73 роки тому газета «Правда» засудила вірш Володимира Сосюри «Любіть Україну»
Джерело: Букви
2 липня 1951 року радянська газета “Правда” розкритикувала вірш Володимира Сосюри “Любіть Україну”.
У статті з назвою “Проти ідеологічних перекручень у літературі” Сосюру назвали “продажним бандерівцем” та Буржуазним націоналістом”. Після цього вірш певний час не друкувало жодне видання.
Вірш “Любіть Україну” опинився у центрі уваги після того, як його вперше опублікували у журналі “Звезда” у 1949 році. Однак там він був надрукований російською – його з власної інціативи переклав російський поет Олександр Прокоф’єв.
За такий вчинок Прокоф’єва осудили, оскільки він не порадився з редакторами перед публікацією.
Однак найбільше дісталось автору вірша – Володимиру Сосюрі, якого розкритикували низка радянських діячів. Найбільше поету перепало за рядки з вірша: “Без неї ніщо ми, як порох і дим!”.”
“Оспівує якусь одвічну Україну. Поза часом, поза епохою, без сталінських п’ятирічок, без колгоспного ладу. В основі своїй є ідейно порочним твором, під яким могли підписатися Петлюра, Бандера”, – написали тоді у статті “Правди”.
Заборону на публікацію вірша зняли 1958 року.
Любіть Україну
Любіть Україну
Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов’їну.
Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.
Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,
у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…
Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,
в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.
Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..
Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…
Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!
Володимир Сосюра написав вірш у Києві, 1944 року. Сам поет розповідав, що написав вірш “повний щастя перемоги і радості повороту на Україну”. Він також розповідав, що на літературних вечорах студенти його по кілька разів просили читати “Любіть Україну”.
Вірш він присвятив приятелеві – декану філологічного факультету Київського університету Юрію Кобилецькому.
- Вісімнадцять віршів з порталу “Поезія вільних” потрапили на сторінки іноземного видання британського фотографа і режисера Дауда Сарханді-Вільямса.
Біллі Айліш і режисер Джеймс Кемерон зняли концертний 3D-фільм про її виступи в Манчестері під час туру “Hit Me Hard And Soft”. Зйомки проходили протягом чотирьох концертів на арені Co-op Live – це найбільший тур у кар’єрі співачки.
Експерти ООН зафіксували значне погіршення гуманітарної ситуації в Лівані. Кількість людей, що перебувають на межі голоду, перевищила 1,2 мільйона на тлі масового переміщення населення та закритих кордонів.
Президент Володимир Зеленський впровадив санкції проти 20 фізичних і чотирьох юридичних осіб, які причетні до вивезення українських дітей із тимчасово окупованих територій України та нав’язування їм російської ідеології.
Рятувальники на півночі Німеччини “вмовили” горбатого кита Тіммі заплисти до спеціально переобладнаної вантажної баржі, аби повернути морського ссавця до його природного середовища існування в Атлантичному океані.
Сучасний спосіб життя може впливати на те, як організм переробляє естроген – до такого висновку дійшли автори дослідження, опублікованого в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences. За їхніми даними, у представників індустріалізованих суспільств здатність до повторного використання цього гормону вища, ніж у людей із неіндустріалізованих спільнот.