Догляд за немовлятами виник понад мільйон років тому

Джерело: Popular Science

Предки сучасної людини могли доглядати за новонародженими так само ретельно, як це роблять сучасні батьки, ще понад мільйон років тому. Такого висновку дійшли автори нового дослідження, опублікованого в журналі Proceedings of the Royal Society B: Biological Sciences.

Науковці проаналізували сучасні та викопні черепи людей і людиноподібних мавп та дійшли висновку, що особливості розвитку людських немовлят, які потребують тривалого догляду після народження, сформувалися набагато раніше, ніж вважалося.

Сучасні людські діти народжуються менш фізично розвиненими, ніж дитинчата інших людиноподібних мавп. Вони мають слабкі м’язи шиї, м’який череп і ще недостатньо сформований мозок, який активно розвивається вже після народження.

Через це немовлята потребують постійного догляду. Зокрема, їм необхідно часто змінювати положення тіла, щоб запобігти розвитку деформаційної плагіоцефалії, більш відомої як синдром пласкої голови.

Однією з найпоширеніших гіпотез, яка пояснює таку особливість розвитку людини, є так звана акушерська дилема. Вона передбачає, що м’який череп і незавершений розвиток мозку під час народження є своєрідним компромісом між подальшим формуванням великого мозку та особливостями будови таза, які виникли внаслідок прямоходіння.

Водночас встановити, коли саме ця особливість з’явилася в еволюції людини, досі було непросто. Рештки давніх людей зазвичай зберігаються лише частково, а скам’янілості немовлят трапляються вкрай рідко.

Саме тому дослідники запропонували новий метод, який можна застосовувати до викопних решток будь-якого віку. Він базується на аналізі форми верхньої частини черепа.

“Наш метод аналізує зміни форми черепної коробки, які виникли під час або незабаром після народження й збереглися до дорослого віку. Сьогодні це досить поширений стан, який називають деформаційною плагіоцефалією. Форма голови змінюється через те, що немовля часто лежить або перебуває в одному й тому самому положенні, оскільки його м’язи шиї ще надто слабкі, щоб самостійно утримувати голову”, – пояснив співавтор дослідження, антрополог Юсуке Кайфу.

Поштовхом до дослідження стала знахідка, яку Кайфу побачив ще у 2007 році під час роботи в Індонезії. Тоді він звернув увагу на скелет Homo floresiensis – архаїчного виду людей, відомого також як “гобіт”, який жив понад 50 тисяч років тому.

Незвична форма черепа наштовхнула дослідника на думку, що деформація виникла вже після народження. Після консультації з лікарем він дійшов висновку, що це могла бути деформаційна плагіоцефалія. Оскільки така зміна форми черепа не є наслідком хвороби або процесів після поховання, Кайфу припустив, що вона може свідчити про особливості розвитку немовлят. Пласка потилиця, за його словами, вказує на м’який череп і ще недостатньо розвинені м’язи шиї.

Щоб перевірити цю гіпотезу, вчені проаналізували комп’ютерні томографії 123 здорових сучасних дітей віком від одного дня до 17 місяців. Також вони дослідили 385 людських черепів із Японії, датованих приблизно 200-1000 роками тому, 996 черепів людиноподібних мавп, п’ять викопних черепів Homo erectus і один череп Homo floresiensis.

Аналіз показав, що у шимпанзе, бонобо, горил і орангутангів, які народжуються більш фізично самостійними, варіації форми черепа були значно меншими. Натомість як сучасні люди, так і викопні представники роду Homo мали набагато ширший діапазон змін форми голови.

Особливо зацікавили дослідників результати щодо Homo erectus, який жив від понад мільйона до приблизно 110 тисяч років тому.

“Це дуже цікаве відкриття, адже ми знаємо небагато про поведінку Homo erectus. Вони жили від понад мільйона до 110 тисяч років тому, а археологічних свідчень про них збереглося дуже мало – переважно це лише кам’яні знаряддя. Але якщо вони народжували дітей, які потребували такого самого догляду після народження, як і сучасні немовлята, це багато говорить про їхню поведінку, адже вони мали доглядати за ними так само ретельно, як це робимо ми сьогодні”, – зазначив Кайфу.

На думку авторів роботи, це також свідчить, що виховання дітей, ймовірно, було спільною справою всієї групи. Одній матері було б складно самостійно доглядати за новонародженим і водночас захищати його від хижаків та інших небезпек.

Ще одним несподіваним результатом стали дані про Homo floresiensis. Попри те, що мозок цього виду був приблизно такого самого розміру, як у шимпанзе, його череп демонстрував ознаки деформації, характерні для сучасних людей. Дослідники очікували, що за такого невеликого мозку форма голови буде більше схожою на інших людиноподібних мавп, однак цього не сталося.

“Попри значно менший розмір мозку, їхній період новонародженості вже проходив за тим самим складним сценарієм, що й у предків сучасної людини з більшим мозком. Можливо, це не просто наслідок розвитку великого мозку. Складний догляд за немовлятами та підтримка матерів із новонародженими, ймовірно, є невід’ємною частиною історії людства щонайменше з часів спільного предка Homo erectus і Homo floresiensis, який жив понад мільйон років тому”, – підсумував Кайфу.

Усі сучасні люди неафриканського походження успадкували від 2 до 4% ДНК неандертальців. Нова наукова робота свідчить, що частина цих генетичних варіантів може впливати на здатність імунної системи боротися з деякими вірусами.

Предки сучасної людини могли піклуватися про немовлят майже так само, як і сьогодні – вчені