Військовому, який був за крок до ампутації, врятували обидві ноги: після реабілітації він планує повернутися на фронт

38-річний Андрій Іванюк родом з Івано-Франківщини. Ще до війни Андрій був тренером з бразильського джиу-джитсу.

Вперше пішов воювати ще у 2015 році. А вдруге – з самого початку повномасштабної війни, 24 лютого 2022 року. Минулої осені у Гуляйполі Запорізької області внаслідок попадання міни в окоп він мало не залишився без ніг.

“Міна прилетіла нам в окоп. Нас було двоє. Я вижив, а командир залишився там…” – розповідає захисник.

Після поранень близько трьох днів військовий лікувався у Запоріжжі, але місцеві лікарі не готові були братися за такий складний випадок. Допомогти чоловіку зумів молодий лікар у Черкасах.

Зображення: МОЗ

Відтак, у Черкасах у лікарні поранений Андрій пробув півтора місяця, весь час його підтримувала дружина Тетяна.

На думку Андрія, йому пощастило, адже стан був надважкий: ліва стопа пробита уламком наскрізь, відкритий перелом правої гомілки, розбите ліве коліно.

“Рік оперує всього-на-всього, молодий чоловік, і він мене врятував! Зробив дві операції, повторну через день. Тривали вони по шість годин, перша – навіть більше. Після цього прийняли рішення: не ампутувати – будемо боротися! Дев’ять операцій по чистці було тільки. По дві на тиждень”, – розповідає Андрій.

Далі були довгі тижні лікування та щоденні болісні процедури. Він зізнається, що як тільки чув, що їде “возик” з перев’язкою, вже настрій псувався, не хотілося нічого. Але розпачу не було, був лише біль.

Зображення: МОЗ

Дружина Андрія каже, що українські медики – надзвичайні професіонали, адже вони вчаться дуже швидко та справді допомагають. Вона розповідає, що за весь час не виникало жодних проблем із лікуванням.

“За весь час лікування ми не стикалися з жодними грошовими питаннями: заплатити за операцію, імплант чи ще щось. Такого не було. Абсолютно! Хоча у нас було, якщо не помиляюся, 14 операцій і 12 вливань крові. Але фінансово нас це не стосувалося… Єдине, що нас стосувалося – це знеболення. Це була проблема. Коли ми приїхали з Черкас, ми були на морфіні. Болі були неймовірні: ні сну, ні життя”, – розповідає Тетяна.

Андрій лікується вже понад дев’ять місяців, з 15 жовтня. Перші чотири місяці взагалі лежав, тільки іноді підіймав корпус. Захисник пройшов через півтора десятка оперативних втручань та зараз проходить реабілітацію в одному з медзакладів Івано-Франківщини. Він активно займається з фізичним терапевтом та розробляє м’язи.

Лікарі зазначають, що прогрес в реабілітації Андрія – колосальний. Завдяки бажанню та волі за останні три місяці боєць швидко відновився та може переносити більше фізичних навантажень, ніж до цього. На початку лікування він пересувався виключно на милицях, а зараз вже на підлокітних милицях та може самостійно рухатися і спускатися по сходах.

Права нога захисника ще до кінця не зажила, кістка має зростися, тому на повноцінну реабілітацію ще потрібен певний час.

Зображення: МОЗ

Однак вже зараз Андрій говорить про повернення у стрій:

“Стану на ноги, Бог поможе, закінчу курси офіцерські – і назад в армію. Бо не підемо ми туди воювати, вони прийдуть сюди. А що вони можуть – ми вже бачили там…”.

Український військовий Андрій Марчук після ампутації ноги та протезування планує повернутися на службу в Збройні сили України.
Українському військовому нарощують 17 сантиметрів кістки для того, щоб зберегти ногу після того, як він отримав осколкове поранення під час боїв на Донеччині.
Український прикордонник Віктор з позивним “Отшел”, який віддав службі в армії 27 років, після повномасштабного вторгнення РФ знову взяв до рук зброю й став на захист України.