13 березня народився Юрій Андрухович: життєвий та творчий шлях письменника

Джерело: Букви

13 березня в Україні святкують день народження поета та прозаїка Юрія Ігоровича Андруховича.

Український поет, прозаїк, перекладач, есеїст Юрій Андрухович народився 13 березня 1960 року в Івано-Франківську (раніше Станіславі). Після закінчення середньої школи Андрухович навчався на редакторському відділенні Українського поліграфічного Інституту у Львові (1982) та Вищих літературних курсах при Літературному інституті ім. М. Горького в Москві (1991).

В молодості Юрій був лідером літературної групи Бу-Ба-Бу (“Бурлеск-Балаган-Буфонада”), до складу якої входили автори з Києва, Львова, Станіслава. Один із засновників постмодерністської течії в українській літературі, яку умовно називають “станіславським феноменом”.

На початку 90-х років разом з Ю. Іздриком почав видавати перший в Україні постмодерністський журнал “Четвер”. У 1985 році за результатами публікації двох книг віршів прийнятий у Спілку письменників України, проте у 1991 році ‒ з ідейних переконань виходить зі складу Спілки разом з декількома колегами і стає ініціатором створення Асоціації українських письменників.

Працював газетярем, служив у війську, деякий час очолював відділ поезії Івано-Франківського часопису “Перевал” (1991–1995). Саме з 1991 року Юрій Ігорович публікувався у великих літературних журналах України. 1991 – 1996 рр. ‒ був співредактором “часопису текстів і візій” “Четвер” та “Потяг”.

У 1994 році захистив кандидатську дисертацію за творчістю забороненого в радянські роки класика української поезії першої половини ХХ століття Богдана-Ігоря Антонича.

Протягом 1997-1999 років обіймав посаду віцепрезидента Асоціації українських письменників. Певний час був радником мера Івано-Франківська з питань культури. У 1997 році в Україні окремими виданнями вийшли чотири книги Андруховича: “Екзотичні птахи і рослини” (вірші), книга прози (романи “Рекреації” і “Московіада”), роман “Перверзія”, книга есе “Дезорієнтація на місцевості”.

Упродовж декількох років вів рубрику “Парк культур” у загальнонаціональній щоденній газеті “День” (Київ). Редактор і укладач Хрестоматійного додатку “Малої української енциклопедії актуальної літератури” (МУЕАЛ).

Твори Андруховича перекладено багатьма мовами: польською, англійською, німецькою, французькою, російською, угорською, фінською, шведською, іспанською, чеською, словацькою та мовою есперанто.

Творчий доробок письменника включає низку збірок поезій: “Небо і площі” (1985), “Середмістя” (1989), “Екзотичні птахи і рослини” (1991), “Пісні для Мертвого півня” (2004), романів: “Рекреації” (1992), “Московіада” (1993), “Дванадцять обручів” (2003), книг есе: “Диявол ховається в сирі” (2006), “Таємниця” (2007).

І перший сніг, і плавний супокій.
Цвіте різдвяник — в домі тихе свято.
Так мало нам потрібно й так багато —
всього в нас є на вуличці вузькій.

Тут на снігу з’являються сліди
колишніх свят, і голоси минулі
уґвинчуються в стіни, ніби кулі,
і кличуть нас до себе назавжди.

Ті погуки — блаженні й больові.
Щось вічне зацвітає у крові
і стугонить навально, мов кіннота.
Сліди згорають легко, мов папір,
коли нагряне день, але повір,
що ми без них — немов свіча без ґнота.

Водночас Андрухович ‒ автор перекладів українською мовою п’єси “Гамлет” Вільяма Шекспіра й американських поетів-бітників “День смерті пані День” (2006). Лауреат літературної премії “Благовіст” (1993), премії Рея Лапіки (1996), Міжнародної премії ім. Гердера (2001), одержав спеціальну премію в межах нагородження Премією Світу ім. Еріха-Марії Ремарка від німецького міста Оснабрюк (2005), “За європейське взаєморозуміння” (Лейпціг, 2006).

Ми ввійшли в цю осінь, як в алею…
Осене, прийми нас і помилуй!
Гіркота земного привілею:
пережити світло, мов помилку,—

як над нами болісно смеркає! —
тонко рветься день, аж нам відкрилось;
полум’я минає і зникає,
щоб золою стати, ніби Крилос*.

Але спалах! наче засвітила
барва крові з розписів настінних,
барва меду, ягоди і тіла —
відблиски дерев на наших тінях.

Ми йдемо крізь темінь, як снігами,
світло ночі сходить, ніби проща,
Ця земля, що стигне під ногами,
з кожним кроком більша і дорожча.

Письменник активно займався громадською діяльністю. Займав яскраво виражену громадянську позицію, підтримуючи європейську інтеграцію України. Зокрема, на народному віче 8 грудня 2013 саме Ю. Андрухович зачитав “Звернення 5/12” від мистецької громади, адресоване як чинній владі, так і опозиції. У січні 2010 року група літераторів (Юрій Андрухович, Андрій Бондар, Сергій Жадан і Лесь Подерв’янський) започаткували громадську кампанію, мета якої ‒ відміна закону “Про захист суспільної моралі”. Виступав за звільнення з російського ув’язнення незаконно засудженого українського режисера Олега Сенцова.

У 2014 році він став професором славістики та центральноєвропейської літератури імені Зігфріда Ансела в Університеті Гумбольдта в Берліні.

9 листопада 2021 року Андрухович прочитав Радіодиктант національної єдності (фрагмент зі свого нового роману).

9 березня в Україні святкують День народження Тараса Григоровича Шевченка.