Зірка «Володаря перснів» Шон Астін продав будинок через низький гонорар за трилогію
Джерело: Variety
Актор Шон Астін, який зіграв Семвайза Гемджі у трилогії “Володар перснів”, розповів, що після виходу культових фільмів був змушений продати свій будинок через низький гонорар. За словами актора, він погодився на невелику оплату ще до того, як стрічки стали світовим хітом.
Про це Астін повідомив в інтерв’ю The Guardian.
За словами актора, він не очікував, що “Володар перснів” стане настільки популярним, а сам він отримає всесвітню впізнаваність.
“Я не був готовий до такого рівня впізнаваності та уваги. Існував великий розрив між тією увагою, яку я отримував, і тим, скільки грошей у нас було. Грошей було зовсім небагато! Насправді мені довелося продати будинок, тому що я домовився про дуже маленький гонорар за всю трилогію”, – сказав Астін.
Його слова можуть здивувати шанувальників, адже трилогія Пітера Джексона, що виходила у 2001-2003 роках, стала культурним феноменом і зібрала близько 2,9 млрд доларів у світовому прокаті.
Астін зазначив, що зараз не має фінансових труднощів, однак під час виходу “Володаря перснів” його становище було зовсім іншим.
Причиною невисоких гонорарів стало те, що Пітер Джексон і студія New Line Cinema знімали всі три фільми одночасно. Через це актори не могли переглянути свої контракти після успіху першої чи другої частини та домовитися про підвищення оплати.
Минулого року виконавець ролі Фродо Елайджа Вуд також розповідав про особливості контрактів акторів. Він пояснив, що студія пішла на значний фінансовий ризик, погодившись одразу знімати три фільми, тому виконавцям запропонували “не надто великі гонорари”.
“Оскільки ми не знімали один фільм, а потім не переукладали контракт на наступний, це не була настільки прибуткова історія, щоб можна було спокійно жити на ці гроші до кінця життя”, – сказав Вуд.
Водночас він додав, що участь у проєкті мала й інший бік.
“Перевагою було те, що ми водночас погоджувалися стати частиною чогось, що залишиться з нами назавжди”, – зазначив актор.
Раніше Шон Астін розповідав, що отримував приблизно по 75 тисяч доларів за кожен фільм, а загалом заробив на трилогії близько 250 тисяч доларів. Своєю чергою Орландо Блум, який виконав роль Леголаса, у 2019 році заявив, що за всі три стрічки отримав лише 175 тисяч доларів.
Нині франшиза “Володар перснів” готується повернутися на великі екрани. Енді Серкіс працює над фільмом “Полювання на Ґолума”, а також триває розробка ще однієї картини, сценарій до якої пише у співавторстві Стівен Колберт.
Участь Шона Астіна в нових проєктах поки що не підтверджена. Водночас актор дав зрозуміти, що цього разу уважніше ставитиметься до фінансових умов. На запитання журналіста, чи вимагатиме він кращого гонорару, якщо повернеться до ролі Семвайза, Астін коротко відповів:
“Ще б пак”.
- Аня Тейлор-Джой приєдналася до акторського складу нового фільму “Володар перснів: Полювання на Ґолума”. Стрічка студій New Line Cinema та Warner Bros. вийде у світовий прокат 17 грудня 2027 року.
У Фінляндії після оголошення Google про інвестиції на 13 мільярдів євро в ШІ-інфраструктуру посилилася дискусія про навантаження дата-центрів на енергосистему. Опозиція закликає запровадити загальнонаціональну систему дозволів для таких об’єктів, щоб уникнути дефіциту електроенергії та стрибків цін.
Ізраїль заявив про знищення підземної інфраструктури “Хезболли” на хребті Алі аль-Тахер у південному Лівані. Для підриву, за даними ізраїльської сторони, використали понад 1 100 тонн вибухівки, а після вибуху USGS зафіксувала землетрус магнітудою 4,1.
Один із найвідоміших середньовічних артефактів Європи – гобелен із Байо – вперше від часу свого створення майже тисячу років тому виставили у Великій Британії. 70-метрове полотно тимчасово передали Британському музею з Франції.
Марокко відкинуло звинувачення у причетності до масового переходу понад 70 тисяч людей до іспанської Сеути в липні. У Рабаті заявили, що доказів участі марокканської влади немає, а країну намагаються використати у внутрішній політичній боротьбі в Іспанії.
Дводенний космічний саміт у Парижі мав продемонструвати готовність Європи серйозно інвестувати у власний космічний сектор. Натомість він показав, що без значно більших державних витрат ЄС і далі залежатиме від США у доступі до космосу.