Іванна Колодич: публікації автора
Ситуація на Запорізькому напрямку набула критичного розголосу. Військовослужбовці 1-го батальйону 108-ї окремої бригади територіальної оборони…
«Я не хочу чути: “давай ми тобі допоможемо, бо ти дівчинка”. Я хочу, щоб до…
Дмитро на позивний “Расті” – боєць 12 бригади “Азов”, чий шлях через війну проліг крізь…
Прифронтові села часто стають “білими плямами” на карті новин. Про них мовчать, поки там не…
Благодійний фонд «Тихо» возить у Європу дітей військових, які загинули чи зникли безвісти, аби повернути…
Вони познайомилися в укритті реабілітаційного центру під час чергової атаки шахедів. Максим – 18-річний штурмовик,…
Історія кота Андрійка – це історія про свідому відповідальність, адаптацію та безумовну любов. Кіт пережив травму у Херсоні, рятувався від війни і зрештою потрапив до столичного центру для тварин “ЩасСпасу”. Саме там його зустрів український впливовець Ігор Донскіх.
На початку повномасштабного вторгнення Любомир Мікало пішов на війну разом із сином Богданом, братом і швагром. Син та батько воювали разом у складі 103 ОМБр – ділили позиції, бойові завдання і відповідальність один за одного. Вони пройшли через бої на близькій дистанції, поранення та втрати побратимів.
Після початку повномасштабної війни український культурний простір почав стрімко змінюватися – від перейменування інституцій до перегляду репертуарів і мовної політики театрів. Однак за цими зовнішніми змінами стоїть глибше питання: чи справді українська культура відійшла від пострадянських практик, чи лише частково їх переосмислює?
Кирило Руденко народився 11 листопада 2005 року. Загинув 11 грудня 2025-го на Донеччині під час виконання бойового завдання. Йому було 20 років.