«Оленівка» як засвідчення ставлення Росії до полонених: докази теракту передано до МКС

Теракт в Оленівській колонії став першим масовим воєнним злочином Російської Федерації проти українських військовополонених. Спочатку Росія звинувачувала в цьому українську сторону, і завдяки швидко поширеній пропаганді – саме ця версія на певний час закріпилась у міжнародному інформаційному просторі. Лише через рік після теракту, ООН офіційно визнала, що Україна жодним чином до цього не причетна. Проте, на жаль, розслідування все ж не отримало подальшого розвитку, оскільки доступ до колонії був заблокований Росією, а всі докази, ймовірно, оперативно були знищені.

Проте українська сторона не зупинилася у роботі над встановленням правди – йдеться про родини загиблих та поранених, що об’єдналися у Спільноту Оленівки, а також правозахисні організації. Повернення всіх полонених, включаючи поранених внаслідок теракту, започаткування дня вшанування пам’яті загиблих у російському полоні (цифра яких, на жаль, зростає) – першочергові напрямки діяльності Спільноти Оленівки. Однак ці процеси можуть отримати зрушення і в контексті розслідування теракту, зокрема Міжнародним кримінальним судом, який може покласти відповідальність на винних.

Власне, днями правозахисники та рідні постраждалих в Оленівці повідомили, що було надіслано звернення до Міжнародного кримінального суду з закликом розслідувати масове вбивство та катування українських військовополонених в Оленівській колонії. Для цього представили певну доказову базу, що підтверджує факт скоєння воєнного злочину.

Чому цей крок є важливим для репрезентації України, як держави, на міжнародному рівні? І чи можна допускати початок такого розслідування вже зараз, під час активної фази війни? Про це й інші актуальні теми – Букви запитали в Олександри Мазур, співзасновниці Спільноти Оленівки.

Фото: надано Олександрою Мазур

– Стосовно збору доказів теракту в Оленівці. Крім свідчень потерпілих, у зверненні йдеться про результати експертних досліджень. Можете, будь ласка, пояснити, що це за дослідження, за яких умов вдалося їх провести, скільки часу тривала ця робота, і хто був залучений до її виконання?

– Це все, що можна було наразі дізнатися та проаналізувати дистанційно. Я думаю, що це вийшла дуже якісна робота, хоч, і повторюсь, що дистанційна і можливості дуже обмежені. Як ми знаємо, нікого не допустили на місце злочину, а це було би ключовим для збору доказів. І росіяни не допустили не лише українську сторону, але й міжнародних експертів. Це момент, який є досить підозрілим і вказує на те, що було багато приховано. 

Важливим, звісно, було опитування свідків, хто був безпосередньо в бараці чи тих, хто бачив щось напередодні. Тобто, ті, хто бачив, як конкретних людей переводили до того бараку, що все це було організовано. Були чіткі списки людей, які мають перебувати в бараці на момент теракту. До цієї роботи, окрім нас, були причетні: Регіональний центр прав людини, Медійна ініціатива за права людини, Українська Гельсінська Спілка з прав людин, Yahad – In Unum (організація яка початково займалась тим, що досліджувала злочини нацизму: наразі в Україні вони опитують свідків, постраждалих від російських злочинів), OSINT FOR UKRAINE. 

Ми з правозахисниками контактуємо ще з весни 2023 року. І протягом літа 2023 року почалась робота над збором доказів, аби подати їх до Міжнародного кримінального суду. Росіяни вчиняють дуже багато воєнних злочинів, це вже стало однією з основних їхніх тактик. І всі ці вищеперелічені організації займаються різними справами щодо воєнних злочинів, які вчиняє Росія. 

Ілюстрація: Креативна Січ

– Чи раніше була реакція від Міжнародного кримінального суду стосовно теракту в Оленівці, й загалом Ваших звернень? Чи відомо щодо того, чи намагалися вони самостійно взятися за розслідування теракту, або ж висловлювали думку щодо його “неоднозначності”?

– Для того, щоб до них звернутися, потрібно було зібрати доказову базу, що ми, власне, наразі й зробили. Тобто, це лише початок контакту з ними. Взагалі, Міжнародний кримінальний суд займається фактично правовим “переслідуванням” осіб, які відповідальні за воєнні злочини, геноциди. Те, що якраз зараз чинять росіяни на території України, і також з полоненими, яких вони утримують у своїх таборах. Це безпосередньо компетенція Міжнародного кримінального суду. Щодо заяв від них про сам теракт в Оленівці – такого не пам’ятаю.

– Щодо ідентифікації осіб, які, ймовірно, причетні до воєнного злочину проти наших військовополонених. Проговоримо їхні імена й те, що наразі відомо про їх місцеперебування та посади. Чи правильно я розумію, що більшість є громадянами України, які перейшли на бік Росії?

– Серед осіб, які, ймовірно, причетні до вчинення воєнних злочинів щодо українських військовополонених, правозахисники ідентифікували:

• Начальник колонії Сергій Євсюков (ймовірно, загинув 9 грудня 2024 року в окупованому Донецьку) та його заступник Дмитро Нейолов;
• Директор Державної служби виконання покарань Міністерства юстиції ДНР Юрій Дорошенко;
• Директор Федеральної служби виконання покарань (ФСВП) РФ Аркадій Гостєв, його заступники Валерій Боярінєв та Рустам Степаненко;
• Керівник угруповання ФСВП у ДНР Кирил Попов;
• Голова Слідчого комітету РФ Олександр Бастрикін та його заступник Костянтин Корпусов;
• Командувач Південним угрупованням військ РФ в Україні у червні-вересні 2022 року Сергій Суровікін.

З того, що нам відомо, ніхто з них, не пішов, скажімо “у відпустку”, і вони дотепер є активними діячами з ворожої сторони. Щодо Євсюкова, ситуація, можливо, змінилася, оскільки є російська інформація про його загибель. Проте до інформації, наданою Росією, завжди варто ставитися з обережністю. Інших підтверджень у нас наразі немає. На мою суб’єктивну думку, якщо російська сторона заявляє про смерть чи ліквідацію когось, і ця інформація не підтверджується українськими джерелами, я завжди ставлюся до цього скептично, підозрюючи можливий фейк.

Фото: Nordic Forum Ukraine, Стокгольм

– Якими мають бути перші дії МКС у відповідь на Ваше повідомлення? Умовно, вони мають перевірити наявні докази, зібрати свою доказову базу, а потім, власне, видати ордери на арешт винних. Чи реальне їх затримання до завершення війни?

– Якщо говорити про мою думку, звернення до Міжнародного кримінального суду (МКС) – це необхідний, але не гарантійний крок. Це не означає, що всіх причетних осіб, включно з Сергієм Євсюковим (стосовно якого немає точної інформації), буде притягнуто до відповідальності та ув’язнено. Проблема також полягає в тому, що багато з них можуть перебувати на території Росії, і їх просто не видадуть. 

Ігнорувати існування МКС не можна, адже як держава, що дотримується закону, ми зобов’язані надавати докази. Але особисто у мене немає великої надії, що винні опиняться у в’язниці, особливо якщо міжнародний тиск на Росію залишатиметься таким, як зараз, – на мою думку, недостатнім. 

Я стежу за інформацією і бачу, що російський бізнес за кордоном функціонує без суттєвих перешкод: Росія продовжує продавати сировину та інші ресурси, а іноземні компанії досі працюють на її території. Лише за ідеального сценарію, коли Росія програє війну, а міжнародна спільнота консолідує зусилля і забезпечить видачу воєнних злочинців, вони можуть понести заслужене покарання.

Загалом, МКС має можливість розпочати розслідування вже зараз, і в нашому зверненні ми чітко зазначили прохання розпочати цю роботу якнайшвидше. Немає потреби чекати завершення війни, адже невідомо, скільки вона ще триватиме. Однак, на мою думку, навіть за умов, що робота розпочнеться вже зараз, цей процес однаково буде тривалим. Головне, аби він все ж тривав.

Фото: Wspólnie PoMoc, Територія жінок, Варшава

– Припускаю, що МКС має переконатися, що в справедливому вироку зацікавлена саме українська держава. Тобто не лише правозахисні організації та родичі потерпілих і загиблих, а й керівництво України. Чи є на даний момент налагоджена комунікація з українським урядом?

– Звичайно, мені хотілося б, щоб співпраця з представниками української держави була більш ефективною, особливо в питанні встановлення Дня пам’яті всіх страчених у полоні, над яким ми працюємо з 2023 року. Наразі ми не отримуємо достатньої підтримки в цьому напрямку. Однак загалом співпраця з державними органами триває. Щодо цієї теми, ми пропонували Офісу Генерального прокурора долучитися до підписантів звернення, але через певні правові аспекти вони не можуть цього зробити. Водночас комунікація відбувається, і вони поінформовані про нашу роботу.

– Скільки українських військовополонених, які перебували під час теракту в Оленівці, вже повернулися до України? І скільки досі залишається в полоні? Запитую, адже захисники, які ще у полоні, можуть надати свої свідчення, а їхні поранення та травми теж можуть відрізнятися.

– З тих, хто перебував у бараці, в якому росіяни вчинили масову страту в ніч з 28 на 29 липня 2022 року, повернулася додому 31 людина.

Ми дотепер не знаємо точно про всіх, хто перебував у бараці, але це близько 200 людей.

Фото: @upp_pum, Київ

Свідчення тих, хто повертатиметься з полону – теж є важливими, але наразі ми просто не можемо чекати на повернення усіх, щоб доповнити доказову базу. Масова страта в Оленівці відбулась ще у 2022 році, тож відтягувати з поданням до Міжнародного кримінального суду ми вже не можемо.

Взагалі, якщо ознайомитися зі свідченнями тих, хто не перебував у бараці, де стався вибух, вони також іноді можуть надати важливу інформацію. Їхні свідчення є цінними для відтворення обставин події та підтвердження злочину.

– На Вашу думку та за припущеннями інших ініціаторів звернення до МКС, чи може початок розслідування вплинути на ситуацію з поверненням українських військовополонених, зокрема поранених? Знову-таки, які є свідками, і постраждалою стороною.

– У цій ситуації дуже складно щось прогнозувати, адже логіка дій Росії залишається незрозумілою. Ми досі не знаємо, чому саме цих людей було обрано і страчено під час теракту. У справі залишається багато невідомості, тому складно зрозуміти, кого росіяни готові звільнити, а кого – ні, чому до одних застосовують більш суворі тортури, і які причини стоять за такими рішеннями.

Фото: Максим Гуменюк, Київ

– З того, що нам відомо, таких масових терактів та страт українських військовополонених, крім Оленівки, не було. Однак Росія щодня вчиняє інші воєнні злочини проти наших полонених, і це має підтвердження. Чи можуть ці факти стати доповненням до справи про Оленівку?

– Швидше не ці факти доповнюють справу про Оленівку, а навпаки – ця справа є частиною ширшої картини ставлення росіян до полонених. Саме тому ми прагнемо започаткувати День пам’яті всіх страчених полонених. Ніч з 28 на 29 липня 2022 року стала свідченням наймасовішої страти, про яку відомо, але важливо вшановувати пам’ять усіх. Ця подія була першим тривожним сигналом щодо риторики росіян стосовно наших людей у полоні.

Ба більше, вже зараз вони відкрито публікують відео розстрілів військових, яких щойно захопили в полон. За даними Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, станом на жовтень цього року, від початку повномасштабного вторгнення Росії на територію України, в російському полоні загинуло щонайменше 177 військовополонених.

Цивільних, звісно, також багато страчених, і такі випадки розслідувати значно складніше. На окупованих територіях ми навіть не можемо точно зафіксувати, чи людина жива, чи ні. Якщо йдеться про військовослужбовців, то у нашої сторони, як правило, є інформація про їхнє місцеперебування. Якщо вони були на певній ділянці і потім зникли безвісти – це також можна встановити. А от щодо цивільних – до деокупації, на жаль, ми не можемо знати напевно.

Фото: Олександра Мазур, Київ

– Ви вже згадували осіб, які безпосередньо причетні до вчинення теракту, тобто є виконавцями. Однак існують й вищі посадові особи, які віддавали ці накази. Чи є перспектива притягнення до відповідальності вищого керівництва РФ на основі висновку МКС?

– У нашому списку також фігурує Сергій Суровікін, який на той момент обіймав посаду командувача Південним угрупованням військ РФ в Україні. Тобто, ми акцентуємо увагу як на відповідальних на рівні колонії, так і на представниках вищого керівництва. Чи притягнуть їх до відповідальності? Навіть у випадку ідеального сценарію, коли Росія програє війну, але при цьому міжнародна спільнота не докладе достатньо зусиль, щоб домогтися видачі злочинців зі сторони Росії безпосередньо до суду – цього не станеться.  Наразі ми насамперед очікуємо відповідь від Міжнародного кримінального суду і не зупиняємось. Хоч, на жаль, часових обмежень на відповідь немає.