Як «Газпром» став дешевшим за торгову мережу

Джерело: Європейська правда з посиланням на Славоміра Сераковського, який написав колонку для Project Syndicate

Славомір Сераковський, польський журналіст, літературознавець і соціолог, описав, як конфлікт з ЄС підкосив російський “Газпром”.

Колишній головний редактор порталу Energetyka24 Якуб Вех зауважив, що “є три речі, на які можна дивитися нескінченно: як горить вогонь, як тече вода і як “Газпром” оцінюють дешевше за Orlen”.

Вже у березні його слова стали реальністю: ринкова капіталізація польського енергетичного гіганта вперше перевищила показник провідної російської державної енергетичної компанії.

У цьому сенсі, зауважив Сераковський, зростання Orlen і падіння “Газпрому” відбивають стислу історію сучасної Східної Європи.

Ще кілька років тому “Газпром” коштував у понад 40 разів більше за Orlen.

Кремль десятиліттями покладався на доходи від нафти та газу, при цьому лишень доходи “Газпрому” становили близько 5% ВВП Росії. У 2007 році компанія була третьою за величиною у світі з ринковою капіталізацією понад $330 млрд і амбіціями досягти $1 трлн протягом десятиліття.

Проте з того часу його ринкова капіталізація впала до лише $38,8 млрд – приблизно до рівня середньої європейської мережі супермаркетів.

Після того як Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну у 2022 році, Європейський Союз різко скоротив імпорт російського газу, перейшовши на скраплений природний газ (СПГ) зі США, Катару та Норвегії.

У “Газпрому” залишилися трубопроводи, що ведуть до клієнтів, які більше не хотіли ними користуватися. Відтак, зменшення ринкової вартості компанії пов’язане не з розміром її запасів, а з повною втратою довіри до російської держави як постачальника.

Непростим був і шлях Orlen, 49,9% акцій якого володіє польський уряд. Компанія пережила роки популістського управління за влади партії “Право і справедливість” (“ПіС”) Ярослава Качинського, яка часто сприймала її як продовження власного передвиборчого штабу.

Сераковський пригадав історію Даніеля Обайтека, якого Качинський підвищив з посади мера містечка Пцим до голови правління Orlen. Після втрати влади “ПіС” у 2023 році Обайтек втік до Угорщини, але все ж отримав мандат депутата Європейського парламенту, перебуваючи за кордоном, і досі його зберігає, попри втрату імунітету внаслідок обвинувального акта 2013 року за звинуваченням у корупції.

Під час роботи в Orlen Обайтек підірвав фінанси компанії, знижуючи ціни на пальне, щоб підвищити шанси “ПіС” перед виборами 2023 року, а також закупивши на мільярди доларів нафту, яка так і не потрапила до Польщі.

Та після відходу Обайтека Orlen відновилася, увійшла до 600 найбільших компаній світу і стала провідним гравцем енергетичного сектора Східної Європи з доходами в десятки мільярдів доларів.

Тепер це не просто нафтопереробний завод із мережею АЗС, а інтегрований конгломерат, що контролює все — від видобутку на норвезькому континентальному шельфі до перероблення, генерації електроенергії та водневих проєктів.

Ринок винагородив Orlen не за імперські амбіції, а за диверсифікацію та здатність працювати в межах європейських правил. Контракти на скраплений газ із США і Катаром, доступ до норвезьких родовищ і газові інтерконектори з Литвою, Словаччиною та Чехією перетворили Польщу з клієнта “Газпрому” на регіональний центр енергетичної безпеки.

Історію Orlen також можна порівняти з MOL — угорським енергетичним конгломератом.

MOL також має інтегрований нафтогазовий бізнес із НПЗ, мережами АЗС і присутністю по всьому регіону. Це ринковий лідер в Угорщині, Словаччині та Хорватії. Компанія веде видобуток більш ніж у десятку країн.

Подібно до угорського уряду прем’єр-міністра Віктора Орбана, MOL роками маневрувала між Сходом і Заходом. Після російського вторгнення в Україну компанія скористалася ситуацією, закуповуючи дешевшу російську нафту через трубопровід “Дружба”, переробляючи її на власних НПЗ і продаючи як “угорське” пальне на європейському ринку.

Формально це було дозволено, оскільки ЄС надав винятки кільком країнам без виходу до моря, включно з Угорщиною. Водночас політично MOL діяла у “сірій зоні”.

У короткостроковій перспективі ця ставка могла окупитися: ринкова капіталізація компанії приблизно подвоїлася з 2021 року. Але порівняно з п’ятикратним зростанням Orlen показники MOL виглядають не надто переконливо й не додають привабливості угорській моделі розвитку “у ЄС, але проти ЄС”.

Насправді іноземні інвестори залишають Угорщину, оскільки Орбан продовжує блокувати нові пакети санкцій проти Росії, провокує конфлікти з Європейською комісією та інформує своїх друзів у РФ (а, можливо, й у Китаї) про справи ЄС.

Триптих “Газпром” – MOL – Orlen демонструє три різні політико-економічні моделі. “Газпром” уособлює імперський популізм. Він продавав газ як наркодилер, а ринок оцінював його як державу в державі. І це працювало, однак лише до певного моменту.

MOL представляє транзакційний популізм: замість того, щоб будувати імперію, компанія спритно користується політичним хуліганством – експлуатує лазівки в санкціях, балансує між Європою та Росією й обходить правила.

Orlen, своєю чергою, уособлює європейський ринковий лібералізм. Компанія державна, і тому піддається ризику політизації (як це було за “ПіС”), але вона поважає правовий порядок ЄС і нагляд його інституцій.

Торік Польща зафіксувала економічне зростання понад 3%, відносно стабільні інвестиції та поступове зниження інфляції. Тим часом Угорщина балансувала на межі рецесії, а Росія страждала від років високої інфляції, різкого падіння інвестицій і відтоку людського капіталу.

За Путіна росіяни не мають вибору щодо свого майбутнього. Але угорці мають.

Як і польські виборці три роки тому, вони незабаром вирішать, чи те, що вони мають, — це те, чого вони хочуть.

Група Нафтогаз остаточно виграла справу проти російського Газпрому – Федеральний Верховний суд Швейцарії повністю відхилив заяву Газпрому про скасування рішення, за яким росіяни повинні сплатити понад $1,4 млрд заборгованості.

Завтра друг Дональда Трампа та Володимира Путіна (одночасно) Віктор Орбан спробує втриматися на посаді прем’єра Угорщини, яку займає безперервно 16 років. На допомогу йому Росія відправила агентів воєнної розвідки, а США – віцепрезидента Джей Ді Венса. Останній звинуватив Україну та ЄС у втручанні в угорські вибори, хоча ані ЄС, ані Україна не ведуть агітації ні за Орбана, ні за його опонентів. На відміну від самого Венса, який на мітингу в Будапешті заявив: “Віктор Орбан переможе на наступних виборах в Угорщині – я цілком упевнений і в цьому”.