Іванна Колодич: публікації автора
Прифронтові села часто стають “білими плямами” на карті новин. Про них мовчать, поки там не…
Благодійний фонд «Тихо» возить у Європу дітей військових, які загинули чи зникли безвісти, аби повернути…
Вони познайомилися в укритті реабілітаційного центру під час чергової атаки шахедів. Максим – 18-річний штурмовик,…
Історія кота Андрійка – це історія про свідому відповідальність, адаптацію та безумовну любов. Кіт пережив травму у Херсоні, рятувався від війни і зрештою потрапив до столичного центру для тварин “ЩасСпасу”. Саме там його зустрів український впливовець Ігор Донскіх.
На початку повномасштабного вторгнення Любомир Мікало пішов на війну разом із сином Богданом, братом і швагром. Син та батько воювали разом у складі 103 ОМБр – ділили позиції, бойові завдання і відповідальність один за одного. Вони пройшли через бої на близькій дистанції, поранення та втрати побратимів.
Після початку повномасштабної війни український культурний простір почав стрімко змінюватися – від перейменування інституцій до перегляду репертуарів і мовної політики театрів. Однак за цими зовнішніми змінами стоїть глибше питання: чи справді українська культура відійшла від пострадянських практик, чи лише частково їх переосмислює?
Кирило Руденко народився 11 листопада 2005 року. Загинув 11 грудня 2025-го на Донеччині під час виконання бойового завдання. Йому було 20 років.
Олександр Вікторович Махотенко мав позивний «Котус». Він народився в Маріуполі, там же зустрів початок повномасштабного вторгнення. До повномасштабної війни Олександр працював на різних роботах: у «Сільпо», де й познайомився з майбутньою дружиною Анастасією, та електромонтером на «Азовсталі». У 2021 році працював у Чехії, згодом пара планувала поїздку до Польщі, щоб накопичити кошти на майбутнє життя. Проте з початком повномасштабного вторгнення Олександр разом із дружиною переїхали до Харкова.
Словʼянськ – місто, яке вже понад одинадцять років живе на межі війни і миру. Місто стало одним із перших символів спротиву у 2014 році, і так само стоїть на передовій у 2022-2025 роках. Словʼянськ пережив окупацію, звільнення, роки відбудови й нову хвилю руйнувань після повномасштабного вторгнення Росії. Тут знають, що таке страх, витривалість і вміння жити попри все.
У війні культура не зникає, але вона змінює формат. Музика стала одним із інструментів підтримки, який працює там, де інколи вже не працюють слова. Саме тому мобільні творчі групи, що приїжджають у підрозділи, допомагають військовим не лише відволіктися, а й проговорити важливе, зафіксувати свій досвід і побачити себе збоку.