Все, що виходить за межі «журби», стає «хайпом» – артист-авантюрист YOXDEN

Досвід українців доводить, що навіть війна не може зупинити дух нації, яка бореться і знає, що виборює. Вже через декілька місяців повномасштабної війни українські митці та артисти повернулися до творення нашої культури. Її місія зрозуміла – бути фундаментом, підґрунтям та маркером, що відрізняє нас від чужого. Так, нові пісні під час війни стали методом закарбувати наш досвід між музичних рядків, що оголюватимуть рани. Однак, з плином часу, почали з’являтися і зразки творчості, що є немов протестом жорстокій реальності. Це – музика, що немов повертає нас до довоєнного настрою, але із кардинально протилежними сенсами.

YOXDEN – артист-авантюрист, відомий як автор “вірусних” пісень у ТікТок. Серед найпопулярніших треків, що стали трендом у соціальних мережах – “Гав гав каже пес” і “Мікробики мікробики”, відео з яким лише у ТікТок перевищило 10 тисяч. Нещодавно YOXDEN презентував трек “Впала з неба зірка” – про буремне життя під час війни. У центрі сюжету – боротьба двох особистостей в одній людині, а також ліричний герой, що ніби розмовляє з автором. Крім того, під час повномасштабної війни виконавець написав пісню на підтримку ЗСУ “ОП ОП ЗСУ ПОКАЗУЄ ХІП ХОП”, монетизація з якої винятково йде на потреби військових. Рейв та елементи традиційних українських танцювальних мотивів – такою творчість виконавця описують глядачі.

Про власний образ як втечу від самого себе, доречність подібного жанру в умовах воєнного часу, як створюється нішевий продукт на противагу думці про “хайп”, а також про те, яким є осередок сучасної української культури без заангажованості та спекуляцій – YOXDEN розповів в інтерв’ю для Букв.

Фото: YOXDEN

– На нашому прикладі бачимо, що війна не зупинила музику, а навпаки сприяла формуванню національного продукту. Однак, інше питання – як знайти емоційні й фізичні ресурси для творчості. Як це було у Вас? 

– Було і є складно, враховуючи мій стиль/жанр. Завжди намагаюсь робити щось веселе, кепкувати на різні теми. Однак після початку повномасштабної війни у мене постійний внутрішній страх когось образити. Типу ти готуєш місяць трек, заливаєш його на майданчики і, в день релізу, кацапи обстрілюють міста, вбивають людей. А у тебе реліз пісні про “Мікробиків”, і ти маєш опублікувати сторіс/пост. І ось тут, відповідаючи на Ваше питання, хочу сказати, що моя невелика, але тепла аудиторія мене підтримала.

Моя творчість, ніби заспокійливе, відволікає на секунду від страшного сьогодення. Тому намагаюсь творити і тримати цю думку в голові, однак все одно відчуваю замкнутість у собі. Перші треки з 24-го – звичайно, про війну, але знову ж таки – у своєму стилі. Я переробив свій мем, який був у той час трендом в ТікТок, “гав гав каже пес” на “на вулиці весна, так красиво ЗСУ стріляє в окупантів з Джавеліна”. Було багато перезйомів, люди підтримали цей вайб. І от тоді у мене зародилась ідея написати пісню на підтримку ЗСУ, щоб вона стала шлягером. Тому наступна творчість була присвячена написанню цієї пісні, якою в майбутньому стала “ОП ОП ЗСУ ПОКАЗУЄ ХІП ХОП”.

Фото: YOXDEN

– Скажіть, будь ласка, якими є маркери Вашої творчості, в чому її унікальність у наших реаліях? Як це допомагає Вам зображувати контекст України і українського сьогодення?

– Та певно, що будь-яка творчість – унікальна, зокрема і моя. Щодо маркерів, то це намагання не слідувати трендам – а стати трендом.  Я досі в пошуку себе, а тому творчість – досить різноманітна. Можливо, в цьому є унікальність, а можливо – це відсутність таланту, і я просто б‘юсь об стіну. Але це мені дає змогу взагалі бути в контексті України і нашого українського сьогодення.

– Як Ви ставитесь до того, що часто Вашу творчість називають “хайповою” і не характерною для нашого воєнного часу?

– О, про це я намагався сказати у першому питанні. Приємно чути, що моя творчість вважається “хайповою”, але я її такою не вважаю. Я просто роблю те, що подобається мені, більш нішевий продукт, не для всіх. Але коли цей продукт виходить за межі моєї аудиторії, то приходять нові люди і починається заруба, що на часі, а що ні. Що можна, а що не треба. Я – дуже невпевнена в собі особистість, тому мені важко брати участь у цих баталіях. Через це я роблю мало контенту, не хочу нікого образити своєю творчістю, тому її зараз так мало. Я з цим борюсь, сподіваюсь, що все ж таки у мене це вийде, адже є люди, які на мене чекають. Це надихає.

Фото: YOXDEN

– Зараз багато митців та артистів вважають, що культура сьогодення має відповідати за настроєм нашим реаліям.  Натомість, як Ви репрезентуєте сучасну українську культуру?

– Це їх право – так вважати і творити культуру у цьому ракурсі. Це нормально, головне – не спекулювати на цьому. У мене часто виникає відчуття, що мені сиплять сіль на рану, ось цього не хочеться. Тому, я рефлексую по-своєму. Мені більше подобається формула “сміх крізь сльози”, аніж “тотальна журба”. Як Ви зазначили в другому питанні, все, що виходить за межі “журби”, стає “хайпом і не характерним для нашого часу”.

Істини у цьому питанні немає, а тому культура може бути різною. При нагоді, запрошую відвідати “ПРОМІНЬ”, гаслом якого є “поєднання різного створює нове”. Для мене це – осередок сучасної української культури.

Фото: YOXDEN

– Часто користувачі зазначають, що Ваша творчість “флешбечить” в хіти 90-их, але в більш свіжому звучанні.  Як особисто Ви оцінюєте паралелі із ностальгією за тим часом у Ваших треках?

– Мені приємно, якщо моє “музло” асоціюється з хітами 90-х, бо саме тоді був розквіт української музики. “Територія А” – ван лав. Тоді не було такої заангажованості, як зараз, і якщо моя творчість відгукується з тим періодом “свіжого повітря”, то я радію. Значить, я йду правильним шляхом, це надихає. 

– Знаю, що у Вас є пісня на підтримку ЗСУ “ОП ОП ЗСУ ПОКАЗУЄ ХІП ХОП”, монетизація з якої йде на потреби військових. Також Ви часто берете участь у благодійних заходах. Зважаючи на це, наскільки вираженим в українців є бажання “купувати творчість”?

– Так, дякую, що згадали. Це наш спільний трек з VovKING, і кожен охочий може долучитись, просто послухавши пісню на цифрових платформах, типу Apple Music/Spotify, і це буде донат на перемогу. Мені здається, що в українців є величезне бажання, але немає можливості. Купівля мистецтва закінчується там, де починається оренда квартири, купівля продуктів тощо.  Потрібен інший рівень соціального забезпечення.

Фото: YOXDEN

Мистецтво сьогодні – це також зброя у боротьбі з супостатом. Скільки розмальованих тубусів і шматків ракет розіграно/продано на потреби ЗСУ. Прийде час, перемога України, мільйони туристів на наших теренах і українське мистецтво заживе повноцінним життям. 

– Більшість Ваших треків – це все-таки спрощена манера сприйняття наших сучасних реалій, саме в позитивному світлі. Чи є у Вас в планах створення чогось кардинально протилежного?

– “Побацим-побацим”, як то кажуть. Насправді, образ YOXDEN – це втеча від самого себе. Я – дуже депресивний і сумний, копирсаюсь всю дорогу у своїх думках і намагаюсь знайти привід посміхнутись. Є купа демок “на серйозному”, але вони ніяк не в’яжуться із моїм стилем, а тому навряд чи їх хтось почує. Але ніколи не кажи “ніколи”, тому дійсно все можливо.

Фото: YOXDEN

– Розуміємо, що в усі часи творчість була і є базовою потребою, а особливо в переломні періоди. В нашій історії – це переломний та доленосний період для всієї нації. Підсумовуючи, які емоції дає Ваша творчість українцю в умовах сьогодення?

– Все залежить від самого українця і того, що він шукає. Я вкладаю вайб жартівливості, танцювальності, добра і, подекуди, легесенької мотивації не вішати носа. Маю невеличкий досвід виступів, то люди кажуть, що це суміш концерту і стендапу. А вже якщо людина шукає, де “спустити пар”, то моя творчість теж нормально підійде, гнівний коментар або засудження – теж топ. Виходить, то так, то сяк, моя творчість розслабить, втішить, не залишить вас без уваги. Дякую вам і “цілюлю”!