Як окуповані Олешки виживають у блокаді та штучному голодоморі

Олешки – місто на лівому березі Дніпра на Херсонщині, розташоване всього за дев’ять кілометрів від обласного центру, – сьогодні переживають найстрашніші події у своїй сучасній історії. Те, що колись було мальовничим регіоном, зараз перетворилося на справжнє гетто й сіру зону повного знищення.

Масштаб катастрофи стає найбільш зрозумілим через історії людей, які пройшли це пекло.

Успішний вихід із міста у вересні 2026 року здійснили 70-річні бабуся й дідусь користувача Threads @lauvladik.

Зі слів Владислава, протягом 11 днів у будинку дідуся та бабусі жив російський військовий зі зброєю. Він розстрілював домашню птицю заради розваги, будив літніх людей посеред ночі з вимогою готувати їжу та відверто погрожував розстрілом: «Повезло вам, хохлы, хотел бы – уже давно расстрелял бы».

“На 11 день, вночі, поки він (прим. російський військовий) спав бабуся й дідусь терміново покинули дім. Тимчасово жили у лікарні, через тиждень лікарі вже почали напряму казати, що їм треба йти, бо ресурсів залишись небагато й треба допомагати хворим. Після цього вони жили у своїх знайомих. Згодом виявилось, що цей росіянин шукав їх, ходив до людей по місту й питав «А де «імʼя прізвище»? Раніше він перевірив їх документи, тож знав як їх звати”, – пише Владислав.

Щоб вийти з Олешок, літнім людям потрібно було пройти пішки 25 км по замінованой дорозі до села Раденськ. Це найближчий населений пункт, куди ще можуть доїхати автівки. Останній кілометр перед Раденськом бабуся після кожних 20 кроків зупинялася через нестримне блювоту від голоду й виснаження.

“Коли бабуся та дідусь вийшли з Олешок до Раденську – вони зустріли 2 різні сімʼї. Дідусь звертається до першої, каже, що втомились, чи можна переночувати (проблеми з ногами, немає їжі, запасів під час виходу не бул) – відповідь чоловіка «ну й шо, йдіть собі далі». Після цього була ще пара, Миколай й Марія, вони моїх й врятували, приютили на ніч, дали їжу”, – зазначає Владислав.

Раніше, під час підриву Каховської ГЕС, дідусь самотужки плив один кілометр крижаною водою до затопленого будинку, аби нащупати під водою ключі від квартири. А в найважчі дні блокади дідусю снився хліб у магазині, але щоразу він прокидався від голодної реальності.

Олешки. Вид із дрону

Інша історія, опублікована користувачкою @eliza.yancha, описує шлях евакуації через Раденськ на підконтрольну територію та за кордон:

“Сьогодні мамі зателефонувала подруга, яка жила в Олешках до майже середини вересня… Її слова: “Все,що пишуть в інтернеті – це правда”, – пише Єлизавета.

Щоб дістатися до безпечнішої точки, жінка йшла по дорозі, де одна смуга була повністю замінена мінами, що реагують на рух та метал. Підошви взуття повністю стерлися за ці 30 кілометрів.

“З Раденська волонтери їх доправили до Скадовська, а далі через Мелітополь – Луганськ – Білорусь на піший перехід. Майже 4 доби без сну”, – зазначає Єлизавета.

Жінка, яка вирвалася з Олешок разом із сином, згадувала про жахливий холод на кордоні та легкий літній одяг, у якому вони тікали з регіону, де стояла майже 30-градусна спека. До дорожньої втоми додавалися зриви волонтерів на пунктах посадки та відверте хамство перевізників. Водій автобуса, знаючи, що евакуйовані вперше в житті вибралися за межі рідної Херсонщини, цинічно висадив їх далеко за містом замість залізничного вокзалу й облаяв за розгубленість, проігнорувавши той факт, що люди не спали кілька діб й ледь трималися на ногах від виснаження.

Проте людська емпатія перемагала, провідниця потяга потайки прихистила виснажених мандрівників у своєму купе, нагодувала та дала можливість поспати вперше за чотири доби.

Російські військові цілеспрямовано використовують залишки цивільного населення як живий щит, переодягаючись у цивільне та ховаючись серед зруйнованих кварталів. Дороги з міста зараз перекриті остаточно. Після того, як місцеві почали масово ходити за їжею до Раденська, окупанти видали накази про повне блокування будь-якого виходу.

Міністр закордонних справ Андрій Сибіга заявив про критичну гуманітарну ситуацію в окупації та закликав міжнародні організації домогтися негайного доступу й евакуації:

“Росія свідомо створює гуманітарну катастрофу на тимчасово окупованому лівобережжі Херсонщини. Блокує доставку продовольства і медикаментів, перешкоджає роботі гуманітарних місій та евакуації цивільних”

Проте за сухою статистикою офіційних звітів ховаються трагедії реальних людей, які опинилися в абсолютній пастці без їжі, світла, зв’язку та надії.

Олешки знаходяться в блокаді з кінця 2025 – січня 2026 року. Останнє постачання продуктів у місто відбулося 26 травня травня. Будь-які спроби волонтерів чи підприємців доставити гуманітарну допомогу влітку закінчувалися трагедіями: машини підривалися на мінах або уражалися російськими дронами, які влаштували справжнє полювання на все, що рухається землею.

Олешки. Вид із дрону

У місті, де до повномасштабного вторгнення 24-25 тисяч людей, зараз залишається орієнтовно 1,5-2 тисячі мешканців (в усій громаді – до 6 тисяч осіб). Інфраструктура знищена вщент ще після підриву Каховської ГЕС чотири роки тому: немає ні світла, ні газу, ні питної води. За даними ABC News, близько 300 людей очікують на евакуацію, а у вересні вдалося вивезти 47 мешканців.

Через відсутність харчів люди змушені виживати завдяки городах, які дивом вціліли, або готувати страви з дикорослих трав – лободи, портулаку та щириці. На стихійному ринку біля лікарні панують космічні ціни: десяток яєць коштує 800 гривень, а кілограм картоплі чи цибулі – до 500 гривень.

Українська влада, Омбудсман Дмитро Лубінець та міжнародні волонтерські організації намагаються домогтися від Росії згоди на гуманітарні коридори через міжнародних посередників (ООН та МКЧХ), проте наразі Кремль блокує будь-які спроби врятувати людей.

Олешки залишаються відкритою раною на карті України – містом, де люди поставлені перед жорстоким вибором: померти від голоду у власних стінах чи спробувати пройти дорогу смерті заради шансу на життя.

! Якщо ви маєте можливість поширювати інформацію про гуманітарну катастрофу в Олешках, робіть це заради збереження життя тисяч українців, які опинилися в інформаційному та фізичному вакуумі.