73 роки тому газета «Правда» засудила вірш Володимира Сосюри «Любіть Україну»

Джерело: Букви

2 липня 1951 року радянська газета “Правда” розкритикувала вірш Володимира Сосюри “Любіть Україну”.

У статті з назвою “Проти ідеологічних перекручень у літературі” Сосюру назвали “продажним бандерівцем” та Буржуазним націоналістом”. Після цього вірш певний час не друкувало жодне видання.

Вірш “Любіть Україну” опинився у центрі уваги після того, як його вперше опублікували у журналі “Звезда” у 1949 році. Однак там він був надрукований російською – його з власної інціативи переклав російський поет Олександр Прокоф’єв.

За такий вчинок Прокоф’єва осудили, оскільки він не порадився з редакторами перед публікацією.

Однак найбільше дісталось автору вірша – Володимиру Сосюрі, якого розкритикували низка радянських діячів. Найбільше поету перепало за рядки з вірша: “Без неї ніщо ми, як порох і дим!”.”

“Оспівує якусь одвічну Україну. Поза часом, поза епохою, без сталінських п’ятирічок, без колгоспного ладу. В основі своїй є ідейно порочним твором, під яким могли підписатися Петлюра, Бандера”, – написали тоді у статті “Правди”.

Заборону на публікацію вірша зняли 1958 року.

Любіть Україну

Любіть Україну
Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов’їну.

Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,

у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…

Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,

в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…

Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!

Володимир Сосюра написав вірш у Києві, 1944 року. Сам поет розповідав, що написав вірш “повний щастя перемоги і радості повороту на Україну”. Він також розповідав, що на літературних вечорах студенти його по кілька разів просили читати “Любіть Україну”.

Вірш він присвятив приятелеві – декану філологічного факультету Київського університету Юрію Кобилецькому.

Вісімнадцять віршів з порталу “Поезія вільних” потрапили на сторінки іноземного видання британського фотографа і режисера Дауда Сарханді-Вільямса.

Астрономи виявили незвичайну поведінку планети-ізгоя Cha 1107-7626, яка не обертається навколо жодної зірки та демонструє масовий стрибок зростання, подібний до зоряного формування. Цей вільно ширяючий об’єкт, розташований за 620 світлових років від Землі в сузір’ї Хамелеон, поглинає газ і пил зі швидкістю 6,6 мільярда тонн за секунду – найвищим темпом акреції, коли-небудь зафіксованим для планети.