Його знайшли прикопаним землею і присипаним листям – ГО «Душа Бродяги» про зраджених тварин

Нині в Україні існують сотні благодійних організацій та притулків для допомоги тваринам, що опинилися без домівки. Однак, попри це, щодня їх кількість зростає і основна проблема зовсім не у тваринах, а у безвідповідальності з боку людей, адже левова частка цих безпритульних тварин – раніше були домашніми. Часто люди залишають тварин, яких більше не можуть або не хочуть утримувати. Причини таких вчинків можуть бути різні: раптово виявлена алергія, брак часу, переїзди, маленькі діти. І хоча деякі господарі одразу звертаються до притулків, більшість просто залишає тварин на вулиці. Значна частина з них помирає через нездатність пережити морози, відстояти свою територію тощо.

Джерело: godushabrodiagi

Однак, дотепер в Україні немає досконалої законодавчої бази з питань захисту тварин, які б діяли належним чином. Саме тому, часто доводиться чути історії, як люди аморально поводяться з чотирилапими, залишають їх на вулиці тощо. Від жорстокості одних людей та байдужості інших – тварини сам-на-сам опиняються у критичному стані. Через низьку державну політику щодо захисту тварин та відсутність зборів коштів на їх утримання, це питання залишається актуальним по всій Україні. У Кам’янці-Подільському даною проблемою займається громадська організація «Душа бродяги», метою якої є тимчасова перетримка, стерилізація лікування та реабілітація безпритульних тварин. Вже 7 років вони дарують шанс на життя тваринкам, які потрапили в біду та не можуть вижити на вулиці самостійно. Притулок має безліч потреб щоденно: оплата працівників, комунальних послуг, закупівля корму, пелюшок, миючих засобів, ліків, підготовка до морозів тощо. Проте сьогодні, напередодні зими, організація зіштовхнулась із проблемами з фінансуванням.

Більше про процес адаптації, що передбачає фізичну та психологічну реабілітацію зраджених тварин, проблеми із забезпеченням комфортного перебування хворої або прооперованої тварини, а також історіями своїх вихованців, які стали жертвами людської жорстокості та продовжують відчувати ці наслідки – команда громадської організації «Душа Бродяги» розповідає в інтерв’ю для Букв.

Фото: особистий архів організації

– Розкажіть, будь ласка, як тваринки переважно потрапляють до Вас? Їх передають люди, Ви отримуєте певні запити, чи самостійно їх знаходите і здійснюєте процедуру евакуації?

– Насправді, історії покинутих тварин, які потрапляють під опіку нашої організації, усі різні, та обʼєднує їх одне – шанси на виживання на вулиці у них мізерні або їх зовсім немає. Тому навіть коли здається, що у нас є вибір, чи забрати тварину, чи ні, насправді вибору немає. Більшість з наших підопічних потрапляють до нас через запити людей, які звертаються з проханням про допомогу тварині та просять забрати або повідомляють про складні критичні випадки. Але бувають ситуації, коли ми знаходимо тварин, які опинились в складному становищі та, якщо вдається відловити їх, відразу забираємо. Бувають, звісно, складні випадки, коли тварина дика або агресивна, чи знаходиться у стані больового шоку, але й тоді ми робимо все можливе, щоб надати посильну необхідну допомогу. 

– Ви реанімуєте тварин, доглядаєте за ними, кого можна – прилаштовуєте, а кого ні – опікуєтесь їх подальшим лікуванням і утриманням. Чи можете, будь ласка, детальніше розповісти про кожен із цих процесів, охоплюючи усю діяльність організації?

– Часто трапляється так, що першу невідкладну допомогу ми надаємо на місці або, якщо можливе транспортування, веземо відразу у клініку. На жаль, можливе й таке, що отримати ветеринарну допомогу негайно – неможливо, у нас немає цілодобових ветеринарних клінік. Тому нам доводиться рятувати тварин самостійно, спираючись на попередній досвід та маючи певні схеми надання допомоги і лікування, отримані від лікаря. Звісно, що процеси лікування та реабілітації значно ускладнені, якщо тварина дика, не довіряє людям та агресує. Якщо з часом її поведінка не змінюється, ми лікуємо, стерилізуємо та випускаємо на місце попереднього проживання тварини. Але таких тварин дуже мало, адже щоб соціалізувати кожну тварину – потрібен лише час та терпіння, ну і ресурси на її утримання. 

Фото: особистий архів організації

– Після того, як тваринки потрапляють під опіку Вашої команди, що з ними відбувається далі? Тобто, які етапи необхідно пройти, щоб сприяти їх адаптації?

– Після того, як тварина майже повністю відновилась фізично, ми поступово починаємо її знайомити з іншими мешканцями притулку. Спочатку тварина комунікує з іншими під наглядом людей, далі поступово, збільшуючи час, ми залишаємо її наодинці з іншими неагресивними підопічними. Комусь потрібно більше часу, комусь декілька днів. Бувають складніші та простіші випадки, в залежності від складності отриманої твариною фізичної та психологічної травми. Також ми намагаємося, щоб тварина звикала до якомога більшої кількості людей, що значно спростить процес її адаптації у новій родині та зменшить стрес від переселення в інше місце. Після повної соціалізації ми починаємо пошук родини. 

Варто зазначити, що до пошуку родини та дому ми ставимось доволі прискіпливо: детально розпитуємо про умови утримання, намагаємось поспілкуватись більше з майбутніми господарями, щоб мати уявлення про людей. Також відразу попереджаємо, що ми хочемо отримувати фото та відео звіти про життя тварини у родині. Віддаємо тварин ми тільки стерилізованими та кастрованими. Звісно, потрапляючи до нас, тварини обробляються від паразитів та проходять обробку періодично, а також вакцинуються, коли стан здоровʼя дозволяє. Деякі тварини, старенькі, інваліди, на жаль, шансів на прилаштування майже не мають, тому ми робимо усе можливе, щоб забезпечити їм максимально комфортні умови проживання у притулку. Такі тварини потребують постійної медикаментозної підтримки та особливого харчування, відповідно до призначеної дієти.

Фото: особистий архів організації

– Незабаром зима і розуміємо, що з приходом морозів необхідно поповнювати запаси їжі для тварин, подбати про їх тепло тощо. Власне, як справи з підготовкою до зими і чи є дефіцит певних потреб?

– Зараз ми оголосили терміновий фінансовий збір, який необхідно закрити найближчими днями, бо нам просто вже немає куди селити хворих тварин, яких восени та взимку стає ще більше. Щоб почуватись взимку комфортно, для тварин, які зимуватимуть на вулиці у вольєрах, потрібно подбати, щоб у всіх були утеплені будки, придбати сіно тощо. Потреба у кормі постійна, тому що хочеться мати хоч якийсь запас, щоб почуватись впевнено у завтрашньому дні. Проблема ще й у тому, що половина наших підопічних потребує особливого харчування, а такий корм коштує значно дорожче. Забезпечити тварину ним так само важливо, як і необхідними ліками. 

З такими ранами киця потрапила до притулку, джерело: godushabrodiagi

– Побачила у Вашому Інстаграмі, що Ви зараз опікуєтесь облаштуванням кімнат для хворих тварин. Що входить в їх забезпечення? І як кожен з нас сьогодні може допомогти? 

– Заради економії коштів та, маючи приписи та рекомендації лікарів, майже всі фізичні лікувальні маніпуляції ми здійснюємо на місці. Для цього маємо невеличку обладнану кімнату з ліками та іншими матеріалами, в якій знаходиться наш «операційний» стіл та бокси. Але через те, що тварин стає все більше, а бокси наразі тільки одні, ми облаштували кімнату ще клітками, де направляємо тварин, які одужують або мають менш складні травми та захворювання. Місця залишилося зовсім мало, але поки іншого виходу ми не маємо. Дуже сподіваємося на фінансову підтримку наших підписників, щоб придбати ще одні бокси та облаштувати іншу кімнату. 

– Розуміємо, що крім утримання тваринок, значні кошти також виділяються на їх лікування та подальшу реабілітацію. Скажіть, як здійснюється фінансування Вашої організації і чи вистачає ресурсів на покриття необхідних потреб? 

– На сьогодні наша організація фінансується тільки за рахунок благодійних пожертвувань громадян. Небайдужі люди допомагають фінансово, привозять та надсилають корм, ліки, іграшки тощо. Деякі тварини, переважно старенькі та інваліди, мають дистанційних опікунів, які періодично забезпечують їх їжею та іншими необхідними речами. Час від часу ми звертаємося за допомогою до організацій, які допомагають зоозахисникам кормами. Звісно, покривати усі потреби притулку одночасно дуже складно, але поступово вдається покривати найнагальніші. Коли є фінансова можливість, ми продовжуємо ремонт приміщень та закупівлю необхідно обладнання. Так нам дуже б хотілось встигнути до зими доробити ремонт у приміщенні, де ми плануємо зробити теплі вольєри для зимування тварин, стан здоровʼя яких не дозволяє зимувати на вулиці у вольєрах. Одна з найбільш нагальних потреб на сьогодні – придбання боксів для утримання хворих тварин. Бокси забезпечують максимально комфортне перебування хворої або прооперованої тварини.

– З Вашого Інстаграму помітно, що найпоширенішою проблемою є саме зраджені тваринки

– Так, зараз, як ніколи, дуже багато зраджених домашніх тварин, які зовсім не пристосовані виживати на вулиці. Для 90% життя закінчується дуже швидко: під колесами авто, від побиття, укусів інших тварин, від голоду або холоду. Декому з них «щастить» і вони після отриманих ушкоджень отримують допомогу і мають шанс вижити. Лікування та реабілітація таких тварин, як правило, залежить від психологічного стану тварини. Буває так, що серце дикої тварини вдається розтопити швидше ніж бувше домашньої. За роки волонтерства ми зрозуміли, що основні ліки для постраждалих тварин – це любов, ніжність і терпіння. Тварини все відчувають дуже тонко. І якщо фізичні травми часто загоюються без наслідків, то психологічні залишають слід назавжди. Фізична реабілітація для нас теж часом дається нелегко, адже тварини різних розмірів і з різними характерами. Непросто допомогти тому, хто не бачив від людей нічого доброго. Важко піднімати, мити, обробляти собак з великою вагою або тих, хто агресує. Але ми не звикли здаватися і використовуємо найменший шанс для порятунку. Буває й так, що наші підопічні залишають свої мітки на нас, часом і доволі серйозні, але це нічого поряд з тим, коли ми бачимо результат. В нас було багато непростих випадків, але є такі, які залишили слід у серці назавжди.

Джерело: godushabrodiagi

– Чи можемо детальніше розповісти про найскладніші випадки, якщо говорити як про роботу з фізичною, так і психологічною реабілітацією тварин?

– На жаль, таких історій багато: зраджений господарями спинальник-спаніель Шарік; покинутий напризволяще Барон, який впав зі скали і застряг у власному карабіні; привʼязана у Вербну неділю до дерева у парку Верба, яку дивом знайшли люди. Їх безліч. Кожного дня. В кожному куточку України. Разом з тим, що люди масово позбуваються своїх тварин, також спостерігається байдужість та агресивність до них. Чомусь для певної категорії осіб здається замало просто пройти повз тварини, яка просто намагається вижити на вулиці. Вони починають шукати шляхи, як зашкодити їй ще більше: бʼють, отруюють, в кращому випадку просто вивозять і залишають у безлюдному місці. Дуже шкода, що наразі закон про захист тварин у більшості випадків просто не працює і живодери не отримують покарання. 

– Дуже хочеться поговорити про конкретні історії Ваших вихованців. Наприклад, це можуть бути історії дивовижного порятунку, боротьби за життя, трансформації тваринок, зокрема щодо їх морального стану тощо

– Історія Бінго. Бінго випадково знайшли, прикопаним землею і присипаним листям в лісі. Не роздумуючи, ми помчали за ним, а пізніше у клініці не могли стримати сліз від того, що мухи і опариші їли його живцем. Живий мрець. Чи буде він ходити – ми не знали, але знали, що якою б важкою і довгою не була реабілітація, ми не здамося. І зараз цей лагідний пухнастий ведмедик полюбляє довгі прогулянки в лісі та не відстає від інших.

Фото: особистий архів організації
На фото: Бінго

Фото: особистий архів організації
На фото: Бінго

Історія Пузі. Пузю покинули в селі в іншій області. Старенький, майже повністю лисий, просто скелетик обтягнутий шкірою. Закислі очі, викривлені артритом лапки – далеко не повний перелік того, з чим дідусь потрапив до нас. Здавалось, шансів немає, але хоч останні дні проживе у теплі та любові. Та любов творить дива та подвиги. Зараз наш Пузя біля 40 кілограмів, має чудовий апетит, шикарну шерсть, але, на жаль, проблеми з суглобами. Та ми робимо все можливе, щоб медикаментозно підтримувати нашого Пузю і дозволити жити йому життя без страшного болю.

Фото: особистий архів організації
На фото: Пузя

Фото: особистий архів організації
На фото: Пузя

Історія Діка. Це мав бути шикарний німецький вівчар, якби не потрапив у руки нелюдів, якими були його господарі. 17 кг зраненою язвами шкіри без живого місця, рахіт. Згорблений та просто вже у повному розпачі він гнив заживо. Разом з нами у клініці плакали лікарі. Кожен день боротьба за життя і нічні думки, чи доживе до ранку. Складна фізична реабілітація та наслідки психологічної травми є досі. Час від часу у Діка відкриваються ранки на шкірі та він зовсім не терпить ніякого болю завданого ззовні, навіть інʼєкції. Але ми навчились з цим жити, бо це чудовий люблячий пес, який вартий хоч і зірки з неба.

Фото: особистий архів організації
На фото: Дік

Фото: особистий архів організації
На фото: Дік

Фото: особистий архів організації
На фото: Дік

Історія Боба. Підсліпуватий, старенький пес розгублено стояв і не знав, чого його покинули і чому люди з відразою відвертаються від нього. Так, він майже лисий, від нього погано пахне, але ж він так любить людей і все життя вірою і правдою служив їм. Один з багатьох зраджених, але такий особливий для нас наш артист Боб. Але то для нас цілий Іво Бобул. Собака, яка не тільки розмовляє, але й співає! Так, важке життя не пройшло безслідно, у Боба проблеми з печінкою і серцем. Але це не заважає йому пильно слідкувати за усім, що відбувається у притулку і виховувати безперервний потік молодого покоління.

– Яким буде Ваше звернення до людей, щоб випадків байдужості до тварин було менше? Це стосується як тих, хто їх залишає, так і тих, хто тримається осторонь наших менших друзів і через що ми спостерігаємо проблеми навіть із фінансуванням притулків?

– Нам дуже хочеться, особливо зараз, коли настає період холодів та дощів, щоб люди не жалкували будь-якої їжі для тих, кому і шматок хліба може врятувати життя. Кожного разу ми наголошуємо, що тварина не іграшка і заводити її потрібно тільки зваживши всі деталі власного життя і можливості. Найбільше сердить те, що часто тварину беруть як забаганку дитини, а коли «іграшка» набридає, від неї просто позбуваються, як від сміття по різним причинам («раптова алергія», дряпнула, вкусила, не там сходила в туалет). Закликати до совісті таких людей – марна справа. Особлива категорія і персональне пекло для 90% тварин, яких прилаштовують – це село. Там собака чи кішка – лише річ, яка дісталась задарма, і яку необовʼязково годувати, можна і в холод, і в спеку утримувати на короткому ланцюгу, можна побити і навіть вбити безкарно. А ще в селах майже ніхто не стерилізує тварин, тому сезонно місто «потопає» в вивезених на смітники, покинутих на трасах, в полі, на смітниках – кошенятах та цуценятах. 

За роки діяльності у межах міської програми та власним коштом нами було простерилізовано близько 600 собак та кілька сотень котів. Ми постійно пропагуємо стерилізацію не тільки безхатніх, але й домашніх тварин та намагаємося посильно допомогти (фінансово, інформаційно, перетримкою). Допомагати, насправді, легко: це може бути просто репост або донат вартістю вашої ранкової кави, або пачка корму чи будь-яка інша їжа для безпритульного. Головне – не зачерствіти серцем, а воно вже підкаже, як діяти правильно та справедливо.

Посилання на ГО “Душа Бродяги” в Instagram: https://www.instagram.com/godushabrodiagi/ 

Допомога притулку: https://send.monobank.ua/jar/5kUBMr5oxq 

На корм тваринам: https://send.monobank.ua/jar/98PiKpKieF 

На бокси для тварин: https://send.monobank.ua/jar/933qdEHSaG

Джерело: godushabrodiagi