Жертви ядерних випробувань СРСР: казахські родини вимагають, щоб Росія заплатила

Джерело: The Telegraph

На півночі Казахстану, де понад сорок років випробовували ядерну зброю, життя досі не повернулося до норми. Понад мільйон осіб зазнали впливу радіації, а спадкові мутації надалі скалічують нові покоління.

На березі Озера Атомного, утвореного внаслідок ядерного вибуху на глибині 178 метрів, лічильник Гейгера гучно тріщить – рівень радіації все ще небезпечний. Вибух утворив улоговину шириною 0,4 км та глибиною десятки метрів, піднявши стовп подрібненої породи та радіоактивного матеріалу, який виявили зокрема в Японії.

Саме тут, на території Семипалатинського полігону, СРСР провів 456 ядерних випробувань у 1949–1989 роках. Ці тести охоплюють чверть усіх ядерних вибухів в історії людства.

За оцінками влади Казахстану, близько півтора мільйона мешканців навколишніх міст і сіл зазнали радіаційного впливу. Наслідки – сплеск онкологічних захворювань, вроджених вад, серцево-судинних хвороб і безпліддя.

Мутації, що передаються поколіннями

78-річна Ольга Петровська, голова організації “Покоління”, пам’ятає вибухи, що трясли місто Семей (раніше Семипалатинськ). У школі виводили дітей із класів, а на місто іноді падали білі пилові опади, що спричиняли опіки на шкірі.

У шість років у нас померла дівчинка з дитсадка від лейкемії. Потім почали хворіти і вмирати однокласники. Рак став звичним діагнозом, — розповідає Петровська.

Вона втратила брата, тітку, чоловікових батьків. Сама перенесла численні викидні та досі страждає від головного болю і запаморочень.

Джерело: The Telegraph

Людей використовували як піддослідних

Науковці, котрі брали участь у тестах, добре усвідомлювали небезпеку. Люди навколо полігону отримали дози радіації, які у 120 разів перевищували ті, що пережили жертви Хіросіми. За словами британської дослідниці Бекі Алексіс-Мартін, мешканці стали “несвідомими піддослідними”, а все це було злочинною недбалістю, замаскованою під секретність і гонку озброєнь.

Випробування проводилися задовго після бомбардувань Хіросіми та Нагасакі, і записи того часу свідчать про те, що вчені, які брали участь у випробуваннях Полігону, мали експертне розуміння впливу іонізуючого випромінювання на здоров’я.

Мутації, викликані радіацією, не завжди помітні, але часто проявляються у вигляді серцевих вад, сліпоти, глухоти та інших спадкових хвороб. Дослідження 2002 року виявило майже вдвічі вищий рівень генетичних змін у дітей родин, що мешкали біля полігону.

Асель Ошакбаєва народилася 1997 року, через вісім років після останнього вибуху. У три місяці вона пережила крововилив у мозок, осліпла, не могла розмовляти, рухатись або їсти. 14 операцій у Росії частково відновили зір і мову, але вона досі повністю залежить від матері Сандугаш.

Її батько помер від раку, сама Сандугаш перенесла онкологічну операцію.

Джерело: The Telegraph

56-річна Майра Жумагелдіна виховувала доньку Жаннур, яка народилася 1992 року з тяжкими фізичними вадами: нерозвиненим хребтом і грудною кліткою. Її вмовляли віддати дитину, але вона відмовилася.

Джерело: The Telegraph

Жаннур померла у 2020 році, після чого виплати від держави припинились. Майра взяла кредит на 1 тисячу доларів, щоб організувати поминальний обід, і нині навчається, щоби працювати з дітьми з подібними діагнозами.

У Семєї діє шаховий клуб для сліпих, більшість з яких втратили зір через наслідки випробувань. Серед них – чемпіон з шахів Булат Кабижанов, співак Марат Аліаскаров, поет, комік, музикант та восьмирічна дівчинка Каміла.

Марат вірить у нові технології: “Є надія – Ілон Маск розробляє чіпи, які можуть повернути зір”.

Але в селах біля полігону надія гасне. Люди досі хворіють, ховають близьких і чекають відповідальності. Вони хочуть, щоб Росія – правонаступниця СРСР – визнала провину й виплатила компенсації.

Повільний геноцид

Не бажаючи виділяти кошти на належну підтримку сотень тисяч людей, які постраждали від радіації, та не бажаючи тиснути на Росію по допомогу, боячись спровокувати дипломатичний скандал, уряд, за словами людей, просто чекає їхньої смерті.

У Саржалі, сільському поселенні з населенням близько 1000 осіб, розташованому лише за 19 км від периметра Полігону, місцеві жителі згадують дивні, майже надприродні події – сонце, яке знову сходило невдовзі після заходу, небо червоніло, сильні вітри проривалися степом, а над горизонтом підіймалися хмари-гриби.

Більшість радіоактивних опадів зазнали вони – радянські вчені в Курчатові подбали про те, щоб не підірвати жодної зброї, поки вітер дув їм назустріч.

Я пам’ятаю, як бачила гриби, – сказала 76-річна Римбібі Жумагазіна. – Ми були надто малі, щоб зрозуміти.

Вона та її 84-річний чоловік, Баймагамбет Кабенов, є винятками в цій частині світу. Колишній водій вантажівки з місцевого колгоспу, він один з небагатьох людей тут, хто дожив до пенсії.

Місцеві жителі ходили в район Полігону збирати траву – майже всі вони загинули. Так багато молодих людей загинуло, – сказав він.

Джерело: The Telegraph

Зараз у нього запущений рак легень, і він вже приймає морфін, щоб полегшити біль.

Доктор Сауле Ісаханова, головна лікарка Абралінської регіональної лікарні, котра опікується близько 2100 особами в Кайнарі та навколишніх селах, зазначила, що майже половина її пацієнтів мали проблеми зі здоров’ям, пов’язані з тестами. Її чоловік, колишній мер, був одним із тих, хто ходив у степ збирати траву. Зараз у нього онкологія кишківника.

Вона зауважила, що наслідки випробувань можуть продовжувати шкодити людям, які проживають у цьому районі, ще тривалий час.

Джерело: The Telegraph

Джерело: The Telegraph

Більшість жертв Полігону дізналися правду про те, що з ними відбувалося, лише після розпаду Радянського Союзу та здобуття Казахстаном незалежності.

Цей момент дав початок першому в Казахстані громадянському руху, який об’єднав тих, хто вижив під час випробувань Полігону, з громадами, постраждалими від американських ядерних випробувань у Неваді.

Через 35 років після останнього ядерного вибуху на Полігоні знову спостерігається спроба домогтися справедливості для тих, хто постраждав від радіації.

Пам’ятник Ігорю Курчатову, одному з батьків російської атомної бомби/The Telegraph

Майра Абенова, засновниця “Комітету Полігон 21”, правозахисної групи, що представляє жертв, втратила матір, брата, сестру та чоловіка через хвороби, пов’язані з “Полігоном”, і тепер підозрює, що сама хвора.

Вона хоче, щоб світ визнав, що страждання не закінчилися із закриттям випробувального полігону.

Наразі закон визнає особами, які вижили в ядерних випробуваннях, лише тих осіб, які проживали в чотирьох регіонах навколо Полігону з 1949 по 1991 рік, – розповіла вона, посилаючись на закон, прийнятий у 1992 році, котрий надавав людям, що відповідали вимогам, “радіаційний паспорт”, що засвідчував їхнє опромінення.

Джерело: The Telegraph

Пані Абенова зверталася до урядових установ, які більше зацікавлені у співпраці з Росією в галузі ядерної енергетики та перетворенні випробувального полігону на темний туристичний напрямок, з проханням вжити заходів у більших масштабах.

Ви не можете розв’язати проблему, просто сплачуючи невеликі додаткові платежі, ви повинні модернізувати економіку регіону, – сказала вона. – Резолюції Організації Об’єднаних Націй та цілі сталого розвитку (ЦСР) також слід використовувати для покращення життя людей, які проживають у районах, постраждалих від випробувань, і потрібен новий закон, «який визнає всіх, хто вижив, – додала вона.

Втім, наскільки безпечним залишається регіон для проживання – залишається незрозумілим.

Близько 116 бомб підірвали в атмосфері, ще 340 — під землею. Таємна спільна програма очищення, яку реалізували США, Росія та Казахстан з метою убезпечити залишені в тунелях і шахтах радянські розщеплювані матеріали й навіть компоненти ядерних бомб, стала відомою лише після її завершення у 2012 році.

Мешканці прилеглих територій і досі не знають, чи є їхня їжа та вода безпечною.

Купи сміття й покинуті пляшки свідчать про те, що ядерне озеро — створене в межах невдалої спроби знайти “мирне” застосування атомної зброї — перетворилося на популярне місце для риболовлі.

Джерело: The Telegraph

Джерело: The Telegraph

Згідно з місцевою легендою, в ньому водиться риба розміром зі свиню. Насправді ж коропи там звичайні — хоча в їхніх кістках і виявили радіоактивний стронцій.

• Генеральний секретар НАТО Марк Рютте заявив, що Росія може розмістити ядерну зброю в космосі й назвав цей розвиток подій “тривожним”.
• Командування російської армії розглядало можливість тактичного ядерного удару по Україні восени 2022 року після низки поразок на фронті, внаслідок яких російські війська були змушені залишити спершу Харківську область, після чого — тікали з Херсону.
• Уряд Великої Британії хоче застосувати ядерну зброю без попереднього узгодження зі США.
• Глава Північної Кореї Кім Чен Ин обладнав у Пхеньяні пусковий комплекс для ядерних ракет. Секретну базу збудували на місці зимового палацу, знесеного у 2024 році, замаскувавши під поле для гольфу.