18 років тому Росія розпочала повномасштабне військове вторгнення в Грузію

18 років тому, 8 серпня 2008 року, Росія розпочала проти Грузії повномасштабну війну. Вже тоді мовилось про те, що наступною стане Україна.

Російсько-грузинський конфлікт сягає часів розпаду СРСР. У складі Грузії існували два сепаратистські регіони – Південна Осетія та Абхазія. Після втрати обмеженої автономії вони оголосили про свою “незалежність”, хоча фактично контролювалися підтримуваними Москвою маріонетковими силами.

Напруга істотно зросла після 2004 року, коли з приходом до влади Міхеіла Саакашвілі країна взяла курс на реформи й інтеграцію із Західним світом, зокрема на вступ до НАТО.

На тлі постійної ескалації насильства між грузинськими силами та сепаратистами, у серпні 2008 року уряд Грузії розпочав військову операцію, аби відновити конституційний контроль над Південною Осетією. У відповідь Росія вдалася до повномасштабного вторгнення, ввівши свої війська через Південну Осетію та Абхазію. Одночасно російська авіація завдавала авіаударів по всій території країни, бомбардуючи стратегічні об’єкти та столицю – Тбілісі.

США, Європейський Союз та інші західні країни й міжнародні організації засудили військову агресію Росії. Втім, реакція обмежилася дипломатичним тиском і помірними санкціями, без прямого військового втручання на боці Грузії.

12 серпня 2008 року лідери 5 країн, зокрема й України, здійснили безпрецедентний візит до Тбілісі, яке було під загрозою російського наступу, щоб підтримати президента Саакашвілі.

Президент України Віктор Ющенко, президент Естонії Томас Ільвес, президент Литви Валдас Адамкус, президент Польщі Лєх Качинський, прем’єр Латвії Івар Годманіс їхали до Тбілісі, коли з іншого боку до грузинської столиці підступала російська армія.

“Звичайно, звучали голоси, що ніхто не може гарантувати повернення додому. Ми так і відповідали: значить, залишатимемося у Грузії — хай заарештовують чотирьох президентів і прем’єра. А такі речі у міжнародній політиці неприпустимі самі по собі, і той “переможний” наступ перетворюється на програш. Це була б поразка тих, хто наступає…“, – писав пізніше Ющенко.

Активна фаза війни завершилася того ж 12 серпня 2008 року підписанням мирної угоди за сприяння Франції, яка тоді головувала в ЄС. Документ передбачав повне припинення вогню, відведення військ та залучення міжнародних спостерігачів для моніторингу ситуації.

Попри угоду, вже 26 серпня 2008 року Росія одноосібно визнала “незалежність” Південної Осетії та Абхазії й офіційно розгорнула там свої військові бази. Більшість країн світу засудила це рішення, підтвердивши підтримку суверенітету та територіальної цілісності Грузії.

“Наступною буде Україна”

Вже тоді в медіа звучали тези про те, що Москва не зупиниться на Грузії. Так, обкладинка одного з серпневих номерів журналу “Український тиждень” того року зобразила загрозу для України у вигляді кремлівського чобота, на якому були помітні сліди Грузії.

“Тоді наші застереження багатьом видалися цілковито нереальними, але не минуло й шести років, як вони справдилися”, – розповідали у виданні.

З нагоди 18-ї річниці вторгнення, МЗС України підкреслило – тодішня відсутність жорсткої, консолідованої та сильної реакції міжнародної спільноти лише розпалила апетити російського загарбника та проклала прямий шлях до окупації українських Криму та Донбасу у 2014 році, а згодом і до повномасштабного вторгнення в Україну.

“Рускій мір” приніс на грузинську землю смерть, розруху, безправʼя та бідність – так само як в усюди у світі, куди він приходить. Регіони Грузії, які колись мали перспективи успішного розвитку, перетворено російським агресором та його проксі на депресивну зону, де грубо нехтуються права людини”, – заявили у відомстві.

• У Тбілісі від парламенту до адміністрації уряду рушив протестний марш після інциденту в готелі в Телаві. Учасники акції заявляють, що грузини не миритимуться з російською окупацією та приниженням у власній країні.
• Голова парламенту Грузії Шалва Папуашвілі повідомив, що Європейський Союз поставив безвізовий режим у залежність від запровадження санкцій проти Росії.
• Футбольні вболівальники збірної Грузії під час матчу проти збірної Бахрейну заспівали відому антипутінську кричалку, що неодноразово лунала на футбольних аренах Європи.