83-тя річниця створення Української повстанської армії

Джерело: Букви

Офіційною датою заснування Української повстанської армії вважають 14 жовтня 1942 року. Саме цей день був закріплений постановою Української Головної Визвольної Ради, у якій мовиться: “В м. жовтні 1942 р. на Поліссі постали перші збройні відділи, що дали початок Українській Повстанській Армії. 1) Для зафіксування цього історичного моменту визначається день 14-го жовтня 1942 року днем постання УПА. 2) Для вшанування цього моменту день 14-го жовтня, що збігається з історичним козацьким святом Покрови, вводиться як святковий день УПА”.

Сьогодні Україні відзначає 83-тю річницю заснування Української повстанської армії.

Попри те, що перші загони УПА Поліська Січ були сформовані Тарасом Бульбою-Боровцем ще 28 червня 1941 року. Члени ОУН певний час не підтримували збройну боротьбу з німцями, називаючи партизан агентами Сталіна і Сікорського, тому офіційною датою заснування УПА вважають 14 жовтня 1942 року.

Головним завданням УПА декларувала підготовку потужного повстання, яке мало розпочатися в сприятливий для того часу момент, коли СРСР і Німеччина виснажать один одного в кровопролитній війні, а потім створення самостійної єдиної української держави, яка мала містити всі етнічні українські землі. Крім українців, яких була переважна більшість, в складі УПА воювали євреї, росіяни та бійці інших національностей.

Одним із неофіційних прапорів повстанців став червоно-чорний прапор. Здавно червоний і чорний кольори присутні у військовій традиції України (їх використовували ще козаки та Українські січові стрільці на початку ХХ ст.). У часи УПА символізував жагу боротьби: чорний колір – українську землю, червоний – кров героїв, пролиту за свободу.

Також відомим спадком УПА є бойові гасла. Зокрема привітання “Слава Україні! – Героям слава!” бере коріння з початку ХХ століття, втім, саме в ОУН та УПА це гасло набуло особливого поширення. Для повстанців воно було знаком взаємного визнання. Радянська пропаганда таврувала вітання “бандерівськім”, намагаючись зітерти з пам’яті народу.

Повстанці йшли в бій з піснею. Так, справжнім гімном став марш “Зродились ми великої години…” – поета Олеся Бабія, затверджений у 1932 році як офіційний гімн ОУН. Через багато десятиліть мелодія маршу знову урочисто звучить на теренах України. У 2017 році “Марш нової армії”, пісня “Зродились ми великої години” була адаптована як марш Збройних сил України. Також інші повстанські пісні повернулися у сучасність. Зокрема відома “Ой у лузі червона калина”, яку співали і бійці УПА, нині переживає другу молодість – її масово співають волонтери, військові та навіть іноземці на підтримку України.

Ряди УПА поповнювалася шляхом добровольців з-поміж ідейних націоналістів, перебіжчиків із допоміжної поліції, дезертирів з Червоної Армії.

Від початку свого існування УПА воювала на три фронти: з військами Третього Рейху та його союзниками, польським Рухом опору (Армією Крайовою, Армією Людовою) та радянськими партизанами.

З поверненням радянського режиму на західноукраїнські землі, УПА ще кілька років змогла чинити активний спротив каральним загонам НКВС. УПА діяла до 1954 року, коли активні її дії припинилися. Окремі осередки спротиву продовжувались впродовж 1950-х — 1960-х років.

Перші бої УПА відбулись у лютому 1943 року. Українська повстанська армія, як військово-політична структура діяла до вересня 1949 року, після чого була реорганізована в збройне підпілля. УПА боролася проти, як нацистської Німеччини, так і Радянського Союзу. Першими командирами упівців були Василь Івахів, а також Дмитро Клячківський. З 43-го по 50-й рік Головнокомандувачем УПА був Роман Шухевич. Останнього керівника УПА – Василя Кука заарештували у 1954 році.

Пік активності УПА припадає на другу половину 1944 року, в цей період націоналістичне підпілля ОУН, пов’язане з УПА, діяло на території всієї України, включно з Півднем, Кримом та Донбасом. Останнім боєм збройного підпілля прийнято вважати бій 14 квітня 1960 року на Тернопільщині. Однак і пізніше збройний спротив продовжувався, а окремі підпільники-одинаки діяли ще кілька десятків років.

УПА будувалася за принципами регулярної армії: мала Головний військовий штаб та штаби військово-територіальних одиниць, офіцерські школи, військово-польову жандармерію, власну систему звань та нагород. За час діяльності через лави УПА пройшло понад 400 тисяч осіб.

У 1949-му році Головний командир УПА Роман Шухевич реорганізував армію у невеликі збройні відділи, які продовжили боротьбу вже проти радянської окупації. Цей етап протистояння тривав до полону останнього командувача УПА Василя Кука у 1954 році, вже після смерті Сталіна.

Останній організований бій повстанці Петро Пасічний, Олег Цетнарський та Марійка Пальчак дали окупантам 12 квітня 1960 року. Петро й Олег загинули, а поранена Марія потрапила в полон.

Окремі підпільники, наприклад, Ярослав Галущак та Ілля Оберишин, не здалися, зуміли уникнути арешту і перебували в підпіллі аж до проголошення незалежності України.

Зауважимо, раніше пам’ятна дати збігалася зі святом Покрови та Днем захисників і захисниць України, котрий тепер відзначають 1 жовтня. Це сталося через перехід Православної церкви України та Української греко-католицької церкви на новоюліанський календар. Втім, як нагадував Володимир В’ятрович, “День створення УПА [відзначають] 14 жовтня, бо це історична дата, а не релігійне свято”.

Представники історичної спільноти України опублікували відкриту заяву щодо намірів деяких політичних сил Польщі на законодавчому рівні прирівняти УПА та ОУН(б) до тоталітарних режимів нацизму та комунізму.

14 жовтня – день створення Української повстанської армії