Андрію Шевченко виповнюється 50: шлях від київського «Динамо» до світового визнання

Джерело: Букви

29 вересня Андрій Миколайович Шевченко відзначає 50-річчя. Український футболіст, тренер і футбольний функціонер народився у 1976 році в селі Двірківщина Яготинського району, що на Київщині.

Шевченко розпочав футбольний шлях у київському “Динамо”.

В 9 років потрапив до футбольної секції. Батьки спершу скептично ставилися до такого захоплення, але перший тренер Олександр Шпаков зумів переконати їх.

1990 року 14-річні “динамівці” виграли Кубок Іана Раша в Уельсі, а Шевченко став найкращим бомбардиром турніру і отримав пару бутсів із рук самого Іана Раша. 1991 року “динамівські” юнаки перемогли у чемпіонаті СРСР серед хлопців 1976 р. н. Команда їздила на міжнародні турніри до Європи, зокрема зіграла на міланському “Сан-Сіро”.

Перша поява Шевченка в дорослому футболі відбулася у сезоні 1992/93. Із 12 м’ячами він став найкращим бомбардиром першолігової команди “Динамо-2”. Потім його запросили в молодіжну збірну України, і він з’явився у вищій лізі — вперше вийшов на заміну 8 листопада 1994 року (гра з “Шахтарем”). Тоді команду тренував Йожеф Сабо.

Перший матч у збірній України — 25 березня 1995 у Загребі проти Хорватії (0:4).

Єврокубковий дебют — гра проти московського “Спартака” 23 листопада 1994 року. Перший гол у єврокубках забив у ворота мюнхенської “Баварії” в програному матчі (1:4), коли йому було лише 18 років. Згодом до команди повертається Валерій Лобановський, якого “Шева” називатиме своїм батьком та вчителем. У 1997 встановлює динамівський рекорд — хет-трик у матчі “Барселона” — “Динамо (Київ)” (0:4). Свій сотий гол у кар’єрі забив 28 квітня 1999 року в матчі Кубку України у ворота “Зірки”.

У нападі збірної України він творив тандем з іншим київським “динамівцем” Сергієм Ребровим. У півзахисті їх підтримували партнери з клубу Віталій Косовський та Андрій Гусін — наприкінці 90-х “Динамо” та збірна були майже синонімічними поняттями і грали достойно проти сильних команд. Найвищим успіхом став вихід до півфіналу Ліги чемпіонів, коли у 1/4 фіналу кияни у двоматчевому протистоянні вибили мадридський “Реал”. Перший матч відбувався у Мадриді і рахунок відкрив саме Шевченко — після пасу Реброва він на фантастичній швидкості прорвався до воріт іспанців і забив Бодо Іллгнерові. Гра завершилась нічиєю 1:1. У київській грі Андрій Шевченко відкрив рахунок, добиваючи м’яч після власного невдалого пенальті, а потім добив “Реал” другим голом — 2:0.

Півфінальним суперником була “Баварія” (Мюнхен). Перший матч грали у Києві — спочатку Шева технічно перекидає Олівера Кана після пасу Валентина Белькевича — 1:0. У кінці першого тайму він пробив штрафний з правого флангу і куля, нікого не зачепивши, приземлилась у воротах — 2:0. На жаль, “Динамо” припустилося кількох помилок у кінці гри та не змогло втримати перемогу — 3:3. У Мюнхені господарі перемогли 1:0. Так Шевченко став півфіналістом Ліги чемпіонів. Але в одній номінації він все-таки переміг — 10 голів принесли йому титул найкращого голеадора Ліги чемпіонів.

До того часу за бомбардиром вже стежили скаути з багатих європейських клубів. Такий успіх зробив вихованця “Динамо” ласим шматком для провідних команд континенту. Влітку 1999 року італійський “Мілан” заплатив за Андрія 25 млн доларів.

Українець посів 3-є місце в опитуванні “Золотого м’яча” 1999. Нападника випередили тільки Рівалдо і Девід Бекхем.

У “Мілані” він провів більшу частину клубної кар’єри. За цей період став одним із ключових гравців команди, і вже у 2004 році отримав нагороду “Золотий м’яч” як найкращий футболіст Європи.

У складі “Мілана” Шевченко виграв Лігу чемпіонів УЄФА у сезоні 2002/2003. Також спільно з клубом він став чемпіоном Італії у сезоні 2003/2004.

Після переходу з “Динамо” Андрій забив за “россонері” 24 голи в Серії А, ставши найкращим бомбардиром і найкращим легіонером ліги. Всього за італійський клуб український форвард зіграв 322 матчі у всіх турнірах, в яких забив 175 голів.

У 2006 році український нападник перейшов до лондонського “Челсі”, де виступав до 2009 року. Після цього він повернувся до київського “Динамо”, за яке грав до завершення кар’єри футболіста у 2012 році.

За національну збірну України Шевченко виступав у 1995–2012 роках. Він провів 111 матчів і забив 48 голів.

5 липня 2012 року нагороджений орденом “За заслуги” I ст. за значний особистий внесок у підготовку і проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, успішну реалізацію інфраструктурних проєктів, забезпечення правопорядку і громадської безпеки під час турніру, піднесення міжнародного авторитету України, професіоналізм.

Після завершення кар’єри гравця Шевченко працював тренером. У 2016–2021 роках очолював збірну України з футболу. Під його керівництвом команда виступала на чемпіонаті Європи 2020 року, де дійшла до чвертьфіналу.

26 листопада 2019 року посів 8-ме місце у рейтингу найкращих тренерів національних збірних світу за результатом року за версією Міжнародної федерації футбольної історії і статистики.

У 2021 році Шевченко очолив італійський клуб “Дженоа”, де працював головним тренером.

У 2024 році Андрія обрали президентом Української асоціації футболу.

Також у 2024 році колишнього форварда “Мілана” та чинного президента Української асоціації футболу включили до Зали слави італійського футболу.

Є почесним громадянином міста Переяслава з 2006 року, а також Києва — з 25 травня 2011 року.

За час кар’єри Шевченко став одним із найвідоміших українських футболістів, виступаючи за клуби України, Італії та Англії, а також представляючи Україну на міжнародному рівні.

На виборах до Верховної Ради 28 жовтня 2012 року Шевченко став другим номером у списку партії Наталії Королевської “Україна — Вперед!” та вніс на підтримку політсили 10 млн гривень.

У травні 2018 підписав лист із вимогою звільнити ув’язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова.

Після початку повномаштабного вторгнення Росії в Україну, активно виступав за припинення бойових дій, брав участь у мітингах, займався волонтерською діяльністю та допомогою біженцям.

18 травня став першим амбасадором проекту United24.

Невський районний суд Санкт-Петербурга засудив 36-річного місцевого жителя Єгора Гуляєва до шести років колонії загального режиму через три репости матеріалів УНІАН про дії російських військових в Україні. Прокуратура просила для нього 12 років ув’язнення.

Естонська влада заявила, що за серпневим підпалом будівлі Milrem Robotics у Таллінні стояли російські спецслужби. Компанія виробляє безпілотні наземні машини та постачає їх Україні.

Патрульному з Кривого Рогу повідомили про підозру в організації схеми виїзду військовозобов’язаних чоловіків за кордон через Білорусь до Польщі.

Актор Ділан Спроус і модель Барбара Палвін стали батьками. У подружжя народилася донька.

Президент України Володимир Зеленський відповів на петицію щодо позбавлення Олексія Потапенка, відомого як Потап, почесного звання “Заслужений артист України”. Петиція набрала понад 25 тисяч підписів.