Пінгвінячий послід допомагає охолоджувати Антарктиду

Як повідомляють New Scientist, величезні колонії пінгвінів в Антарктиді насичують повітря аміаком, що сприяє утворенню атмосферних частинок, навколо яких формуються хмари. А ті, своєю чергою, охолоджують клімат, відбиваючи сонячне світло від поверхні Землі.

“Це демонструє глибокий зв’язок між екосистемою та атмосферними процесами”, — каже Метью Бойєр з Гельсінського університету (Фінляндія).

Механізм простий: вода в атмосфері може конденсуватись лише навколо досить великої частинки. Проте в холодному й надзвичайно чистому повітрі Антарктиди таких частинок майже немає — ні пилу, ні рослинності, ні людських викидів.

Основними “будівельними блоками” для хмар у цьому регіоні є скупчення молекул сірчаної кислоти, що утворюються внаслідок природних викидів фітопланктону з навколишніх вод. Було відомо, що висока концентрація аміаку здатна прискорити формування таких скупчень у тисячу разів. Але звідки в Антарктиді може взятися аміак? Правильно — з пінгвінячого посліду.

Щоб перевірити цю гіпотезу, Бойєр з колегами виміряли концентрації аміаку, сірчаної кислоти та більших частинок у повітрі на кілька кілометрів нижче за вітром від колонії з 60 тисяч пінгвінів Аделі (Pygoscelis adeliae) на Антарктичному півострові.

“Вони страшенно смердять, — зізнається Бойєр. — І взагалі-то це дуже брудні птахи”.

Коли вітер дув з боку колонії, концентрація аміаку в повітрі значно зростала — порівняно з іншими напрямками. Це, своєю чергою, стимулювало формування більших частинок сірчаної кислоти, навколо яких уже могла конденсуватися вода й формуватися хмари. Ба більше, ефект зберігався ще кілька тижнів після того, як пінгвіни залишили колонію.

А чим більше хмар над океаном — тим менше сонячного тепла досягає поверхні Землі. Тобто — ефект охолодження. Бойєр зазначає: якщо популяція пінгвінів скорочуватиметься через втрату морського льоду, спричинену змінами клімату, це може призвести до зменшення хмарності — а отже, й до потепління на континенті.

Наразі зібраних даних замало, щоб точно оцінити масштаб цього впливу. Але інші дослідження вказують на те, що ефект може бути суттєвим. Наприклад, Джеффрі Пірс з Університету штату Колорадо виявив, що аміак з екскрементів тупиків (морських птахів, родичів пінгвінів) в Арктиці також сприяв утворенню хмар у літній період. За підрахунками його команди, цей ефект компенсував до третини потепління, спричиненого викидами вуглекислого газу в регіоні.

“Я впевнений, що цей вплив дійсно існує”, — каже Пірс.

Найменше лелеченя з родини Одарки та Грицика, на ім’я Катруся, опинилося поза межами гнізда. Лелека Грицик виніс його на землю, однак пташеня вдалося вчасно помітити й врятувати.