Виявлена у крові пітона молекула може стати ліками проти ожиріння - дослідження

Джерело: The Guardian

Вчені виявили у крові пітона молекулу, яка, імовірно, має вирішальне значення для його метаболізму, і може прокласти шлях до нових ліків проти ожиріння.

Коли мишам з ожирінням давали метаболіт пітона, рівень якого різко підвищується у їхній крові після їди, вони відмовлялись від їжі і швидко втрачали вагу. Вчені заявили, що ця молекула може мати ефект, аналогічний дії таких препаратів, як Вегові.

“Очевидно, ми не змії. Але, можливо, вивчаючи цих тварин, ми зможемо виявити молекули чи метаболічні шляхи, які також впливають на метаболізм людини”, – зауважив доктор Джонатан Лонг, доцент кафедри патології Стенфордського університету та співавтор дослідження.

Бірманські пітони можуть сягати понад 5 метрів у довжину та важити близько 100 кг. У дикій природі ці змії поїдають здобич, вага якої може становити майже 100% від їхньої власної ваги.

Упродовж кількох годин після їди серце пітона збільшується на 25%, а метаболізм прискорюється у 4000 разів, щоб допомогти йому перетравити їжу. Після цього вони можуть обходитись без їжі від 12 до 18 місяців.

Спершу вчені поставили вирішили виявити метаболіти, які беруть участь у раптовому збільшенні серця пітонів після вживання їжі. Вони дослідили кров молодих бірманських пітонів вагою 1,5-2,5 кг до та після вживання їжі.

Таким чином фахівці виявили понад 200 молекул, концентрація яких значно підвищувалась у крові пітонів протягом кількох годин після їди, і одну молекулу, концентрація якої збільшувалась у понад 1000 разів.

Ця молекула, яку називають pTOS, виробляється кишковими бактеріями змії і, як відомо, також присутня у невеликих кількостях у сечі людини.

“Нам було цікаво, чи впливає цей метаболіт на будь-які фізіологічні зміни в організмі змії після годування”, – сказав Лонг.

Однак під час введення pTOS лабораторним мишам не спостерігалось очевидного впливу на витрату енергії чи розмір органів.

“Він регулював апетит та харчову поведінку мишей”, – додав Лонг.

Миші з ожирінням, яким вводили pTOS, вживали значно менше їжі, аніж інші миші, і через 28 днів втратити 9% маси тіла.

Очевидно, ця молекула діє інакше, ніж препарати, які інгібують GLP-1, такі як Вегові, які частково уповільнюють спорожнення шлунка, що, своєю чергою, викликає почуття ситості більш тривалий час, але й пов’язані з нудотою, запорами і болями у шлунку. Натомість pTOS, схоже, впливає на ділянку мозку – гіпоталамус, який, як відомо, регулює апетит.

Професорка Леслі Лейнванд, біологиня з Університету Колорадо в Боулдері, яка вивчає пітонів вже два десятиліття і є співавтором дослідження, сказала: “По суті ми виявили засіб для придушення апетиту, який діє на мишей без деяких побічних ефектів, властивих препаратам GLP-1”.

Лейнванд сказала, що будуть потрібні додаткові дослідження, перш ніж отримані результати можна буде застосовувати в клінічній практиці, але оскільки pTOS зустрічається в природі у людей, очікується, що він буде безпечним.

“Я відчуваю глибоку повагу до змій. Ми можемо багато чого навчитися у цих тварин, які еволюціонували, щоб робити екстремальні вчинки”, – додала Лейнванд.

Люди з ожирінням мають значно вищий ризик тяжкого перебігу інфекційних захворювань і смерті від них.
Фахівці з харчування та гастроентерології застерігають, що звичка їсти надто швидко може мати негативні наслідки для здоров’я – від проблем із травленням до підвищеного ризику ожиріння та метаболічних порушень.
Ожиріння в середньому віці може підвищувати ризик розвитку судинної деменції в старшому віці через тривале підвищення артеріального тиску та поступове ушкодження судин головного мозку.

Виявлена у крові пітона молекула може стати ліками проти ожиріння – дослідження