Ілон Маск, Трамп та педофілія

Найбагатша людина світу – Ілон Маск – та наймогутніша людина світу – президент США – публічно посварилися.

Стартовою точкою конфлікту стала не безпідставна критика Маском “красивого” законопроєкту Трампа щодо бюджетних витрат, який скоротить податкові надходження на 3,7 трлн доларів США, що збільшить дефіцит федерального бюджету на 2,4 трлн доларів протягом наступного десятиліття.

Маск написав: “Конгрес робить Америку банкрутом”.

Критика розчарувала і роздратувала Трампа, про що він заявив журналістам.

У відповідь у своїй соцмережі X Ілон Маск заявив: “Без мене Трамп програв би вибори, демократи контролювали б Палату представників, а республіканці мали б лише 51-49 у Сенаті”.

Трамп у своїй соцмережі Truth відповів Маску: “Найпростіший спосіб заощадити мільярди доларів у нашому бюджеті – припинити державні субсидії та контракти Ілона. Я завжди дивувався, чому Байден цього не зробив!” – Трамп був би не Трампом, якби не згадав Байдена.

Далі Маск звинуватив президента США в педофілії, написавши, що Трамп фігурує в неопублікованих документах, пов’язаних із фінансистом Джеффрі Епштейном, обвинуваченим у торгівлі людьми та сексуальній експлуатації неповнолітніх. Частина цих документів досі не розсекречена.

За рік президентства Трампа Маск став багатшим на 170 млрд доларів (завдяки мільярдним державним контрактам для SpaceX, дозволам на діяльність в іноземних юрисдикціях за підтримки Білого дому та закриттю урядових розслідувань проти його компаній). Приголомшлива сума, враховуючи, що на передвиборчу кампанію Трампа Маск витратив лише 290 млн доларів. Зараз його статки оцінюють у рекордні 423 млрд.

Аналітики сходяться на думці, що без підтримки Маска шанси Трампа на перемогу були б значно меншими.

Але дружба залишилась у минулому.
Ніби Трамп ще кілька місяців тому не рекламував Tesla і не називав Маска талановитим генієм, а Маск у свою чергу не казав, що любить Трампа “так, як може любити гетеросексуальний чоловік чоловіка”.

Питання моральних цінностей Маска, який допоміг стати президентом США можливому педофілу (якщо звинувачення підтвердяться), залишимо риторичним – адже мораль і теперішня американська політика існують у різних реальностях.

Тепер Білий дім намагається організувати розмову між Трампом і Маском, щоб припинити скандал, який шкодить президентові. Адже навіть для рейтингу Трампа неприпустимо вважатися педофілом.

Звісно, примирення можливе. Але чи надовго? Враховуючи емоційну нестабільність обох і легкий доступ до власних соцмереж, де кожен із них може легко почати конфлікт знову.

Тим часом Трамп поговорив із Путіним, який поскаржився на удари України по аеродромах. Унаслідок блискучої операції СБУ там було знищено російські літаки, з яких РФ вбивала українців.

Трамп не засудив попередні удари РФ по цивільних українцях.

Він також не згадав обіцянки визначитися з подальшими діями щодо Москви за кілька днів, за два тижні після 9 травня чи про “24 години”, у які обіцяв завершити війну.

Трамп не сказав Путіну, що той божевільний.

Навпаки – розмову з російським диктатором Трамп назвав чудовою, а війну Росії проти України – далекою від завершення.

“Якби я був президентом, ця війна б не почалась” – любить повторювати Трамп. І справді, не почалась би: Росія просто пройшлася б парадом по Хрещатику, бо не отримала б Україна ані зброї, ані підтримки, як за Байдена.

При цьому Трамп захоплюється операціями українських спецслужб, але водночас боїться ескалації.

Під приводом цього страху саме Трамп особисто відклав законопроєкт про санкції проти РФ, хоча спікер Джонсон був готовий винести його на голосування.

Трамп порівнює російське вторгнення та геноцид на окупованих землях з дітьми, які “б’ються, наче божевільні у парку” – і буцімто їм потрібно дати час на бійку, перед тим, як зупинити. Тобто, у своїй риториці він ставить знак рівності між агресором (Росією) та жертвою (Україною), роблячи їх обох відповідальними за страждання українського народу. Убиті, зґвалтовані діти та дорослі на захоплених територіях, закатовані у полоні цивільні та військові, убиті ракетами й шахедами у своїх квартирах люди… Усе це Трамп назвав сутичками між дітьми в парку. Подібні метафори вже давно виходять за межі цинізму – це психопатія.

Трамп діє за рахунок жертв – як у випадку з Україною, якій не дозволяють завдавати рішучих ударів по РФ, і підтримку якій поступово згортують. Те саме й з Ізраїлем, проблеми якого Трампа більше не цікавлять, адже він має друзів у Катарі (де йому подарували літак) та Саудівській Аравії (яка уклала зі США мільярдні угоди). Обидві країни не є союзниками Ізраїлю, але мають багато грошей для Трампа.

Ми живемо у світі, де наймогутнішу людину на планеті частина політиків намагається використати як ультраправу ікону для приходу до влади.
Приклад, Румунія та Польща, де ультраправі кандидати досягли значних успіхів. Ультраправі по всій Європі, за підтримки Трампа й донедавна Маска, який відкрито зігував та підтримував “Альтернативу для Німеччини”, набирають обертів, експлуатуючи настрої виборців, які забули про жахи та причини Другої світової війни.

Є й інша частина політиків – у Франції, Німеччині, Великій Британії та інших країнах – які розуміють небезпеку правління ультраправих. Пам’ятаючи кривавий спадок Гітлера, Муссоліні й лівого Сталіна, вони намагаються “натягнути на Трампа смиренну сорочку”, аби врятувати і його, і світ від катастрофи.

У такому світі ми нині живемо й намагаємося вижити.