МП вирізнялась ще з 2014 року: спершу це були звернення “зупинити війну”, що адресувалися виключно Києву, а не Москві. Згодом заклики завадити мобілізації, відмова вшановувати українських воїнів за майже одночасної легітимації парадів російських найманців…

Коли РПЦ в Росії освячувала російську зброю масового знищення, УПЦ МП не засудила ці дії, фактично залишаючись “нейтральною”. З розгортанням повномасштабної війни представники УПЦ МП також не вжили рішучих дій щодо засудження російської агресії. Натомість обмежились формальними заявами та закликами до миру, навіть після фактичної анексії РПЦ частини приходів УПЦ МП на окупованих територіях.

2 грудня 2022 року президент Володимир Зеленський увів у дію рішення РНБО про санкції щодо “афілійованих з центрами впливу в Росії релігійних організацій”. Причина – недопущення розколу в суспільстві за релігійною ознакою, сприяння консолідації українського суспільства та захисту національних інтересів. 23 січня 2023 року РНБО ухвалила рішення про запровадження санкцій проти 22 російських духовних осіб, зокрема проти 21 представника Російської православної церкви.

Лише після викриття ряду фактів, які свідчили про антиукраїнську діяльність частини представників УПЦ (МП), її очільники опублікували звернення до Володимира Зеленського. У ньому йшлося про те, що з початком повномасштабного вторгнення Росії на територію України, УПЦ (МП) нібито першою серед інших релігійних організацій рішуче засудила військову агресію і закликала своїх вірян стати на захист рідної землі. Водночас у зверненні також зазначили, що  “вже тривалий час церква потерпає від незаконних перереєстрацій громад, рейдерських захоплень храмів та дискредитації у ЗМІ”.

У січні 2023 року, у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт щодо діяльності в Україні релігійних організацій (№ 8371). Почати його розгляд вдалось лише через 10 місяців – у жовтні 2023 року в першому читанні заборону УПЦ (МП) підтримали 267 депутатів. 5 березня 2024 року Комітет Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики, фіналізував документ та підготував його до другого читання.

Планувалося, що його буде подано на друге читання лише після того, коли вдасться зібрати необхідну більшість голосів. Коли це відбудеться – зараз точно невідомо.

Нещодавно видання “Лівий берег” оприлюднило список нардепів, які відмовляються підтримати законопроєкт №8371 у другому читанні. До переліку увійшли народні депутати всіх фракцій та груп, окрім “Європейської Солідарності” та “Голосу”, в яких повним складом виступили за заборону УПЦ (МП). 21 травня цього року народні депутати від “Євросолідарності” навіть заблокували трибуну Верховної Ради, вимагаючи розгляду законопроєкту про заборону УПЦ (МП).

Серед тих, хто відмовився підтримати законопроєкт про заборону УПЦ (МП), майже всі представники депутатських груп “Відновлення України” та “Платформи за життя та мир”. Серед них, наприклад, Юрій Бойко – народний депутат України, який неодноразово заявляв про утиски УПЦ (МП). Нещодавно в мережі з’явилось відео, де він російською мовою закликає владу “бути милосердною до священників УПЦ (МП)”. 

У переліку також  є Артем Дмитрук – обраний від “Слуги народу”, а зараз позафракційний народний депутат України, розслідування щодо якого нещодавно опублікувало видання Bihus.Info. У ньому йдеться, що Артем Дмитрик співпрацює зі священником УПЦ МП Сергієм Чертиліним, якого підозрюють у низці злочинів проти України. 

Серед тих, хто не підтримав законопроєкт №8371, близько 90 депутатів і від “Слуги народу”. Так, за даними видання “Лівий берег”, серед депутатів цієї фракції, які проти голосування за заборону російської церкви в Україні, присутні як прізвища тих, хто раніше в той чи інший спосіб симпатизував Росії та ідеї хороших стосунків з нею, так і тих, від кого можна було очікувати більш однозначної позиції – хоча б з міркувань дотримання принципу “єдиного голосу” у владній команді.

До перших можна віднести нардепа Максима Бужанського, або нардепів Данила Гетманцева і Валерія Колюха (колишні помічники регіонала Володимира Сівковича у ВР 5 скликання). Серед підписів тих, хто проти ухвалення законопроєкту, також є ім’я народного депутата Олександра Дубінського, який зараз перебуває у СІЗО (нещодавно Печерський суд Києва визнав його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією). Серед других, зокрема, очільник фракції Давид Арахамія, який, як стверджується, поки що “не визначився”.

Загалом за заборону релігійних організацій, пов’язаних з центрами впливу в Росії зібрано підписи 221 депутата при необхідному мінімумі в 226 голосів.

Представники українського війська не залишились осторонь питання російського релігійного впливу в Україні: деякі публічно долучилися до просвітницької діяльності та боротьби проти Української православної церкви Московського патріархату. На своїх сторінках в соцмережах вони ведуть хронологію процесу позбавлення РФ релігійного важеля впливу, систематизують важливу інформацію та викриття спецслужбами фактів співпраці служителів УПЦ (МП) з ворогом. Адже агенти, які діють під прикриттям УПЦ МП, передусім шкодять саме війську – через витоки важливої інформації щодо ситуації на лінії фронту до ворога або ж цілеспрямовані інформаційні кампанії про “міжрелігійні конфлікти” в Україні, які поширюються на міжнародну спільноту й, відповідно, впливають на наше становище. Букви поспілкувалися з українськими захисниками про шлях їхньої боротьби з російським релігійним впливом на українців і про те, чому законодавчу заборону, пов’язаних з Росією релігійних організацій, слід ухвалити негайно.

Мирослава на псевдо “Сяйво” – військовослужбовиця Національної Гвардії України. На своїх сторінках у соціальних мережах Мирослава не лише веде хронологію ситуації навколо заборони Української православної церкви Московського патріархату, але й розповідає про конкретних осіб, що виступають проти законопроєкту № 8371. Про це й загалом те, якою є позиція Мирослави, зокрема щодо сценарію втручання держави в діяльність УПЦ (МП) – далі.

Фото: особистий архів Мирослави

Про те, чому втручання держави в діяльність УПЦ (МП) ймовірно не матиме перспектив на ефективний результат: – Немає механізму, який повністю врегулює її дії, враховуючи, що те, чим займаються представники церкви, виходить за межі релігійної діяльності. Це все відбувається підпільно, нелегально, у звʼязці з російськими службами. Це неодноразово було доведено завдяки вдалим операціям СБУ. Окремі представники УПЦ (МП) мають російські паспорти. За 10 років російсько-української війни їх діяльність так і не була врегульована, а от вже півтора року тягнеться процес ліквідації…

Про ситуації навколо Української православної церкви Московського патріархату та конкретних осіб, що до них причетні: – Зокрема, згадаю про Павла Лебедя (на прізвисько Паша Мерседес), який 30 років був намісником Києво-Печерської лаври, під час Революції Гідності підтримував міліцію, а пізніше говорив, що Крим ніколи не був українським. 

Також, у 2012 році на базі храмів УПЦ (МП) проходила підготовка силового блоку “верное казачество”, а з 2014-го року його учасники воювали проти України. Взагалі, діячі УПЦ (МП) активно допомагали Гіркіну з окупацією України, що було доведено СБУ у 2018 році, також про це згадував у публічних виступах сам Гіркін (особливо про Святогірську лавру та її “прихожан”, які приєдналися до окупаційних військ). 

Ще один показовий епізод: у 2022 році Віктор Талько, настоятель храму у селищі Бородянка, активно співпрацював з росіянами, через що проти нього було відкрито кримінальну справу. Звинувачується у колабораційній діяльності. Він допомагав примусово евакуйовувати населення до Білорусі. Також на території храму УПЦ (МП) була облаштована російська катівня. 

Загалом, починаючи з 2022-го року було відкрито багато справ проти представників УПЦ (МП), які є координаторами та надавали інформацію ФСБ про місцеперебування українських військових. Також, використовуючи пропаганду, вони намагаються блокувати міжнародну допомогу Україні під час війни.

Ця проблема виходить далеко за межі “церкви”. Впливових людей, які підтримують її, достатньо, зокрема, серед народних депутатів. Вони й блокують законопроєкт про заборону УПЦ (МП). Однак тут варто розуміти, що основна проблема у підтримці УПЦ – це свідома співпраця з ворогом. В Україні, на жаль, досі багато агентів. Не всіх можна виявити за маркером підтримки московського патріархату. Але відповідальність за державну зраду вони всі мають понести. Найбільш дієве, у цьому випадку, точково працювати над розголосом діяльності окремих осіб. А СБУ вже діє більш масштабно.

Фото: особистий архів Мирослави

Про те, якими можуть бути ймовірні причини уповільнення процесу ухвалення законопроєкту № 8371: – Цьому  сприяють проросійські діячі, зокрема, депутати ОПЗЖ. Ні для кого не секрет, що ця партія є антиукраїнською, саме її існування – це вже злочин. Але у нас демократія, а пропаганда сильна, тож народ проголосував. 

Росія дійсно вкладається у свою агентурну мережу на базі УПЦ МП та всіляко сприяє тому, щоб законопроєкт 8371 не було ухвалено. СБУ неодноразово підтверджувався звʼязок між УПЦ МП і ФСБ, знаходились рублі при обшуках та різна проросійська література, паспорти.

Видання bihus.info опублікувало розслідування стосовно народного депутата Артема Дмитрука, який активно підтримує УПЦ МП. У  цьому ж розслідуванні порушено тему щодо закордонної діяльності агентурної мережі та фінансування через осіб з інших країн. 

Звісно, УПЦ МП не зникне у момент заборони. Це довгий процес, у ході якого будуть проведені розслідування, вилучатиметься майно, відбуватиметься перехід храмів від УПЦ до ПЦУ чи інші варіанти. У будь-якому випадку, варто враховувати те, що УПЦ МП – це не фізична особа, є окремі парафії, єпархії й загалом близько 10 тисяч юридичних осіб, а також дуже багато майна.

Важливо й те, що існування УПЦ МП негативно впливає на моральний стан військових та їх дієздатність. Це внутрішня проблема, яка відвертає увагу, але якою потрібно займатися. Хочеться, щоб суспільство було більш залученим, бо люди чомусь думають, що це не на часі. Зовсім не так. Тут від релігії немає нічого, це питання національної безпеки. І військові це усвідомлюють та кричать про заборону. 

Так само потужно, як нас намагаються знищити ззовні, нас намагаються розвалити зсередини. Наразі ми дійшли тієї точки, що не маємо права, аби законопроєкт не набрав потрібну кількість голосів. Маємо дотиснути та домогтися ліквідації шкідливої агентурної мережі УПЦ МП. Це треба було зробити вже давно.

Віталій Овчаренко на псевдо “Донецьк” – донеччанин, солдат Збройних Сил України. У 2017 році захисник став одним з ініціаторів законопроєкту “Про захист української державності від проявів колабораціонізму”. Сьогодні Віталій продовжує свою боротьбу в цьому векторі, зокрема, викриваючи місцевих колаборантів у своєму рідному місті Лимані. Представники Української православної церкви Московського патріархату є ще одним пріоритетним напрямком для Віталія, особливо священники, які продовжують свою діяльність на Донеччині.

Фото: особистий архів Віталія

Про дії української влади, спрямовані на діяльність УПЦ (МП) протягом десяти років російсько-української війни: – Якщо буде не заборона УПЦ (МП), а саме спроби держави врегулювати їх діяльність – це не матиме результату, тому що неодноразово ми бачили, як представники нашої держави самоусуваються від розв’язання проблеми з проросійськими колаборантами. Починаючи з 2014 року не було ухвалено жодного окремого законопроєкту з покарання колаборантів. У 2017 році я разом з громадою Донеччини написав перший в Україні проєкт про колабораціонізм, він звучав так: “Про захист української державності від проявів колабораціонізму”. На жаль, держава його не прийняла. І лише з початком повномасштабного вторгнення, до кримінального кодексу були додані певні статті. 

Тобто, як показує нам практика, конкретні представники держави, на жаль, самоусуваються. Щобільше, я, як військовий, а також мої побратими, незадоволені тим, як представники держави карають проросійських колаборантів, навідників тощо. Це викликає у нас подив і незадоволення, м’яко кажучи. Ми вважаємо, що з такими людьми потрібно бути більш жорсткими. Якщо сценарій втручання держави буде основним, цього просто не відбуватиметься. Жоден чиновник не візьме на себе політичну відповідальність щодо діяльності УПЦ МП. Або ж є варіант, що цього чиновника “купить” Росія, у якої “нафтогазових” доларів дуже багато. 

На жаль, в наших правоохоронних органах багато осіб не готові брати на себе відповідальність за такі військово-політичні справи проти колаборантів. Значна кількість боїться втручатися, бо за російською православною церквою стоїть ФСБ. Або ж просто немає політичної волі. Тому ці справи “викриття”, які вже вдалось здійснити – це радше особисте бажання оперативників або наявність фактів, які вже неможливо заперечити. У нас є такі випадки, коли священик російської православної церкви (протоієрей УПЦ МП Олег Віталійович Хижняков), під час окупації Слов’янська, освячував бойові прапори російського диверсанта, ватажка бойовиків “ДНР” Ігоря Гіркіна. Він досі не покараний. 

Не пам’ятаю конкретного імені, але також є священник, який, здається, у 2017-2018 роках їздив в окуповану Горлівку і там вів службу для підрозділів російських колаборантів. Зараз він в Слов’янську і жодним чином не покараний. Це дискредитує українську державу та зменшує довіру до неї. Також це демотивує українських активістів, громадських діячів, добровольців тощо. Так само демотивує й те, що представники української держави нічого не можуть зробити із захопленою Києво-Печерською та Свято-Успенською Почаївською лаврами.

Фото: особистий архів Віталія

Про те, чи може бути однією з причин уповільнення ухвалення законопроєкту № 8371 те, що УПЦ МП має 10 тисяч юридичних осіб, з якими, у разі заборони їхньої діяльності, доведеться судитися: – Я не вірю, що це може бути причиною. У прокурорів відверто чудова зарплата, пенсії, це ж стосується і слідчих СБУ. Інша справа в їхньому професіоналізмові й, звісно, патріотизмі. Російські пропагандисти дуже добре “розкручували” в Європі та США наратив про те, що Україна, закриваючи російську православну церкву, робить релігійні гоніння (організоване релігійне переслідування християн). Натомість західне суспільство має до свободи віросповідання певний пієтет. Я думаю, що частково саме тому представники української держави гальмують розв’язання цього питання. Також, частина депутатів Верховної Ради та чиновників, є парафіянами Московського патріархату. Тож, зрозуміло, що у них відсутнє бажання з цим боротися. 

Про агентури, що діють під прикриттям УПЦ (МП) та можуть співпрацювати з Росією: – Такі “священники” або ж так звані парафіяни МП, є і в Збройних Силах. І для них це відкриває усі можливості володіти повною інформацією щодо переміщення українських військ, наказів, наступів, військових операцій тощо. Це надає їм розуміння повної картини бойових дій. Це агенти, що діють під прикриттям УПЦ МП. Я думаю, що після заборони на кожного з таких священників колаборантів буде більш ніж достатньо аргументів, аби проводити суворі профілактичні заходи. Одним із найперших заходів після заборони МП в Україні – є зробити так, щоб ці колаборанти не встигли вивезти наші релігійні пам’ятки на територію Росії.

З нашими людьми також потрібно проводити просвітницьку роботу. Але спершу ми маємо заборонити УПЦ МП, а вже потім говорити з громадами. Тому що пропагандистська машина значно сильніше, ніж наші пояснення. Я думаю, що багато українців дещо консервативні у цьому питанні, або ж не дуже люблять зміни. Для них такі нововведення можуть сприйматися як додаткові незручності. На жаль.

Щодо осіб, які відмовляються голосувати. Я б хотів окремо згадати про депутатів від партії “Слуга народу”, які не бажають ставити свої підписи. Мені хочеться запитати, чи точно вони не помилилися партією? Чи не буде краще їм перейти в Опозиційний блок? Можливо, вони є слугами російського народу? Я можу взяти на себе відповідальність заявити від імені всіх військових, зокрема які родом з Донеччини, сказати наступне: всіх депутатів, які не проголосують за закон проти УПЦ (МП) – ми будемо вважати колаборантами. Якщо людина вважає себе громадянином та патріотом України – вона повинна виступати за українську церкву. Московському православію не місце в Україні.

Артем Карякін на псевдо “Східний” – український військовослужбовець, який до 2021 року жив і партизанив в окупованому з 2014 росіянами місті Кадіївка (раніше Стаханов) Луганської області. Захисник також підтримує зв’язок із проукраїнськими жителями Луганщини, які передають Силам оборони важливі дані про чисельність, місця дислокації та пересування російських військ. Важливим, у такий спосіб, є й викриття колаборантів, діяльність яких, включаючи священників УПЦ (МП) Артем спостерігав протягом 8 років життя в окупації.

Фото: особистий архів Артема

– Потрібно розуміти, що УПЦ (МП) не має нічого спільного з релігією та вірою. Це інструмент, створений Російською Федерацією для тиску та управління українським суспільством у потрібний для Росії бік. Оскільки цей інструмент використовують російські спецслужби, найкращий спосіб його нейтралізувати – повністю позбутися шляхом остаточної заборони, без жодних застережень і умов, які не будуть виконуватися в кінцевому підсумку. Щось намагатися змінювати в діяльності ворожого інструменту, не позбавляючись його на своїй території – програшний варіант у перспективі.

Правове поле настав час розширювати в плані боротьби проти колаборантів, російської агентури та інших адептів російського світу. Я неодноразово у своїх соціальних мережах писав дописи, піднімаючи це питання і акцентував на тому, що в нашій країні на 10-й рік війни з Російською Федерацією нам все ще складно довести причетність тієї чи іншої людини до агентурної роботи на ворога. Десятки, якщо не сотні справ, що співробітники СБУ передають до суду у справах про шпигунство та колабораціонізм, зрештою розвалюються через малу доказову базу. 

У нас потрібно проводити десятки експертиз, щоб довести очевидні та логічні речі щодо коригувальників та колаборантів, які збирають різну розвідувальну інформацію на користь Росії. Якщо на руках будуть усі листування людини зі співробітником ФСБ, в яких будуть координати наших військових об’єктів і якщо по них Росія вже завдала удару – тільки тоді ще можна дати реальний термін людині, яка вчинила це діяння. Однак агентура ворога більшою мірою не дурні і ніхто такі листування зберігати на телефоні не буде, як і відкрито вести свою діяльність. То чому в плані агентури ворога у лавах УПЦ (МП) має бути якось інакше? Механізм приблизно такий самий: весь логічний ланцюжок вказує на те, що деякі особи є відвертими ворогами, але в правовому полі довести це часто неймовірно важко.

Ми вже маємо приклади розкриття агентурної мережі РФ в особі представників УПЦ (МП) з доказовою базою та свідченнями про діяльність, яку вони вели. Достатньо прочитати про затримання однієї з таких мереж навесні 2023 року. Є й точкові приклади, коли “священнослужителя” УПЦ (МП) було затримано за роботу на ворога і вже обміняно. Росія його забрала, а вони далеко не всіх своїх військових змінюють, не кажучи вже про інших громадян. 

Я можу спиратися і на свій життєвий досвід: 8 років прожив в окупованому місті Стаханів, Луганської області і бачив як почалася окупація, і як вона протікала всі ці роки. Священики, попи та інші представники УПЦ (МП) брали дуже активну участь в окупації мого рідного міста, граючи на руку російській пропаганді. Ці священики серед перших бігли на проросійські акції. У нас у країні дуже багато вірян і в цьому немає нічого поганого. Але коли вони приходять до церкви до членів ФСБшних осередків – нічим добрим це не закінчується.

Фото: особистий архів Артема

Про те, чи може бути однією з причин уповільнення ухвалення законопроєкту № 8371 те, що УПЦ (МП) має 10 тисяч юридичних осіб, з якими, у разі заборони їхньої діяльності, доведеться судитися: – Так, там десятки тисяч юридичних осіб, але в період тотальної війни за право існувати як нація – це не має нас зупиняти. Справа не лише в судових розглядах. Для Росії УПЦ (МП) на нашій території – дуже важливий інструмент впливу та управління громадською думкою, тому вони постійно намагаються впливати на ті чи інші рішення всередині нашої країни. Зараз я не думаю, що методи змінилися. Вони намагатимуться, якщо вже не намагаються, купувати голоси проти заборони УПЦ (МП), грошей та зусиль у цей бік вони точно не шкодуватимуть.

Через те, що процес прийняття довгоочікуваного закону про заборону УПЦ (МП) триває роками, я та багато інших військових вирішили від імені ЗСУ зробити публічне звернення і хоч якось вплинути на цей процес. Я думаю, що уряд має відреагувати на наявне невдоволення мільйонів українців, зокрема військовослужбовців, що захищають цю країну від загибелі. Потрібна певна політична воля деяких осіб та чітка фіксація протиправної діяльності структури під назвою УПЦ (МП). Якщо на перше ми намагаємось впливати громадським резонансом, то з другим працюють певні відомства та структури, і наскільки мені відомо – робота над цим триває постійно.

Про найперші кроки у разі повної заборони Української православної церкви Московського патріархату: – Тут все в руках наших спецслужб. Винні в роботі на РФ повинні понести покарання, але знову не все так просто, зважаючи на наше “м’яке” законодавство. Одним з найбільш важливих кроків є і буде – чітке повідомлення інформації для всього населення країни на тему: чому ця структура була заборонена і чим вона займалася. У нашій країні не всі мають уявлення не те, що про діяльність російської агентури, а й про війну загалом. Ну і звичайно ж, дуже важливо уникнути маніпуляцій з боку різних адептів кремля, що спрямовані в інформаційне поле іноземних країн щодо цього. 

Про те, якими є настрої щодо долі Української православної церкви Московського патріархату у війську: – З усіх військових, яких я особисто знаю – всі поділяють мою думку щодо необхідності заборони УПЦ (МП) на території України. Однак не забуватимемо, що армія – це зріз суспільства і на фронт потрапляють різні люди, з різними переконаннями. Тому і вплив російської агентури під прикриттям московського патріархату може позначатися на окремих військовослужбовцях. Це одного разу може призвести до того, що той чи інший солдат прислухається до настанов попа-колаборанта і почне працювати на користь РФ. “Соус”, під яким подаватиметься його ідеологія, в цьому плані може бути будь-яким: від примирення з “братами по вірі” до “боротьби проти західних цінностей”. У житті багатьох людей віра відіграє ключову роль, однак коли вірою маніпулюють ФСБ-шники в рясах – закінчується це плачевно саме для нашої країни.

Фото: особистий архів Артема

Довідка:

За даними СБУ, від початку повномасштабної війни було розпочато 68 кримінальних проваджень щодо представників УПЦ МП, серед яких 14 – митрополити церкви. Зазначено, що серед викритих злочинів є 20 фактів державної зради, колабораціонізму та пособництва країні-агресору. 26 представників УПЦ МП були повідомлені про підозру, а 19 зловмисників – вже отримали судові вироки.

Наприклад, у травні цього року Служба безпеки України зібрала доказову базу на Назара Шкіля – клірика УПЦ (МП), який агітував за приєднання Херсонщини до Російської Федерації. Він також є причетним до розфарбування стели на в’їзді до окупованого Херсона у кольори російського прапора. Про це клірик розповідав у прямих трансляціях на центральних телеканалах країни-агресора. Також він агітував вірян підтримати псевдореферендум щодо приєднання регіону до складу Росії. Подібних випадків, коли представники УПЦ (МП), що перебувають на окупованих територіях і не лише, відверто обирають сторону Росії, чимало:

• У 2023 році Служба безпеки України викрила керівництво Російської православної церкви у створенні приватних військових компаній на території Росії. За вказівками Московського патріархату, ці ПВК займаються вербуванням та бойовою підготовкою найманців для війни проти України. Серед викритих злочинів – 20 фактів державної зради, колабораціонізму та пособництва країні-агресору.
• Служба безпеки зібрала обґрунтовану доказову базу щодо причетності колишнього настоятеля Києво-Печерської Лаври Павла (Петра Лебедя). 13 липня 2023 року йому оголосили нову підозру за двома статтями Кримінального кодексу: заперечення збройної агресії РФ і порушення рівноправності громадян залежно від їх релігійних переконань, вчинене службовою особою повторно.
• Служба безпеки задокументувала діяльність ієродиякона УПЦ (МП), який діяв на користь країни-агресора, під виглядом “акцій протесту” намагався розхитати суспільно-політичну ситуацію у Києві. За даними слідства, він є одним із соратників митрополита Павла (Петра Лебедя) і причетний до організації масових провокацій у Києво-Печерській лаврі навесні 2023 року.
• СБУ викрила клірика УПЦ (МП), який освячував російських військових під час окупації Ізюма. Він неодноразово виступав перед камерами кремлівських пропагандистів, які приїздили до окупованого на той час Ізюма. У своїх проповідях клірик дискредитував українських захисників, заперечував факти російської агресії та героїзував загиблих росіян.
• У березні 2024 року Служба безпеки України нейтралізувала у Києві злочинну організацію, яка здійснювала інформаційні диверсії на замовлення ФСБ. У результаті комплексних заходів СБУ викрила понад 15 учасників угруповання, чотирьох ключових фігурантів вже затримано. Серед них – один з очільників столичного храму УПЦ (МП), який належав до агентів російської спецслужби.