«Він же не винен, що вижив»: історія дружини важкопораненого бійця

Джерело: Христина Коціра/Facebook

Головна редакторка hromadske Христина Коціра розповіла історію Тетяни Клещукової — дружини важкопораненого бійця.

Її чоловік Сергій зазнав надскладних поранень ще влітку 2022-го. Тоді лікарі сказали, що “мозок мертвий”. Чоловік спочатку лежав у комі, потім вийшов у вегетативний стан, який мало відрізняється від коми.

“Вони пройшли місяці лікарень і палат. Тетяна забрала його додому. Облаштувала паліативну реабілітаційну палату, вступила в медколедж, щоб фахово навчитися надавати Сергію допомогу. Міняла катетери. Живила післялікарняні пролежні. Шукала гроші на реабілітацію. Годувала і годує через зонд. Вертикалізувала. Сергій почав реагувати. Якщо кліпає очима — значить “так“, – розповідає медійниця історію жінки.

Тетяна поставила спеціальне крісло в машині і мріє вдвох з Сергієм кудись поїхати, але спочатку він має знову навчитися тримати голову.

“Ми зробили недавно енцефалограму мозку, показали лікарю, а той каже — “Мозок як у 90 річного алкоголіка”. А я радію — клас. Для нас це супер позитив. Це круто. Бо два роки тому його мозок був мертвий, а 90 річний алкоголік — це ж жива людина”, – каже дружина бійця.

В пари є двоє дітей, тож навіть взявши всі турботи щодо чоловіка, Тетяна не перестала бути мамою. Водночас жінка залишилася відкритою — вона допомагає порадами іншим дружинам та матерям поранених бійців.

“Я мушу говорити. Він же мовчить. То я за нього. Щоб знали, що є такі як мій Сергій. Їх багато. Вони пішли воювати. І от зараз вони в такому стані. Він же не винен, що вижив. А в нас в державі досі нема паліативної допомоги для військових. Нема закладів. Нема алгоритмів. Знаєте, мої діти не можуть розраховувати на пенсію, наприклад. Бо ж у них повна сімʼя — є тато, мама”, – розповідає Тетяна.

За догляд за чоловіком Тетяна отримує трохи більше ніж 2 тисячі, а Сергій має пенсію — 18 тисяч.

“Коли я дізналася про вагітність, чоловік дев’ять днів не виходив на зв’язок. Я тоді була за кордоном, навіть рідним людям боялася сказати, що при надії. Не знала, як далі бути, що робити… Того дня, коли він зателефонував, у нього було перше питання: “Вагітна?”. “Так”. І він починає плакати, радіти. Виходить до мене на відеозв’язок і до друзів говорить: “Моя Вікторівна вагітна”. І всі: уууу. Починають вітати. Цей момент за всю мою вагітність – єдиний яскравий і приємний”. Це слова дружини полеглого героя Андрія Біланя, Яни Білань. Вона – мама трьох дітей.