9 квітня – День народження Г’ю Гефнера: біографія та створення бренду «Playboy»

Джерело: Букви

9 квітня 1926 року народився американський видавець, засновник та шеф-редактор журналу “Playboy” Г’ю Гефнер. Цьогоріч він міг би відзначити своє 98-річчя.

Г’ю Гефнер народився в Чикаго, в сім’ї вчителів із досить консервативними поглядами. Грейс та Гленн Гефнери були протестантами та жили чітко за правилами пуританської біблії.

Тому в хлопця було досить складне дитинство. Йому навіть не дозволяли ходити в кіно та заводити друзів.

Фото з відкритих джерел

Гефнер почав цікавитися журналістикою ще в шкільні роки: він заснував газету в середній школі, а у старших класах став президентом студентської ради.

Майбутній видавець служив в армії США під час Другої світової війни. Він став військовим кореспондентом і там зрозумів, що зображення з напівоголеними жінками користуються популярністю у солдатів.

Після війни вступив до Чиказького університету та навчався на спеціальності “психологія”.

Історія народження “Playboy”

У 1949 році Гефнер працював помічником керівника персоналом компанії “Chicago Carton”, а також в універмазі “Карсон Піріє Скотт”. Згодом влаштувався на роботу в журнал Esquire рекламним копірайтером. Гефнер писав для чоловіків про моду і також публікував ілюстрації пін-ап художників того часу. Відтак у нього з’явилась ідея зробити журнал для чоловіків.

Г’ю Гефнер працював в Esquire до 1952 року. Чоловік попросив підняти йому зарплату на $5. Гефнеру відмовили, і він вирішив піти.

Тоді він почав серйозно працювати над випуском власного журналу. Щоб знайти кошти на випуск першого номера, Гефнер працював у банку та взяв гроші від інвесторів.

Перше видання журналу було опубліковано в грудні 1953 року з оголеним зображенням Мерилін Монро.

Спочатку він хотів назвати свій журнал Stag Party (з англ. – Вечірка самців, Парубоча вечірка), але така назва вже була.

Фото з відкритих джерел

Після успіху першого номера, Гефнер почав створювати команду, яка допомагала йому творити журнал та поступово заснував бренд “Playboy”.

Сам Гефнер ніколи не вважав “Playboy” журналом про секс. Відверті фото для журналу були лише красивою обкладинкою, яку поєднували із серйозними текстами. Так, у весняних випусках 1954 року опублікували культовий роман Рея Бредбері “451° за Фаренгейтом”. Згодом там друкували оповідання Артура Кларка, Яна Флемінга, Чака Паланіка, Харукі Муракамі, Маргарет Етвуд та інших знакових авторів.

Ще однією “родзинкою” стали інтерв’ю з відомими людьми. У листопаді 1976 року на сторінках глянцю з’явилася розмова з переможцем президентських виборів Джиммі Картером. А в січні 1981 року вийшло інтерв’ю з Джоном Ленноном та Йоко Оно — через місяць після вбивства легендарного співака.

Фото з відкритих джерел

“Playboy” досить стрімко набирав популярності і вже через кілька років щомісяця у всьому світі купували більше мільйона копій глянцю. У зв’язку з таким успіхом Гефнер провів перший джазовий фестиваль “Playboy” на стадіоні в Чикаго, який став відомим як найбільший вихідний день в історії джазу.

Фото з відкритих джерел

Згодом він розширив свій бізнес та придбав “Playboy Mansion” – будинок “Playboy”. Він також написав декілька редакційних статей, які він називав “Філософією Плейбоя”. У маєтку існували чіткі правила: у ньому могли жити лише повнолітні дівчата, їм заборонялось приймати будь-які наркотичні речовини, і вони мали бути вдома до 21.00. За винятком, якщо вони… не з Гефнером.

Фото з відкритих джерел

У 1960 році в Чикаго відкрився перший нічний клуб Playboy Club. У наступні 20 років – ще 40 закладів, у тому числі і за межами США: в Монреалі, Токіо та Манілі. Їх відвідувачів розважали музиканти та коміки, а обслуговували офіціантки у костюмах кроликів – Playboy Bunnies.

Playboy Club також відкрив кілька готельних комплексів на курортах – в Маямі, на Ямайці та на Женевському озері. А найприбутковішим активом мережі стало казино у Лондоні.

У 1972 році “Playboy” вийшов на міжнародний рівень – у Німеччині вийшла перша іноземна версія журналу. Наступного року до ФРН додалася Франція, потім Мексика, Японія, Австралія та ще більше 20 країн.

Фото з відкритих джерел

Однак в 1980-х роках для бізнес-імперії Гефнера настали складні часи. 1981 року в Лондоні закрили казино через порушення законодавства про азартні ігри – всупереч йому клієнтам дозволяли грати в кредит. Того ж року компанії відмовили у видачі ліцензії на відкриття казино в американському Атлантік-Сіті.

Тим часом у США “Playboy” почали звинувачувати в поширенні СНІДу, пропаганді розпусного способу життя та зневазі до жінок. Створена в 1985 році президентом Рональдом Рейганом комісія для боротьби з порнографією наказала продавати еротичні видання тільки у спеціалізованих закладах. Дистриб’ютори один за одним відмовлялися від співпраці з “Playboy”. Гефнер у відповідь звинуватив комісію в “сексуальному маккартизмі” та подав до суду. Зрештою він домігся дозволу на розповсюдження журналу, однак його наклад все одно скоротився удвічі порівняно з піком початку 1970-х років.

Відтак, компанії Playboy Enterprises довелося продати свою 35-поверхову штаб-квартиру в Чикаго, а Гефнеру –119-метровий чорний літак “Big Bunny” з кінозалом та спальнями для 16 гостей.

У 1985 році видавець переніс інсульт і через три роки передав управління компанією своїй доньці Крісті, а сам повністю зосередився на журналі.

Фото з відритих джерел

Донька занурилась у розвиток телеканалу з еротичним контентом Playboy TV та запустила сайт із платним доступом. У 1999 році Playboy Enterprises отримала найбільший дохід за свою історію — $347,8 млн. У 2000-х роках друге життя спробували вдихнути в Playboy Club, однак впродовж десятиліття усі клуби знову позакривалися. Великого удару компанії завдав розвиток інтернет-мережі та поява порносайтів, з якими вона не витримувала конкуренції.

У 2011 році при спробі знову перетворити Playboy Enterprises у приватну компанію контрольний пакет акцій перейшов до Icon Acquisition Holdings. Проте Гефнер зберіг за собою посаду головного редактора “Playboy”, зарплату в $1 млн та право проживати в маєтку Playboy Mansion за номінальну орендну плату.

Тим часом наклади журналу щорік падали, хоча він і надалі залишався популярнішим за аналоги, а його засновник, попри похилий вік, не покидав редакторської роботи.

У 2015 році Хефнер навіть погодив революційний крок – відмову від публікації фотографій повністю оголених моделей. Останній номер у “старому” стилі з Памелою Андерсон на обкладинці вийшов у березні 2016 року, однак наступного року редакція відмовилась від експерименту.

27 вересня 2017 року Г’ю Гефнер помер у своєму особняку Playboy Mansion у віці 91 року. Його прах поховано на кладовищі Вествуд, у склепі поруч з похованням Мерилін Монро.

У 2020 році, через три роки після смерті Гефнера, Playboy вирішив закрити друковану версію. Таке рішення в компанії пояснили пандемією COVID-19, яка заважала розповсюдженню журналу.

Особисте життя

Гефнер був одружений тричі та з кожною із дружин прожив близько 10 років. Вперше Х’ю Хефнера одружився з Мілдред Вільямс у 1949 році. У них було двоє дітей – дочка Крісті та син Давид. Пара розлучилася в 1959 році.

Фото з відкритих джерел

Вдруге Гефнер одружився в 1989 року з “Родзинкою року” Playboy Кімберлі Конрад. У нього є двоє синів у цьому шлюбі. Пара розійшлась в 1998 році і остаточно розлучилася в 2010 році.

Фото з відкритих джерел

Втретє Г’ю Гефнера одружився у 2012 році із Крістал Харріс. Хефнеру було 86 років, його обраниці – 26.

Фото з відкритих джерел

Нагороди та досягнення

У 1998 році Гефнера долучили у Зал слави Американського товариства журналів. Також він отримав премію Генріха Джонсона Фішера у 2002 році – найвищу нагороду у сфері видавництва журналів.

Доктор Лоіс Лі, засновник та президент “Дітей ночі”, нагородив Гефнера першою в історії статуеткою “Hero of the Heart” (Герой серця) в 2010 році – за його непохитну відданість та щедрість. У видавця також є своя зірка слави у Голлівуді.

Фото з відкритих джерел

• 7 квітня свій 85-й День народження відзначає американський режисер, продюсер та сценарист, який п’ять разів нагороджувався премією “Оскар”, Френсіс Форд Коппола.